Рішення № 46421760, 09.07.2015, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/387/15-ц

№пр.2/521/1888/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Буран О. М.

при секретарі Янкул Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Малиновського райсуду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

Свої вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 10 жовтня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11055846000 (відповідно до додаткової угоди реєстраційний номер було змінено на № 11055846001), згідно якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 27900,00 долларів США на строк з 11.10.2006 року по 11.10.2026 року із сплатою 11,30% річних.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, відповідно до якого вона як майновий поручитель громадянина ОСОБА_2 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,7 кв.м., яка належить їй на праві власності.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на ПАТ «УКРСИББАНК», яке є правонаступником усіх прав та зобовязань АКІБ «УКРСИББАНК». 08 грудня 2011 року своє право вимоги, що виникло з кредитного договору у Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», останнім передано Публічному акціонерному товариству «Дельта банк», (що підтверджується Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 8 грудня 2011 року), інтереси якого представляє на підставі довіреності Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансові Перспективи».

12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта банк» свої права вимоги, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

У звязку з тим, що ОСОБА_2 свої зобовязання за кредитним договором не виконує, станом на 01.10.2014 року виникла заборгованість, яка складає 465 694(чотириста шістдесят п*ять тисяч шістсот дев*яносто чотири) гривні 22 копійки.

На судові засідання, представник позивача не зявився, будучи повідомлений належним чином.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2006 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №11055846000 (відповідно до додаткової угоди реєстраційний номер було змінено на № 11055846001), згідно якого позивач надав ОСОБА_2 кредит в сумі 27900,00 долларів США на строк з 11.10.2006 року по 11.10.2026 року із сплатою 11,30% річних, а відповідач зобовязався здійснювати повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом у розмірі та строки, як це передбачено пунктами 1.2.2, 1.3 кредитного договору.

Згідно умов укладеного договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати згідно Умов. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно до ч.1ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Договір №11055846000 від 11 жовтня 2006 року оформлений згідно вимог цивільного законодавства, скріплений підписами сторін та завірений печаткою установи, що є безперечним підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його укладання.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 11.10.2006 року за реєстровим №1238. Відповідно до п. 1.4 даного договору, відповідачкою було передано в іпотеку нерухоме майно двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 22,7 кв.м, загальною площею 46,7 кв.м, яка на праві власності належить ОСОБА_1, згідно витягу про реєстрацію права власності за №8119980 від 22.08.2006 року, реєст. №7117955 та зареєстрованого у КП «ОМБТІ та РОН», номер запису 1667.

12.12.2011 року ПАТ «УкрСиббанк» відступило відповідно до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ «Дельта банк» свої права вимоги, що виникли з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

На підставі ст.514 ЦК України та вказаного Договору до ПАТ «Дельта банк» перейшло право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.2.7 кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом, позичальник зобов*язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості одночасно із сплатою боргу.

Згідно умов пункту 2.2.4. Кредитного договору, позичальник зобов*язується відповідати всім належним йому майном та власними коштами по всіх своїх зобов*язаннях, що випливають з умов цього договору.

Згідно ст. ст. 1, 2 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотекою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України.

Згідно до ч.1 ст.12 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов*язків, встаногвлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов*язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до вимог ч.4 Договору іпотеки, у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь якого зобовязання за кредитним договором (сплата процентів та/або повернення кредиту), зобовязання відповідачем в повному обсязі або в частині виконано не буде, Позивач має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами або залишити у своїй власності предмет застави шляхом погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок власних коштів у відповідності з цим договором.

Згідно вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку», що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно п.п. 1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

В звязку з тим, що позичальник ОСОБА_2 належним чином свої зобовязання не виконує, станом на 01.10.2014 року виникла заборгованість, яка складає 465 694(чотириста шістдесят п*ять тисяч шістсот дев*яносто чотири) гривні 22 копійки, з яких: 278991,13 грн. сума заборгованості за кредитом; 186703,09 грн. сума заборгованості за відсотками.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконання зобовязань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором. Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст.ст. 509, 526 ЦК України новий кредитор ПАТ «Дельта банк» має право вимагати виконання зобовязання на свою користь.

