Постанова № 46416398, 08.07.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 924/157/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г. , судді Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників сторін:

позивача 1- не з'явився;

позивача 2 -не з'явився;

відповідача - не з'явився;

прокурора - Ковальчук І. Л., службове посвідчення № 031264

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Хмельницької області від 20.04.15 р. у справі № 924/157/15

за позовом Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка

про стягнення 7 257 613,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року у справі №924/157/15 (головуючий суддя Виноградова В.В.) позов Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах держави та органу державного управління, який її уособлює, - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ, публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка про стягнення 7 257 613,47 грн. задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест", на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 998 650,91 грн. боргу, 155 000,22 грн. 3% річних, 672 733,92 грн. інфляційних втрат, 186 398,10 грн. пені.

Провадження у справі в частині стягнення 65 950,88 грн. заборгованості припинено.

У решті позовних вимог відмовлено.

Припиняючи провадження у справі з огляду на положення п. 1-1 ст. 80 ГПК України, п. 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, місцевий господарський суд вказав, що позивачем в рахунок погашення основної заборгованості за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 було зараховано кошти в сумі 65 950,88 грн. як переплату, що виникла в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. № 924/501/13 по договору № 12/806-БО-34 після пред'явлення позову до суду та порушення провадження у справі. Задовольняючи позовні вимоги в решті заборгованості в сумі 4 998 650, 91 грн. з посиланням на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 627, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173,174,175, 193 Господарського кодексу України, п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» та договору про організацію взаєморозрахунків №438/30 від 26.09.2014 р. позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доказів, які б свідчили про сплату заборгованості в сумі 4 998 650,91грн., суду не подано.

Крім того, частково задовольняючи позов в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних з огляду на положення ст. 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 549, 551, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України та договору про організацію взаєморозрахунків №438/30 від 26.09.2014 р. місцевий господарський суд вказав, що сторони уклали договори про організацію взаєморозрахунків, якими фактично змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ. Оплата заборгованості була здійснена за рахунок коштів субвенції з державного бюджету у порядку та строки, передбачені договорами про організацію взаєморозрахунків, а тому в даному випадку розрахунок за поставлений у січні (на суму 1 915 866,26 грн.), лютому (на суму 1 503 254,86 грн.) та березні 2013 р. (на суму 511 910,72 грн.) природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, як наслідок, в позивача відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за зобов'язаннями січня, лютого та частково (на суму 511 910,72 грн.) березня 2013 р.

Також, зазначив, що вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 р. у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 р. у справі №5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 р. у справі №5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 р. у справі №922/2339/13, позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 25.02.2015 р. у справі №922/3596/14, від 19.02.2015 р. у справі №925/1052/14, від 12.02.2015 р. у справі №922/3289/14, а також позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеною в постанові від 17.02.2015 р. у справі №924/1808/14.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки та частково відмовляючи в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування відповідачу 3% в розмірі 155 000,22 грн., 672 733,92 грн. інфляційних втрат. Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% в розмірі 155 000,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 672 733,92 грн. та пені в розмірі 372 796,20 грн. підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат необхідно відмовити.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% на підставі статті 233 ГК України, пункту 3 статті 83 ГПК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, а тому з відповідача підлягає стягненню 186 398,10 грн. пені, а у позові про стягнення 186 398,10 грн. пені необхідно відмовити.

Не погодившись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось із апеляційною скаргою, якою вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального, ст. 173, 219, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, 530, 549-552, 617, 625, 629, 631 Цивільного кодексу України, та процесуального, ст. 4, 4-2, 22, 43, 83, 84, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, права, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині з наступних підстав.

Вказує, що між сторонами спору для забезпечення погашення заборгованості за отриманий природний газ було укладено договір про організацію розрахунків №438/30 від 26.09.2014 року. Даним договором 15.10.2014 року було перераховано кошти розмірі 3 931 031,84 грн.

Зазначає, що договір про організацію взаєморозрахунків не містить положень про розповсюдження його дії на відносини сторін, що склалися до його укладання (зворотня сила), який укладений 26.09.2014 року. А отже нарахування, що здійснені Компанією до моменту укладання цього договору, є правомірними.

Звертає увагу суду, що загальний період нарахувань пені, 3% річних та інфляційних втрат становить - з 14.02.2013 року по 01.10.2014 року.

Вважає, що судом першої інстанції неправомірно частково відмовлено у позовних вимогах, не враховано як умови та строк дії договору №438/30 від 26.09.2014 року, так і інші обставини справи та надано помилкову оцінку правовій позиції Верховного суду України.

Апелянт враховуючи звільнення від відповідальності щодо платежів, здійснених у межах та строках дії договору про організацію взаєморозрахунків, здійснив власний перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно якого: розмір пені складає 656 101,73 грн., 3% річних складає 339 686,36 грн., інфляційних втрат складає 1 195 608,10 грн.

При цьому вважає правомірним нарахування у січні, лютому, березні 2013 року з моменту прострочення і по день укладання договору №438/30 від 26.09.2014 року.

Щодо зменшення пені з посиланням на ст. 549, 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України зазначає, що судом не було належним чином досліджено питання наявності чи відсутності збитків (даний факт підтверджується відсутністю відповідних посилань у тексті рішення), то відповідно суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 551 ЦК України.

Звертає увагу, що Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за 9 місяців 2014 року, згідно якого збиток Позивача за аналогічний період попереднього року становив 5 317 670 грн., за звітний період - 62 474 671 тис. грн., прибуток - 0 грн.

Відповідно до балансу станом на 30.09.2014 року, поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 52 680 272 тис. грн.

Згідно балансу станом на 30.09.2014 року довгострокова кредиторська заборгованість перед банками становить 31 782 220 тис. грн.

Зменшення судом розміру неустойки спричиняє Позивачу збитки та дозволяє Відповідачу і у подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Застосовуючи ст.83 ГПК України, суд мав у обов'язковому порядку дослідити наявність чи відсутність збитків у Позивача у відповідності до ст.551 ЦК України, врахувати обов'язкові вимоги, встановлені ст.233 ГК України зазначені як підставу для зменшення штрафних санкцій, а саме - ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, інтереси сторін та інші обставини справи. Вважає, що Відповідачем не було надано жодних належних доказів винятковості обставин, місцевим господарським судом не враховано фінансове становище та особливості господарської діяльності Позивача. За таких обставин, без надання належної оцінки доводів обох сторін, застосування ст.233 ГК України є необґрунтованим та незаконним. Зменшуючи розмір стягнутої неустойки, суд мотивував дане рішення лише посилаючись на доводи Відповідача, не надавши належної оцінки запереченням Позивача.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області у справі №924/157/15 від 20.04.15 року в частині, якою відмовлено у стягненні 469 703,63 грн. пені, 184 686,14 грн. 3% річних та 522 874,18 грн. інфляційних втрат та прийняти нове рішення, за яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівка Енергоінвест» на користь Публічного акціонерного товариства національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 469 703, 63 грн. пені, 184 686,14 грн. 3% річних та 522 874,18 грн. інфляційних втрат.

У письмових поясненнях, які надійшли на адресу суду 18.06.2015 р., Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим без з’ясування всіх обставин справи.

Вказує, що вимоги Договору відповідач виконує не належним чином, оплачуючи за отриманий природній газ не в повному обсязі, частково, що випливає з розрахунку заборгованості. З посиланням на ст. ст. 6,11,509,525,526,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 ГК України,п. 7.2 договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.12р. зазначає, що сума пені станом на 01.10.2014 року становить 656 101,73 грн. Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» проведено нарахування для ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» 3% річних у сумі 341 301,85 грн. та індексу інфляції у сумі 1 195 608,10 грн. Станом на 01.10.2014 року загальна сума заборгованості за Договором становить 7 769 524,20 грн.

Просить задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі, скасувати частково рішення суду першої інстанції та винести нове яким задовольнити позовні вимоги Шепетівського міжрайонного прокурора у повному обсязі та стягнути з ТОВ «Шепетівка Енергоінвест» на користь НАК «Нафтогаз України» заборгованість у сумі 7 769 524,20 грн.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представники позивача 1, 2 та відповідача в судове засідання 08.07.2015 року не з’явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

В судовому засіданні 08.07.2015 р. прокурор заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 20.04.2015 р. є законним та обґрунтованим з дослідженням всіх обставин та доказів у справі, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників позивача 1, 2 та відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (покупець) укладено договір №13/30-25-ТЕ-34 купівлі-продажу природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

За умовами п. 2.1 цього договору продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі до 8400 тис.м3 із визначенням по місяцям кварталів.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку (пп. 2.1.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., ПДВ - 20% - 218,20 грн., а всього з ПДВ -1309,20 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3 договору).

Загальна вартість договору на дату його укладення становить 10 997 280,00 грн. (в т. ч. ПДВ) (п. 5.5 договору).

Відповідно до вимог п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

У п. 6.3 договору передбачено, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснено оплату. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 9.2 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у п'ять років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

21.10.2013 р. між сторонами було підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., відповідно до якої викладено п. 4.1 ст. 4 "Порядок обліку газу" договору у новій редакції: "Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця".

31.12.2013 р. сторонами було підписано додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р., відповідно до якої п. 1.1 ст. 1 "Предмет договору" викладено у наступній редакції: "Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році та 1 півріччі 2014 року природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 210000, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору";

доповнено п. 2.1 ст. 2 "Кількість та якість газу" абзацом у наступній редакції: "Продавець передає покупцеві у січні - червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу";

замінено в п. 11.1 ст. 11 "Строк дії договору" фразу "діє в частині поставки газу до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" словами "діє в частині передачі газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін (п. 5 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу газ у січні 2013 року 1463,387 тис. куб.м. на суму 1 915 866,26 грн., лютому 2013 р. - 1 148,224 тис. куб.м. на суму 1 503 254,86 грн., березні 2013 р. -1350,201 тис. куб.м. на суму 1 767 694,94 грн., квітні 2013 р. - 469,745 тис. куб.м. на суму 614 990,14 грн., жовтні 2013 р. - 433,773 тис. куб.м. на суму 567 895,61 грн., листопаді 2013 р. - 820,986 тис. куб.м. на суму 1 074 834,86 грн., грудні 2013 р. - 1184,767 тис. куб.м. на суму 1 551 096,96 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу від 26.09.2013 р., 31.10.2013 р., 30.11.2013 р., 24.01.2014 р., всього на суму 8 995 633,63 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13 за позовом Шепетіського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з відповідача, зокрема, було стягнуто на користь позивача 3 419 121,12 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. протягом січня-лютого 2013 р.

26.09.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області (стороною першою), Департаментом фінансів у Хмельницькій облдержадміністрації (стороною другою), товариством з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (стороною третьою) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (стороною останньою) укладено договір №438/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") (далі - договір про організацію взаєморозрахунків).

Предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (п. 1 договору про організацію взаєморозрахунків).

Відповідно до п. п. 4, 5 договору про організацію взаєморозрахунків сторона перша перераховує на рахунок сторони другої, а сторона друга - на рахунок сторони третьої кошти у сумі 3 931 031,84 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню.

Згідно з п. 6 договору про організацію взаєморозрахунків сторона третя перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 3 931 031,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 655 171,97 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ 2013 року згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34.

З метою виконання договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язуються, зокрема, не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, перерахувати кошти наступній стороні (пп. 2, пп. 3 п. 9 договору про організацію взаєморозрахунків).

В п. 14 договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Відповідно до п. п. 12, 13 договору про організацію взаєморозрахунків він набирає чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, є дійсним у разі проведення відповідного фінансування. При цьому договір вважається укладеним, якщо він підписаний сторонами без розбіжностей та інших додаткових умов (п. 17 договору про організацію взаєморозрахунків).

Договір про організацію взаєморозрахунків підписаний усіма сторонами, скріплений їхніми печатками.

Відповідно до платіжного доручення № 3 від 01.10.2014 р. відповідач перерахував ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3 931 031,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Зазначене платіжне доручення містить відмітку про проведення його банком 15.10.2014 р.

Отримані кошти в сумі 3 931 031,84 грн. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі п. 6.3 договору від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 зарахувало в рахунок погашення заборгованості за газ, спожитий у січні 2013 р. - в сумі 1 915 866,26 грн., у лютому 2013 р. - в сумі 1 503 254,86 грн. та частково у березні 2013 р. - в сумі 511 910,72 грн. (службова записка заступника директора Департаменту реалізації газу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" від 25.02.2015 р.).

У зв'язку із неповною сплатою відповідачем поставленого газу прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2015 р.) 7 257 613,47 грн., з яких 5 064 601,79 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. за період з березня по грудень 2013 р., 341 301,85 грн. 3% річних, 1 195 608,10 грн. інфляційних втрат, 656 101,73 грн. пені (згідно з поданим розрахунком).

Як було з’ясовано місцевим господарським судом та відображено у протоколі судового засідання від 20.04.15р. прокурором та позивачем зазначено, що в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. по справі №924/501/13 по договору № 12/806-БО-34 переплата в сумі 65 950,88 грн. була перенесена 30.03.2015р. з розрахункового рахунку НАК "Нафтогаз України" 36-1-08-8-3 на рахунок 36-1-08-8-7 в рахунок погашення основного боргу за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Тому сума основного боргу за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 склала 4 998 650,91 грн. В підтвердження подано довідку "Операції по підприємству ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. за підписом головного бухгалтера позивача, відповідну сальдову відомість за період з 01.01.2013 р. по 31.03.2015 р. Також відповідачем надано виписку з рахунку від 27.03.2015 р. щодо стягнення коштів ДВС на виконання рішення суду у справі № 924/501/13.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі договору купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/30-25-ТЕ-34 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у період з січня 2013р. по грудень 2013 р. здійснювало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" поставки природного газу, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу.

Пунктом 6.1 договору №13/30-25-ТЕ-34 від 28.12.2012р. визначено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судова колегія зазначає, що відповідно до рішення господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13 за позовом Шепетіського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ТОВ "Шепетівка Енергоінвест" з відповідача, зокрема, було стягнуто на користь позивача 3419121,12 грн. заборгованості за поставлений відповідно до договору №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. протягом січня-лютого 2013 р. газ.

Таким чином, вартість газу поставленого відповідачу за договором №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. у березні, квітні, жовтні, листопаді, грудні 2013 р., склала 5 576 512,51 грн.

Відповідач відповідно до платіжного доручення № 3 від 01.10.2014 р. перерахував ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 3 931 031,84 грн. в рахунок погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34. Зазначені кошти були зараховані банком 15.10.2014 р.

З приводу моменту зарахування вищевказаних коштів, суд враховує п. 1.4 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань”, відповідно до якого з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. При цьому порушення банком, що обслуговує платника (боржника), строку перерахування коштів до банку, який обслуговує кредитора, або несвоєчасне зарахування банками коштів на рахунок кредитора, в зв'язку з чим сталося прострочення виконання грошового зобов'язання, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання цього зобов'язання, однак надає боржникові право звернутися до банку, який його обслуговує, з вимогою щодо сплати пені відповідно до пункту 32.2 статті 32 названого Закону (див. також частину третю статті 343 ГК України).

Неповне виконання відповідачем покладеного на нього обов'язку щодо оплати поставленого природного газу у строки, встановлені п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/30-25-ТЕ-34, слугувало підставою для звернення прокурора в інтересах позивача з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.03.2015 р.) 7 257 613,47 грн., з яких 5 064 601,79 грн. заборгованості за газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/3025-ТЕ-34 від 28.12.2012 р. за період з березня по грудень 2013 р., 341 301,85 грн. 3% річних, 1 195 608,10 грн. інфляційних втрат, 656 101,73 грн. пені.

