Рішення № 46429483, 08.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/791/1181/15 Головуючий в І інстанції Постол В.С.

Категорія: Доповідач: Капітан І.А.

Справа №653/1788/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 08 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого:ОСОБА_1Суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від «26» серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 01 листопада 2009 року між нею та ОСОБА_6 було укладено договір оренди нежитлового приміщення кафе «Амстердам», розташованого по вул. Паризької Комуни,47-а у м.Генічеську Херсонської області, з подальшим викупом у розстрочку строком на 7-10 років, з щомісячною орендною платою у розмірі 10000 грн. Загальна сума викупу складала 300000 доларів США із початковим внеском 25000 доларів США та по 3000 або 3500 доларів США щомісячно. На виконання вказаних умов вона передала відповідачці за кілька разів 41000 доларів США, які оформляла та приймала ОСОБА_7, що підтверджується прибутковими касовими ордерами. Факт отримання відповідачкою 41000 доларів США визнавався і вона не заперечувала проти їх повернення, але коли у травні 2012 року ОСОБА_5 заявила позов до ОСОБА_6 про визнання недійсним іншого правочину та стягнення з відповідачки як спадкоємця отриманих за недійсним правочином грошових коштів, відповідачка відмовилась від повернення даної суми.

Просила стягнути з відповідачки 41000 доларів США, що еквівалентно 516876,99 грн., та проценти за безпідставне утримання її грошей у розмірі 6144,60 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2014 року у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання на встановлення фактів внесення грошових коштів ОСОБА_5, наявності домовленостей між нею та ОСОБА_8 щодо зарахування внесених коштів по викупу вказаного вище кафе в рахунок викупу житлового будинку по вул. Козинця,38 в м.Генічеську шляхом укладення договору оренди з викупом від 01.09.2010 року, в тому числі щодо домовленостей між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і ОСОБА_8 про внесення грошей через ОСОБА_7 При цьому посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд, визнаючи факт передачі грошових коштів, помилково прийшов до висновку, що вона укладала з ОСОБА_6 договір викупу житлового будинку та спірні кошти були сплачені в рахунок його вартості. Доказів укладення вказаного договору суд не навів. Вказала, що спір щодо повернення сплачених нею коштів за викуп вказаного житлового будинку по вул. Козинця,38, розглянутий в іншій цивільній справі, де позов було частково задоволено, а сума стягнутих на її користь коштів не включає в себе розмір грошових коштів за викуп належного відповідачці кафе «Амстердам».

У поданій письмовій заяві третя особа ОСОБА_7 просила задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_6, а апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що спірні грошові кошти, які ОСОБА_5 сплачувала за викуп кафе «Амстердам», були зараховані як викуп житлового будинку по вул. Козинця,38 у м.Генічеську Херсонської області внаслідок домовленості ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_6 ОСОБА_8

Проте такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального і процесуального права, що згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно з інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_6 є власником кафе «Амстердам», розташованого по вул. Паризької Комуни,47-а у м.Генічеську Херсонської області, на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 2006 року /а.с. 29, т.1/.

01 листопада 2009 року приватний підприємець ОСОБА_6 (орендодавець) та приватний підприємець ОСОБА_5 (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення кафе «Амстердам», з подальшим викупом строком на 7-10 років. Згідно з доповненнями до цього договору без дати вказане кафе викупляється за 300000 доларів США із завдатком 25000 доларів США і по 3000-3500 доларів США щомісячно, але щорічна передоплата не повинна бути меншою ніж 40000 доларів США /т.1, а.с. 5-9/.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_5 звернулась до суду з позовними вимогами про повернення сплачених нею грошових коштів за договором оренди нерухомого майна кафе з викупом, а також стягнення процентів за безпідставне отримання належних їй грошових коштів на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України. При цьому свої вимоги ОСОБА_5 обґрунтувала тим, що після оплати нею грошових коштів за договором оренди нерухомого майна кафе з викупом у розмірі 41000 доларів США, рішенням апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2013 року /а.с. 17-18, т.1/ було встановлено, що договір оренди житлового будинку №38 вул. Козинця у м.Генічеську Херсонської області є неукладеним, вимагати визнання його недійсним вона не може, у такий правовий спосіб вона не може повернути сплачені нею кошти за договором оренди житлового будинку з викупом, що також стосується і грошей, отриманих ОСОБА_6 за договором оренди кафе «Амстердам» з викупом від 01 листопада 2009 року.

Також ОСОБА_5 посилається на те, що письмові домовленості між нею та ОСОБА_6 щодо оренди кафе «Амстердам» були реалізовані фактично: відповідачка передала їй майно, а вона щомісячно сплачувала орендні платежі за користування та грошові кошти за викуп, відповідно до діючого законодавства такий договір оренди кафе є неукладеним, а тому після повернення відповідачці її майна остання зобовязана повернути позивачці отримані грошові кошти і проценти за безпідставне їх одержання /т.1, а.с.2-4/.

Згідно до ч.2 ст. 793, ст. 794 ЦК України (в редакції, що діяла на час укладення договору нежитлового приміщення кафе) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.811 ЦК України договір оренди житла з викупом підлягає обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч.1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Проте потреба у такому визнанні може виникнути, якщо сторони виконали певні умови нікчемності правочину, якщо він порушує права третіх осіб тощо.

Оскільки договір оренди кафе з викупом укладено сторонами у вигляді доповнень без дати у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, статтями 793, 794 ЦК України не передбачено за договором оренди нежитлового приміщення право послідуючого викупу предмету оренди, а таке право викупу передбачене лише за договором житлового приміщення (ст.811 ЦК України), то в силу вимог ст.ст. 203, 215 ЦК України такий договір є нікчемним.

Посилання позивача, що договір оренди кафе з викупом не був нотаріально посвідчений та не зазнав державної реєстрації, а тому є неукладений, не відповідає правовій позиції Верховного суду України у постанові від 24.09.2014р. у справі №6-122цс14, згідно з якою той факт, що договір сторонами укладено не у формі, яка не відповідає вимогам закону, не свідчить про те, що він є неукладеним.

Підставою свого позову ОСОБА_5 заявляє ст.1212 ЦК України, яка має застосовуватись лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте з допомогою інших спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч.1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобовязань повернути сплачені кошти.

Як свідчать матеріали справи, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються доповнень до договору без дати про оренду, про викуп кафе «Амстердам» щодо права ОСОБА_5 на викуп у ОСОБА_6 нежитлового приміщення кафе /т.1, а.с.9/. Отже кошти, які позивач просить стягнути з відповідачки, отримано останньою відповідно до умов договору і набуті за наявності правової підстави, що підтверджує існування договірних правовідносин між сторонами і виключає можливість застосування до них положень ч.1 ст. 1212 та ст. 1214 ЦК України.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_5 та відмову у їх задоволенні із заявлених нею підстав.

Керуючись ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 305, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7 про повернення безпідставно набутого майна відмовити за необґрунтованістю.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді