Постанова № 46416356, 06.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа№ 910/8256/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від прокурора - Некрасов О.М. (посв. №002627 від 05.09.2012 р.)

від позивача 1 - не з'явився

від позивача 2 - Слободянюк Ю.М. (довіреність №1435-ню від 17.06.2015 р.)

від відповідача - Поліщук О.М. (довіреність б/н від 28.08.2014 р.), Тихонов О.Ю. (довіреність б/н від 02.02.2015 р.)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707»

на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 р.

у справі №910/8256/13 (головуючий суддя Мудрий С.М., судді Головіна К.І., Сівакова К.В.)

за позовом першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1. Міністерства інфраструктури України

2. Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

до Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707»

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» про стягнення основного боргу в розмірі 1835212,61 грн., 74953,17 грн. пені та 14990,64 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2013 р. позов задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного територіально-галузевого об`єднання «Південно-Західна залізниця» 1835212,61 грн. основного боргу, 74953,17 грн. пені, 14990,64 грн. 3% річних. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення до Державного бюджету України 38 503,13 грн.- судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 р. скасовано частково і прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 1835212,61 грн. основного боргу, 74198,97 грн. пені, 14839,80 грн. 3% річних. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» до Державного бюджету України 38485,03 грн. судового збору. В решті позову відмовлено. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» 9,05 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2013 р. касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд № 707» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 04.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 р. скасовано. Справу №910/8256/13 передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.12.2013 р. справу №910/8256/13 прийнято до провадження.

03.04.2014 р. прокурор подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2139433,22 грн., пеню в розмірі 156149,32 грн., 3% річних в розмірі 76667,91 грн., інфляційні втрати в розмірі 23533,77 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2015 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» 2085212,51 грн. основного боргу, 152191,95 грн. пені, 74724,88 грн. 3% річних. Стягнуто з Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 46242,58 грн. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» в доход Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1202,43 грн. Стягнуто з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» на користь Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» витрати за проведення судової експертизи в розмірі 317,40 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 17.02.2015 р. в частині часткового задоволення позову про стягнення з відповідача 2085212,51 грн. основного боргу, 152191,95 грн. пені, 74724,88 грн. 3% річних скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову є незаконним, необґрунтованим, та є підстави для прийняття в цій частині нового рішення про відмову у позові.

Прокурор в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник позивача 2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, в позові відмовити.

Представник позивача 1 в судове засідання 06.07.2015 р. не з'явився про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на те, що неявка представника позивача 1 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами Київського апеляційного господарського суду явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача 1.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 2 та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.07.2011 р. між Дочірнім підприємством «Електромонтажний поїзд №707» (підрядник) та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 25/07.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір від 05.07.2011 р. за №25/07 є примірником ДП «Електромонтажний поїзд №707» та в Державному територіально-галузевому об'єднанні «Південно-Західна залізниця» він зареєстрований за №ПЗ/БМП-392-116596/НЮ від 23.09.2011 р.

Відповідно до п.1.1 договору, підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи з влаштування контактної мережі для електрифікації об'єкту Південної залізниці (надалі - роботи), відповідно до проектно-кошторисної документації. Підрядник зобов'язується надати субпідряднику обсяги робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідні матеріали та обладнання, прийняти та оплатити виконані роботи.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч. 2 ст. 837 ЦК України, договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п. 2.1 договору, початок робіт - протягом 10-ти днів з дня підписання договору та виконання зобов'язань з передачі проектно-кошторисної документації, необхідних матеріалів, обладнання.

Пунктом 2.2 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 23.04.2012 р. до договору № 25/07 передбачено, що завершення робіт - грудень 2012 року з правом дострокового виконання.

Відповідно до пункту 2.3 договору, роботи виконуються поетапно.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціна договору з розшифровкою витрат наведена у розрахунку договірної ціни та становить 52712435,00 грн., в тому числі ПДВ - 8785405,83 грн.; договірна ціна є динамічною і може бути змінена шляхом укладання додаткової угоди в разі зміни обсягів і складу робіт, вартості матеріальних ресурсів проти врахованих у момент укладання договору, прийняття нових нормативних актів, що впливають на вартість робіт.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що роботи вважаються завершеними після підписання сторонами акта приймання виконаних підрядних робіт.

Згідно п. 14.1 договору в редакції додаткової угоди № 1 до договору, договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2012 р.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань за договором № 25/07 в матеріалах справи наявні акти, а саме:

- № 1 приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом № 4-1-5 Контактна мережа та лінія ДПР на ст. Лозова (Середній парк) за серпень 2012 р. на загальну суму вартості робіт 53268,00 грн.;

- № 3 приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом № 4-1-9 Контактна мережа та лінія ДПР на ст. Лозова (Донецький парк) за серпень 2012 р. на загальну суму вартості робіт 137772,00 грн.;

- № 1 приймання виконаних підрядних робіт за кошторисом № 4-1-13 Контактна мережа та лінія ДПР на ст. Лозова (Головні колії та Азовський парк) за грудень 2012 р. на загальну суму вартості робіт 1807353,48 грн.

Згідно вищенаведених актів, ДТГО «Південно-Західна залізниця» виконала роботи на загальну суму 1998393,40 грн., а ДП «Електромонтажний поїзд №707» їх прийняв. Зазначені акти складені без зауважень, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її в разі виявлених допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботи без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.

Відповідно до п.п. 6.1.1 - 6.1.3 договору, відповідач має право здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам; перевіряти хід і якість виконаних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються; перевіряти правильність, своєчасність та повноту ведення виконавчої документації.

Проте, як вже зазначалось, відповідачем підписані вищезазначені акти приймання виконаних підрядних робіт без зауважень та претензій, в тому числі й щодо об'ємів, виконаних другим позивачем, робіт.

Таким чином, акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2012 р., підписаний сторонами та скріплений відбитком печатки, також як і акти №№ 1 та 3 за серпень 2012 р. та є належними доказами у справі.

Колегія суддів не погоджується з твердження відповідача про те, що акт не є документом в розумінні акта приймання виконаних робіт, оскільки відповідач, не зважаючи на невідображення в акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2012 р. обсягу виконаних робіт, які приймаються (не містить шифр та номер позиції по нормативу), зазначений акт підписав та скріпив відбитком печатки без претензій та зауважень, то, відповідно, відповідач погодився із всіма наявними даними вищезгаданого акту.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки здійснюються підрядником протягом 30 банківських днів після підписання сторонами актів приймання окремих етапів робіт. Розрахунки проводяться за фактично виконані фізичні об'єми з врахуванням фактичної вартості використаних матеріалів, що погоджується підрядником.

Остаточні розрахунки між субпідрядником та підрядником проводяться протягом 10 банківських днів з дати підписання акта приймання виконаних підрядних робіт.

Як стверджується у позовній заяві, станом на 17.01.2013 р. заборгованість відповідача по оплаті виконаних робіт склала 1885212,61 грн., однак, платіжним дорученням № 2065625 від 30.01.2013 р. перераховано другому позивачу лише 50000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1835212,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З акта № 1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2012 року вбачається, що як позивач 2 так і відповідач, не зазначили дату підпису цього акта. У позовній заяві вказується про те, що прострочення відповідачем обов'язку здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи почався з 17.01.2013 р., тобто, зазначений акт підписано сторонами в останній робочий день грудня 2012 року.

Однак, із вказаним не погоджується відповідач, проте доказів на підтвердження того, що згаданий акт підписано сторонами пізніше, до матеріалів справи відповідачем не надано.

Оскільки відповідач є стороною за актом № 1 за грудень 2012 року, у зв'язку з чим на ньому також лежить обов'язок належного його оформлення, у тому числі із зазначенням дати підписання. Доказів того, що вказаний акт підписано пізніше ніж про це вказує другий позивач, відповідачем не надано. Таким чином судом першої інстанції правомірно та обгрунтовано встановлено, що акт за грудень 2012 року складено 31.12.2012 р., у зв'язку з чим, відповідно до п. 4.5 договору № 25/07, строк виконання зобов'язання відповідача настав 02.01.2013 р. та сплив 16.01.2013 р.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції прокурором подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій крім збільшення штрафних санкцій, також збільшено суму основного боргу в обґрунтування чого зазначено, що ДТГО «Південно-Західна залізниця» під час перевірки взаєморозрахунків виявлено помилку в бухгалтерському обліку, яка призвела до неправильного розрахунку (зменшення) суми позову. До суми позову не включено 304220,61 грн. до складу яких входять оплати Дочірнім підприємством «Електромонтажний поїзд №707» платіжними дорученнями №20628 від 07.12.2012 р. на суму 200000,00 грн. та №2065625 від 28.12.2013 р. на суму 50000,00 грн. згідно іншого договору. Також, при розрахунку позову враховувались акти виконаних робіт, які не мають відношення до договору субпідряду №25/07 від 05.07.2011 р. У зв'язку з чим, заборгованість відповідача по договору субпідряду становить 2139433,22 грн.

Як встановлено судом та вбачається з наявних в матеріалах справи доказів в платіжному дорученні №20628 від 07.12.2012 р. на суму 200000,00 грн. призначенням платежу є «оплата за будівельно-монтажні роботи згідно дог. №30/08 від 30.08.12 р.», а в платіжному дорученні №2065625 від 28.12.2013 р. на суму 50000,00 грн. - «оплата за послуги згідно дог. №30/8 від 30.08.12 р.».

Проте, встановити недонарахування позивачем 2 відповідачу основної заборгованості в розмірі 54220,61 грн. по актам виконаних робіт, які не мають відношення до договору субпідряду №25/07 від 05.07.2011 р. (ПЗ/БМП-392-116596/НЮ від 23.09.2011 р.) не є можливим, оскільки надано акти №№1,2,3 за липень 2012 року, №№2, 4 за серпень 2012 року, які підписані та укладені сторонами на виконання умов договору №25/07 ПЗ/БМП-392-116596/НЮ від 23.09.2011 р. та не є предметом спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по договору підлягають частковому задоволенню в розмірі 2085212,61 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 156149,31 грн.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.10.3 договору, у випадку прострочення терміну оплати платежів з вини підрядника (за винятком утримання сум на час усунення субпідрядником виявлених недоліків), вказаних в п.4.2 цього договору, підрядник зобов'язується сплатити субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше 10 % від загальної суми цього договору.

Згідно п.10.4 договору нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 152191,95 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 76667,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 74724,88 грн.

В ході розгляду даної справи в суді першої інстанції судом було призначено судову бухгалтерсько-технічну та економічну експертизу, проте судом при винесенні рішення обгрунтовано не взято до уваги висновки експертиз, оскільки судовим експертом не враховано, зокрема, що 200000,00 грн. сплачені відповідачем позивачу 2 платіжними дорученнями №20628 від 07.12.2012 р. на виконання умов іншого договору. Крім того, судовим експертом перевірялась вартість виконання робіт по актам виконаних робіт №9 за березень 2012 року, №1 за квітень 2012 року та за травень 2012 року, які не були предметом розгляду даної справи.

06.04.2015 р. від Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» надійшо клопотання про призначення додаткової експертизи по справі. В обгрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що позивач намагається стягнути з нього додатково нараховані витрати за грудень 2012 року по об'єкту ст. Лозова, які вже були оплачені відповідачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. по справі було призначено додаткову будівельно-технічну та судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

22.05.2015 р. до Київського апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №8132 від 21.05.2015 р. разом з матеріалами справи та клопотанням експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертом.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 р. та від 22.06.2015 р. зобов'язано сторін надати суду на виконання клопотання експертів, відповідні документи та роз'яснення щодо формування витрат внесених до акту приймання виконаних робіт №1 за грудень 2012 року на об'єкті «Контактна мережа с. Лозова (Головні колії та Азовський парк)» складеного на виконання умов Договору субпідряду №25/07 ПЗ/БМП-392-116596/НЮ від 23.09.2011 р., укладеному між ДП «Електромонтажний поїзд №707» та ДТГО «Південно-Західна залізниця».

Проте, на виконання вимог ухвали суду, сторонами витребувані документи надані не були. В судовому засіданні сторони пояснили, що всі наявні по спірному питанню докумети вже були долучені до матеріалів справи. Інші документи у сторін відсутні. З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів розглянула справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на прийняття судом першої інстанції незаконного та необґрунтованого рішення, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Електромонтажний поїзд №707» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 р. у справі №910/8256/13 залишити без змін.

Справу №910/8256/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.Я. Дикунська

Н.М. Коршун