Рішення № 46429446, 07.07.2015, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 653/537/15-ц

Номер провадження 22-ц/791/1752/2015 Головуючий у І інстанції: Крапівіна О.П.

Категорія: 52 Доповідач: Базіль Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року липня місяця 07 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Базіль Л.В.,

Суддів: Лісової Г.Є.,

ОСОБА_1

При секретарі: Цулукіані І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженого представника Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства» ОСОБА_2 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року ухваленого у справі за позовом ОСОБА_3 до Комунального підприємства «Генічеського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства» про зобовязання внести зміни до наказу про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позов обґрунтований тим, що 03 грудня 2012 року згідно наказу №275 від 30 листопада 2012 року позивач була прийнята на роботу на посаду інженера по експлуатації споруд та устаткування в КП «Генічеського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства».

22 січня 2015 року нею подано заяву до відділу кадрів підприємства про звільнення її із займаної посади за згодою сторін.

Однак з 10 лютого 2015 року по 09 березня 2015 року між нею та відповідачем тривала переписка з приводу її відсутності на роботі 22 січня 2015 року і лише 10 березня 2015 року вона ознайомилася з наказом №28-к від 02 березня 2015 року та записом в Трудовій книжці про своє звільнення і виявила, що її звільнено з займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України заднім числом з 22 січня 2015 року, що на її думку є грубим порушенням законодавства про працю.

В звязку з цим вона звернулася до керівництва підприємства із заявою про внесення змін до Трудової книжки про фактичну дату звільнення та проханням провести нарахування та виплату середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 22 січня 2015 року по день фактичного звільнення, проте її заява залишена без задоволення.

На підставі викладеного з урахуванням уточнених позовних вимог від 02.04.2015 року просила зобовязати відповідача внести зміни до наказу та Трудової книжки, а саме дату звільнення внести днем отримання трудової книжки 10 березня 2015 року; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 січня 2015 року по 10 березня 2015 рік в сумі 5205 грн. 06 коп., відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 5000.00 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року позов задоволено частково.

Внесено зміни до наказу №28-к від 02.03.2015 року заступника начальника КП Генічеського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства» ОСОБА_4 про звільнення ОСОБА_5 за згодою сторін, а саме вважати датою звільнення 10 березня 2015 року.

Стягнуто з Комунального підприємства Генічеського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22.01.2015 року по 10.03.2015 рік в сумі 5049 грн. та моральну шкоду в сумі 1000.00 грн.

В іншій частині відмовлено.

Уповноважений представник Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства» ОСОБА_2 не погоджуючись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Скарга обґрунтована тим, що судом не взято до уваги, що позивачка звільнена із займаної посади на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін та з дати, яку зазначала сама позивач у заяві про звільнення з 22.01.2015 року, про що виданий наказ № 28-к від 02.03.2015 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_3 з 03 грудня 2012 року перебувала в трудових відносинах з Комунальним підприємством « Генічеське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства» (а.с.10)

Відповідно до наказу начальника КП «Генічеського виробничого управління водопровідно каналізаційного господарства» № 102 від 22.07.2014 року ОСОБА_3 знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до 6 років без збереження заробітної плати з 21.07.2014 по 21.01.2015 рік включно. (а.с.54)

22.01.2015 року ОСОБА_3 подала керівництву підприємства заяву про її звільнення із займаної посади з 22.01.2015 року за згодою сторін. (а.с.3)

Згідно наказу №28-к від 02 березня 2015 року позивачку звільнено з роботи з 22.01.2015 року на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, - угода сторін (а. с. 8).

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 виходив з їх обґрунтованості.

Проте колегія суддів погодитися з такими висновками суду першої інстанції не може, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Як розяснив Верховний Суд України в п.8 постанови « про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992 року, судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що позивачка змінювала дату свого звільнення, навпаки із переписки відповідача з позивачкою вбачається, що остання наполягала на вирішенні питання щодо її звільнення з 22.01.2015 року на підставі п.1 ст.36 КЗпП, при цьому до своїх трудових обовязків не приступала, а тому згідно наказу №28-к від 02 березня 2015 року була звільнена з роботи з 22.01.2015 року з дати визначеною нею у заяві. Факт видачі наказу про звільнення позивачки 02 березня 2015 року є свідченням того, що саме на цю дату сторони дійшли згоди щодо звільнення позивачки на підставі п.1 ст.36 КЗпП України.

Суд першої інстанції вирішуючи спір на вищевикладене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин оскаржуване рішення як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст.303, 307,309 ЦПК України колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу уповноваженого представника Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно каналізаційного господарства» ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 18 травня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: