Рішення № 46410028, 08.07.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2015 р.

Справа № 924/639/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець - Подільського міського району електромереж м. Кам'янець-Подільський

до Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький

про стягнення 1423,24 грн., з яких 1109,72 грн. основний борг, 225,54 грн. пеня, 73,72 грн. інфляційні нарахування, 14,26 грн. - 3% річних

Представники сторін: не з'явились

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець - Подільського міського району електромереж звернулось з позовом до суду про стягнення з Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області 1423,24 грн., з яких 1109,72 грн. основний борг, 225,54 грн. пеня, 73,72 грн. інфляційні нарахування, 14,26 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності №1921 від 20.06.2013р.

Ухвалою суду від 28.04.2015р. порушено провадження у справі №924/639/15, призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

19.05.2015р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву з додатками, в якому останній просить суду у позові відмовити оскільки відповідачем умови договору №1921 від 20.06.2013р. виконуються належним чином та сплачуються виставлені позивачем до оплати рахунки про оплату за спожиту електричну енергію в повному обсязі.

18.06.2015р. на адресу суду від представника позивача надійшло письмове пояснення по справі, в якому останній зазначає, що відповідальність споживача (Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький) за перевищення договірних величин споживання електроенергії передбачена розділом 4.2 договору №1921. Звертає увагу суду на те, що сума позовних вимог 1109,72 грн. - саме перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а не перевищення договірної потужності, оскільки відповідач не належить до тієї категорії споживачів, що лімітуються по потужності.

За клопотанням сторін розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 24.06.2015р. строк розгляду справи продовжено до 13 липня 2015р.

Сторони в судове засідання 08.07.2015р. не з'явились, однак судом враховано, що 07.07.2015р. на адресу суду від останніх надійшли клопотання, зокрема представник позивача просить суд розглядати справу без їх участі та повідомляє, що борг відповідачем у добровільному порядку не оплачений. Представник відповідача у клопотанні просить суд розгляд справи відкласти на іншу дату, витребувати у позивача додатки до спірного договору та залучити представника Відділу бухгалтерської служби та фінансово - ресурсного забезпечення УДМС України в Хмельницькій області для з'ясування в судовому засіданні всіх обставин справи.

Враховуючи, що розгляд справи неодноразово відкладався, строк розгляду справи закінчується 13.07.2015р., наявність в матеріалах справи позиції відповідача з приводу заявлених позовних вимог, додатків до договору №1921 від 20.06.2013р. та інших документів достатніх для вирішення спору по суті, відсутність належного правового обґрунтування поданого клопотання, суд вважає за належне у клопотанні представника відповідача від 07.07.2015р. відмовити.

Суд оцінивши подані сторонами по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

20.06.2013р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського міського району електромереж (Постачальник) та Управлінням Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області (Споживач) укладено договір №1921 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності 10 кВт, визначеної додатком 7 "Величина приєднаної та дозволеної до використання потужності" (п.п. 2.2.2 договору).

Споживач зобов'язується дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки (додаток 7). Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3.2 - 2.3.4 договору).

Відповідно до додатку №10 до договору „Порядок розрахунків”, розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку №1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:

- до 27 числа розрахункового періоду згідно фактичних показів лічильника.

Остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку не повинна перевищувати 3-х операційних днів з дня отримання рахунку. За дату оплати приймається дата зарахування банком коштів на рахунок постачальника.

Згідно пункту 4.2.1 договору відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт і більше.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 30 вересня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу").

Розділом 9 договору визначені інші умови договору, згідно яких додатки до цього договору: 1, 2, 3, 5, 7, 10, 12, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід'ємними частинами цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.13р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 договору).

Договір підписано та скріплено печатками представників сторін.

25.11.2014р. сторонами підписано додаток №1 до договору №1921 від 20.06.2013р. "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2015р." В подальшому 12.02.2015р. сторонами погоджено уточнений додатком №1 до договору, яким змінено обсяг постачання споживачу електричної енергії з лютого по грудень 2015р.

Позивач на виконання своїх зобов’язань за вищевказаним договором поставив відповідачу електричну енергію згідно обсягів визначених у додатку 1 до договору, на підтвердження чого останній надав рапорти на відпуск електроенергії та рахунки - фактур №1921 від 26.01.2015р. на суму 2377,98 грн., від 23.02.2015р. на суму 2377,98 грн., від 18.03.2015р. на суму 2496,96 грн., від 17.04.2015р. на суму 1345,06 грн., копії яких додано до матеріалів справи.

Відповідач вищевказані рахунки - фактури оплатив в повному обсязі згідно платіжних доручень №120, №121 від 18.03.2015р., №132 від 19.03.2015р., №217 від 23.04.2015р., однак як стверджує позивач, з простроченням платежів.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості за договором №1921 від 20.06.2013р., позивачем нараховано до стягнення на підставі п. 4.2.1 договору 225,54 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 73,72 грн. інфляційних нарахувань, 14,26 грн. - 3% річних.

У зв'язку з перевищенням відповідачем договірної величини споживання електричної енергії за січень 2015р. аніж встановлено в Додатку 1 від 25.11.2014р. до договору №1921 від 20.06.2013р. позивачем на підставі п. 4.2.2 договору нараховано до стягнення з останнього 1109,72 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин, про що виставлено рахунок - фактуру №1921 від 06.02.2015р. з найменуванням товару "надлімітне споживання ел. енергії за січень 2015 року".