Крім того, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", враховуючи положення п. 6.3 договору, зарахувало частину зазначених коштів в рахунок повного погашення 3 419 121,12 грн. заборгованості за січень-лютий 2013 р., стягнутої рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.07.2014 р. по справі №924/501/13, а решту коштів в сумі 511 910,72 грн. - в рахунок часткового погашення заборгованості за березень 2013 р. У зв'язку з цим заборгованість за березень-грудень 2013 р., що залишилась відповідачем несплаченою, склала 5 064 601,79 грн., які були заявлені до стягнення (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із судом першої інстанції, що 30.03.2015 р., тобто після подання позову до суду та порушення провадження у справі, в рахунок погашення основної заборгованості за договором від 28.12.2012 р. № 13/3025-ТЕ-34 було зараховано кошти в сумі 65 950,88 грн. як переплату, що виникла в результаті погашення боргу згідно з наказом господарського суду Хмельницької області від 28.07.2014 р. № 924/501/13 по договору № 12/806-БО-34, що підтверджується поясненнями та уточненим розрахунком основного боргу, наданими позивачем НАК "Нафтогаз України", сальдовою відомістю, випискою по операціях ТОВ "Шепетівка Енергоінвест", випискою з рахунків від 27.03.2015 р. Сума боргу за поставлений в березні-грудні 2013 р. газ становить 4 998 650,91 грн., що відображено в розрахунку заборгованості, сальдовій відомості та не заперечується сторонами.

За приписами пункту 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 (із змінами і доповненнями) роз'яснено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції погоджується із місцевим господарським судом що провадження у справі в частині стягнення 65 950,88 грн. заборгованості за газ підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на вищезазначене та оскільки доказів, які б свідчили про сплату заборгованості в сумі 4 998 650,91грн., як суду першої так і суду апеляційної інстанції не подано, а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, щопозовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4 998 650,91 грн. заборгованості за природний газ є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор в інтересах позивача просив стягнути з відповідача:

- 3 % річних в сумі 341 301,85 грн. (згідно з розрахунком за зобов'язаннями січня 2013 р. - 93 693,73 грн., лютого 2013 р. - 70 055,79 грн., березня 2013 р. - 77 875,44 грн., квітня 2013 р. - 25 576,85 грн., жовтня 2013 р. - 15 029,79 грн., листопада 2013р. - 25 796,04 грн., грудня 2013 р. - 33 274,22 грн.). Нарахування 3% річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період;

- 1 195 608,10 грн. втрат від інфляції (згідно з розрахунком: за зобов'язаннями січня 2013 р. - 253 719,79 грн., лютого 2013 р. - 200 781,35 грн., березня 2013 р. - 236 101,13 грн., квітня 2013 р. - 82 140,80 грн., жовтня 2013 р. - 77 806,47 грн., листопада 2013 р. - 144 822,10 грн., грудня 2013 р. - 200 236,47 грн.). Нарахування інфляційних втрат здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період;

- пеню в сумі 656 101,73 грн. (згідно з поданим розрахунком за зобов'язаннями січня 2013 р. - 139 044,65 грн., лютого 2013 р. - 108 399,09 грн., березня 2013 р. - 123 835,51 грн., квітня 2013 р. - 42 291,10 грн., жовтня 2013 р. - 39 317,05 грн., листопада 2013 р. - 80 273,97 грн., грудня 2013 р. - 122 940,37 грн.).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.1. Договору, визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

У п. 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (част. 1 ст. 546 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов’язку в натурі.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до част.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Щодо 3% річних та інфляційних колегія суддів зазначає наступне.

Так, як зазначалося вище, за приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).

При вирішенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих 3 % річних, інфляційних втрат та пені судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що сторони , уклавши договір про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 р. №13/3023-ТЕ-34.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених п. 7.2. договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., відповідно до підпункту 2 п. 9 якого сторони засвідчили, що з метою виконання договору зобов’язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також те, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору (п. 14 договору № 438/30 від 26.09.2014 р.).

Як убачається зі змісту договору про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., строк виконання зобов’язання за цим договором пов’язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету, тому в даному випадку розрахунок за поставлений у січні (на суму 1 915 866,26 грн.), лютому (на суму 1 503 254,86 грн.) та березні 2013 р. (на суму 511 910,72 грн.) природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договором про організацію взаєморозрахунків, як наслідок, в позивача відсутні підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне проведення відповідачем оплати за зобов'язаннями січня, лютого та частково (на суму 511 910,72 грн.) березня 2013 р.

Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 09.09.2014 р. у справі 5011-35/1272-2012-42/527-2012, від 16.09.2014 р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012, від 23.09.2014 р. у справі №5011-35/1271-2012, від 30.09.2014 р. у справі 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 30.09.2014 р. у справі №922/2339/13, позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 25.02.2015 р. у справі №922/3596/14, від 19.02.2015 р. у справі №925/1052/14, від 12.02.2015 р. у справі №922/3289/14, а також позицією Рівненського апеляційного господарського суду, викладеною в постанові від 17.02.2015 р. у справі №924/1808/14.

