Постанова № 46416347, 06.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа№ 910/14601/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Сухового В.Г.

Cекретар судового засідання Данилік Л.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги №10/1480 від 02.06.2015 року Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у справі № 910/14601/13

за скаргою RAIFFEІSEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (Райффайзен Центральбанк Естеррай АГ)

на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у місті Києві

за позовом RAIFFESEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (Райффайзен Центральбанк Естеррай АГ)

до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство «Фінансова компанія «Укрнафтогаз»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Райффазен Банк Аваль»

про стягнення 4 134 894,37 грн.

За участю представників:

від позивача: Гришко С.Ю.- довіреність № 60/14-Н від 27.01.2014 року

Чикиринда В.П. - довіреність № 63/14-Н від 27.01.2014 року

від відповідача: не з'явився

від третьої особи -1: не з'явився

від третьої особи -2: не з'явився

від ВДВС: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Компанія RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) (позивач у справі) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (відповідач у справі) про стягнення заборгованості по сплаті дивідендів в сумі 3 862 022, 00 грн., 3 % річних у розмірі 276 161, 03 грн.( з врахуванням заяви від 16.12.2013 року про збільшення позовних вимог)

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3862022,00 грн. дивідендів, 275843,60 грн. 3 % річних нарахованих на суму боргу та 68814,72 грн. витрат по оплаті судового збору. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено у повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2013 р. у справі №910/14601/13 змінено, виклавши його резолютивну частину в такій редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» та користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) 3475819,80 грн. заборгованості з виплати дивідендів та 248259,24 грн. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ПАТ «Укрнафта» та користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) 61933,25 грн. судового збору».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь Компанії RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREIC AG (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АГ) 32886,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

24.11.2014 р. на виконання Постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 р., з врахуванням Ухвали Вищого господарського суду від 17.11.2014 р. про виправлення описки, був виданий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь «RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT» (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ) 3475819,80 грн. заборгованості із виплати дивідентів, 248259,24 грн. - 3% річних, 61933,25 грн. судового збору, 32886,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

27.01.2015 р. Господарським судом міста Києва видано дублікат наказу на примусове виконання рішення (постанови) суду по справі № 910/14601/13 (а.с.199-201,т.5).

16.02.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 46464692.

5.02.2015 р. боржник подав до відділу ДВС заяву про зупинення виконавчого провадження, посилаючись на те, що боржника внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу і у відповідності до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» встановлено мораторій на погашення заборгованості даних підприємств до 01.01.2016 року.

13.03.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 46464692 на підставі п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з тим, що боржника внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

02.04.2015 р. позивач (стягувач у виконавчому проваджені) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в порядку ст. 121-2 ГПК України, просив відновити процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Григорян О.Г. щодо прийняття Постанови від 13.03.2015 р. про зупинення виконавчого провадження № 46464692 та визнати недійсною Постанову від 13.03.2015 р. про зупинення виконавчого провадження № 46464692.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 р. скаргу RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ) на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві про зупинення виконавчого провадження №46464692 задоволено. Визнано недійсною Постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві від 13.03.2015 р. про зупинення виконавчого провадження № 46464692.

02.06.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у справі №910/14601/13, просить скасувати дану ухвалу місцевого господарського суду та залишити заяву стягувача без задоволення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною, винесеною з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, за невідповідності висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи. Зокрема, на думку скаржника, судом першої інстанції не враховано, що внесення підприємства паливно - енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» є самостійною безумовною підставою зупинення виконавчого провадження, а відповідача включено до переліку підприємств паливно - енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, який затверджено наказом Мінпаливенерго України № 568 від 10.11.2005р., що підтверджується даними з Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до норм вказаного Закону. Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не уповноважений здійснювати оцінку характеру заборгованості боржника, строку та підстав її виникнення при вирішенні питання про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 06.07.2015р.

Апелянт не скористався правом участі в судовому засіданні 06.07.2015 року, подав клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на участь представника в інших судових засіданнях та у зв'язку із службовими відрядженнями, однак доказів в підтвердження зазначеного не представив.