Таким чином, в рахунок виконання основного зобовязання ПАТ «Дельта банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність, згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст.ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до п.39 Постанови пленуму ВСУ №5 від 30.04.2012 року, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Враховуючи невизнання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю, тобто враховуючи спосіб захисту прав, передбачений ст.16 ЦК України, існують всі підстави для визнання права власності за позивачем.

Відповідно до Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті від 03.06.2014 року № 1304-VII, не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто дія мораторію не поширюється на дані правовідносини в разі, якщо іпотечне майно не використовується, як місце постійного проживання іпотекодавця та в разі, якщо іпотекодавцю належить на праві власності будь-яке інше нерухоме майно.

Відповідно до Закону про мораторій не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави та/або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя).

Із змісту вказаного Закону вбачається, що мораторій поширюється саме на фактичне стягнення (відчуження без згоди власника) нерухоме житлове майно.

Із змісту ст.3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вбачається, що відчуження (перехід права) на предмет іпотеки відбувається на момент державної реєстрації права власності у державному реєстрі прав власності. З урахуванням викладеного стає зрозумілим, що мораторій поширюється на фактичну реєстрацію права власності за іпотекодержателем. При цьому, жодним законом не передбачено, що відчуження та право власності на нерухоме майно виникає/відбувається на момент ухвалення про це рішення суду. Таким чином, ОСОБА_4 про мораторій не перешкоджає ухваленню рішення суду.

На момент подачі позову до суду спірні правовідносини було врегульовано ЗУ Про іпотеку, Цивільним Кодексом України та ін.

Право звернути стягнення на предмет іпотеки виникло раніше ніж було прийнято ЗУ про мораторій, який набув чинності з 07.06.2014 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Із змісту вказаного Закону про мораторій вбачається, що заставне майно не може бути стягнуто до набрання чинності законом, який врегульовує порядок погашення заборгованості.

Тимчасова неможливість (припинення) відчуження майна не є пом'якшенням чи скасуванням цивільної відповідальності. Будь-яких інших нормативно-правових актів щодо пом'якшення цивільної відповідальності станом на сьогодення не прийнято. За таких обставин, ОСОБА_4 про мораторій не поширюється на спірні правовідносини, що виникли до його прийняття.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

ОСОБА_4 про мораторій обмежує право позивача на набуття майна у власність, то зазначений закон не має зворотної дії в часі. Отже, на правовідносини, що виникли між сторонами зазначений ОСОБА_4 не поширюється.

Крім того, відповідно до ст.1 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, протягом дії цього Закону нерухоме житлове майно не може бути стягнуте (відчужене без згоди власника).

Проте відповідно до умов Договору іпотеки, Іпотекодавець, який є власником майна надав свою згоду на стягнення та відчуження предмету іпотеки, про що свідчить його підпис на Договорі іпотеки.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобовязання в натурі.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до вимогст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне визнати позов обґрунтованим та звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 46,7 кв.м., яка на праві власності належить ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другою сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. До судових витрат згідно зі ст. 79 ЦПК України відносяться судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Крім того, у судовому засіданні доведено, що внаслідок невиконання відповідачами кредитного договору позивач поніс додаткові витрати по сплаті судових витрат, тому підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачів судовий збір у сумі 3654,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 525, 526, 530, 546, 553, 554, 610, 611, 1054, 1050 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 33 Закону України «Про іпотеку» та керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 224-226 ЦПК України, СУД

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, третя особа, що не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11055846000 від 11.10.2006 року, звернути стягнення за договором іпотеки №б/н від 11.10.2006 року на предмет іпотеки - нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 22,7 кв.м., загальною площею 46,7 кв.м.., яка на праві власності належить ОСОБА_1, шляхом передачі іпотекодержателю вказаного предмету іпотеки у власність та визнання права власності за іпотекодержателем, ПАТ «Дельта банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл.., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1, паспорт КЕ № 765011, виданий Київським РВ УМВС України в Одеській області від 1997 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» (МФО 380236, ЄДРПОУ:34047020, місцезнаходження: 01001, Київська обл.., м. Київ, вул. Щорса, буд. 36, корп. Б) суму судового збору в розмірі 3654,00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції, шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії заочного рішення відповідачем, апеляційної скарги.

Суддя: О.М. Буран