Зважаючи на вищезазначене, перевіривши розрахунок зроблений судом першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним нарахування відповідачу 3% в розмірі 155 000,22 грн. (за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1 255 784,22 грн.) - в сумі 55 323,32 грн., квітня 2013 р. - 25 576,85 грн., жовтня 2013 р. - 15 029,79 грн., листопада 2013 р. - 25 796,04 грн., грудня 2013 р. - 33 274,22 грн.) та 672 733,92 грн. інфляційних втрат (за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1 255 784,22 грн.) - в сумі 167 728,08 грн., квітня 2013 р. - 82 140,80 грн., жовтня 2013 р. - 77 806,47 грн., листопада 2013 р. - 144 822,10 грн., грудня 2013 р. - 200 236,47 грн.). Тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% в розмірі 155 000,22 грн. та інфляційних втрат в розмірі 672 733,92 грн. підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат необхідно відмовити.

Аналогічно, беручи до уваги договір про організацію взаєморозрахунків № 438/30 від 26.09.2014 р., перевіривши розрахунок пені зроблений судом першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає його правильним та арифметично вірним, а тому правомірним є нарахування відповідачу пені в розмірі 372 796,20 грн. (з них за зобов'язаннями березня 2013 р. (на суму заборгованості 1 255 784,22 грн.) - в розмірі 87 973,71 грн., квітня 2013 р. - 42 291,10 грн., жовтня 2013 р. - 39 317,05 грн., листопада 2013 р. - 80 273,97 грн., грудня 2013 р. - 122 940,37 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача. Решта позовних вимог щодо стягнення пені є необґрунтованими.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення пені на 50% з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо( абз. 1 п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Рівненський апеляційний господарський суд, оцінивши наявні матеріали справи, враховуючи надані відповідачем докази щодо свого скрутного матеріального стану (звіт про фінансовий стан на 31.12.2014 р., згідно з яким за відповідачем рахуються довгострокові зобов'язання на суму 2826 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість на суму 31642 тис. грн.; звіт про фінансові результати за 2014 р.), передачу відповідачу від Шепетівського підприємства теплових мереж боргових зобов’язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання, зокрема, кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги в сумі 17 713 742,37 грн. (акт від 24.05.2012 р.), а також те, що з відповідача підлягає стягненню, окрім пені, ще 3% річних та інфляційні нарахування, і беручи до уваги ту обставину, що споживачами теплової енергії, яка виробляється з придбаного у позивача природного газу, згідно з п. 1.2 договору є населення, релігійні організації та національні творчі спілки і їх регіональні осередки, а також те, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини комунального підприємства, оскільки розрахунки за природний газ на виробництво теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв’язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності її фактичної вартості тарифам, що затверджені НКРЕ, і на відшкодування яких із державного бюджету не перераховувались субвенції відповідно до ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, те, що відповідач частково погасив заборгованість, погоджується із висновком місцевого господарського суду про можливість зменшення пені на 50 % (від суми 372 796,20 грн.), що становить 186 398,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що сплата в даному випадку пені у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії саме населенню, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, що підлягає стягненню до 50%.

А тому, доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судом першої інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийнятті до уваги колегією суддів, оскільки місцевим господарським судом при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу в даному випадку.

Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу, що дана позиція підтверджується і постановами Вищого господарського суду України при розгляді аналогічної категорії справ від 18.04.13р. у справі №5023/4808/12, від 29.08.13р. у справі №916/25/13-г, від 11.07.13р. у справі №924/136/13-г, від 25.07.13р., у справі №924/34/13-г, від 01.08.13р. у справі №906/178/13-г, які наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду щодо часткового задоволення позову та стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 4 998 650,91 грн. боргу, 155 000,22 грн., 3% річних, 672 733,92 грн. інфляційних втрат, 186 398,10 грн. пені.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 20 квітня 2015 року справі №924/157/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національн акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 924/157/15 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.