У судовому засіданні 06.07.2015р. представник позивача у справі заперечив доводи апелянта. В судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві в судове засідання свого представника не направив, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Враховуючи, що представники позивача заперечили проти задоволення клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів, враховуючи належне повідомлення сторін про час розгляду апеляційної скарги, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд ухвали за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва має бути залишена без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.11.2014 р. на виконання Постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2014 р., з врахуванням Ухвали Вищого господарського суду від 17.11.2014 року про виправлення описки, був виданий наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь «RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT» (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ) 3475819,80 грн. заборгованості із виплати дивідентів, 248259,24 грн. - 3% річних, 61933,25 грн. судового збору, 32886,00 грн. судового збору за подання касаційної скарги. 27.01.2015 року господарським судом міста Києва видано дублікат наказу на примусове виконання рішення (постанови) суду по справі № 910/14601/13 (а.с.199-201,т.5).

16.02.2015 р. відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 46464692.

25.02.2015 р. до ДВС надійшла заява ПАТ «Укрнафта» про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що воно є підприємством паливно-енергетичного комплексу, яке внесене до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

13.03.2015 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. винесена постанова про зупинення виконавчого провадження № 46464692 на підставі п. 15 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з тим, що боржника внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.

02.04.2015 р. RAIFFEISEN ZENTRALBANK OSTERREICH AKTIENGESELLSCHAFT (РАЙФФАЙЗЕН ЦЕНТРАЛЬБАНК ЕСТЕРРАЙХ АКЦІЕНГЕЗЕЛЛЬШАФТ) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, в порядку ст. 121-2 ГПК України, просив відновити процесуальний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця Григорян О.Г. щодо прийняття Постанови від 13.03.2015 р. про зупинення виконавчого провадження № 46464692 та визнати недійсною Постанову від 13.03.2015 р. про зупинення виконавчого провадження № 46464692.

В обґрунтування зазначеної скарги стягувач посилається на відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження, оскільки згідно з Рішенням Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень на підставі п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», тому дія названого Закону, на думку стягувача, не поширюється на стягнення заборгованості з виплати прострочених дивідендів.

Позивач вважає зазначену постанову незаконною, оскільки при її винесенні державний виконавець невірно застосував п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням офіційного тлумачення цієї норми Конституційним Судом України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 р. справі №1-26/2012.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005р. №568.

Згідно з абзацом 6 пункту 3.7 статті 3 вказаного Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до Виписки з реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» станом на час розгляду заяви скаржника Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, передбаченої Законом України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Згідно з п.1.4 ст.1 вказаного Закону заборгованість - це підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі; передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011р., за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011р., що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію».

За висновками Конституційного Суду України, викладених у рішенні №18рп/2012 від 18.12.2013р., обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до ст.ст. 67, 69 Закону України «,Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України офіційно оприлюднюються та є обов'язковими для виконання. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (справи № 925/141/14 від 14.04.2015р., №916/525/13-г від 24.03.2015р.) та Верховний Суд України (постанова від 18.12.2012 №21-405а12).

В даному випадку, як вірно встановлено судом першої інстанції, заборгованість, що заявлена до стягнення, виникла внаслідок невиплати позивачу відповідачем дивідендів у розмірі 3 862 022, 00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення нараховані на суму дивідендів 3 % річних - 3 862 022, 00 грн., 3 % річних у розмірі 276 161, 03 грн .

Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не належить до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання); спірний борг виник внаслідок стягнення заборгованості з виплати дивідендів, тобто щодо реалізації акціонером своїх корпоративних прав, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Як роз'яснено в пункті 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012р. №9, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

З наведеного вбачається, що на стягнення заборгованості з виплати дивідендів не поширюються вимоги ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому постанова ДВС про зупинення виконавчого провадження, прийнята з підстав внесення Товариства до Реєстру, є незаконною. Тобто, державним виконавцем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 46464692 з порушенням приписів ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для задоволення скарги, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, Ухвала господарського суду міста Києва від 28.05.2015 року у справі № 910/14601/13 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду не вбачається.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 106, 121-2 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у справі № 910/14601/13 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.05.2015р. у справі № 910/14601/13 залишити без змін.

3. Справу № 910/14601/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

В.Г. Суховий