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Відповідно до ст.11, ст.509 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто, сплати коштів.

Пунктом 3 ст.3, ст.627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договору про постачання електричної енергії.

Відповідно до п.1 Правил користування електричною енергію, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 (у редакції Постанови НКРЕ від 17.10.2005р. №910) договором про постачання електричної енергії є домовленість двох сторін (постачальник електричної енергії за регульованим тарифом і споживач), що є документом певної форми, який встановлює зміст та регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником за регульованим тарифом електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства України.

Пунктами 8.1 та 10.2 Правил передбачено, що постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право: 1) на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України; 2) на всі види забезпечення виконання зобов’язань споживачем щодо оплати договірних обсягів споживання електричної енергії у формі і видах, передбачених законодавством України; 3) на відшкодування у передбаченому законодавством України порядку несплаченої споживачем частини вартості електричної енергії, що постачається йому на рівні екологічної броні електропостачання. Споживач електричної енергії зобов'язаний: 1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); 2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про електроенергетику” постачанням електричної енергії є надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору. Споживачами енергії є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

Згідно ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

20.06.2013р. між ПАТ "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського міського РЕМ та Управлінням Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області укладено договір №1921 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб’єктам підприємницької діяльності, за умовами якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 10 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Позивач на виконання своїх зобов’язань за вищевказаним договором поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 1500 кВт. на місяць за період з січня по березень 2015р., що підтверджується відповідними рапортами на відпуск електроенергїї №1921, копії яких наявні в матеріалах справи. В подальшому позивачем виставлено до оплати відповідачу рахунки - фактури №1921 від 26.01.2015р. на суму 2377,98 грн., від 23.02.2015р. на суму 2377,98 грн., від 18.03.2015р. на суму 2496,96 грн., від 17.04.2015р. на суму 1345,06 грн.

Судом встановлено, що відповідачем оплачено вищевказані рахунки - фактури в повному обсязі, однак з простроченням платежів, що підтверджується платіжними дорученнями №120, №121 від 18.03.2015р., №132 від 19.03.2015р., №217 від 23.04.2015р. на загальну суму 8597,98 грн., з яких вбачається, що згідно з відбитком печатки банку платежі проведено 20.03.2015р.

У зв'язку простроченням платежів, позивачем заявлено до стягнення на підставі п. 4.2.1 договору 225,54 грн. пені нарахованої за період з 28.01.2015р. по 20.03.2015р.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони в договорі узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 4.2.1 договору)

Проведеним перерахунком заявленої до стягнення пені в сумі 225,54 грн. судом встановлено, що зазначена сума нарахована в межах максимально можливого розміру за визначений період, а тому вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони в договорі узгодили, що споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (п. 4.2.1 договору).

Позивач на підставі ст. 625 ЦК України заявив про стягнення з відповідача 73,72 грн. інфляційних нарахувань обрахованих за січень 2015р. та 14,26 грн. - 3% річних нарахованих за період з 28.01.2015р. по 20.03.2015р.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами, пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, суд прийшов до висновку, що останні нараховано поза межами максимально можливого розміру та періоду, оскільки позивачем у період обрахунків включено день сплати боргу - 20.03.2015р., а тому вимога про стягнення 3% річних підлягає задоволенню частково. У стягненні 0,38 грн. належить відмовити.

При перерахунку заявлених до стягнення інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні обраховані позивачем правомірно в межах максимально можливого розміру та періоду, тому позовні вимоги в частині стягнення 73,72 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судом враховано, що відповідно до додатку №1 від 25.11.2014р. до договору №1921 від 20.06.2013р. "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу на 2015 р." сторони узгодили, що за І квартал 2015р. обсяг електричної енергії, що постачається визначено в розмірі 0,8 тис. кВт. год. на місяць. В подальшому додатком №1 від 12.02.2015р. до договору змінено обсяг постачання електричної енергії та встановлено 1500 тис. кВт. год. на місяць починаючи з лютого 2015 року.

Як вбачається з рапорту про відпуск електроенергії №1921 від 16.01.2015р. та рахунку - фактури №1921 від 26.01.2015р. відповідачем спожито 1500 кВт. год. за січень 2015р., що суперечить обсягу постачання електричної енергії встановленої у Додатку №1 від 25.11.2014р. та є понаднормовим споживанням.

З огляду на понаднормове споживання відповідачем у січні 2015р. електричної енергії, позивачем на виставлено рахунок - фактуру №1921 від 06.02.2015р. на суму 1109,72 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин, з визначеним найменуванням товару "надлімітне споживання ел. енергії за січень 2015 року".

09.02.2015р. позивачем надіслано претензію відповідачу, в якій останній просив погасити борг в сумі 1109,72 грн. за перебір договірної величини, на яку Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області 11.02.2015р. надіслано повідомлення про недостатнє фінансування та належний обсяг споживання електричної енергії, який узгоджується з додатком 1 до договору.

Відповідно до п. 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності визначених згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

Враховуючи перевищення відповідачем договірної величини споживання електричної енергії за січень 2015р. аніж встановлено в Додатку 1 до договору №1921 від 20.06.2013р. позивачем на підставі п. 4.2.2 договору правомірно нараховано до стягнення з останнього 1109,72 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин, про що виставлено до оплати рахунок - фактуру №1921 від 06.02.2015р. з визначеним найменуванням товару "надлімітне споживання ел. енергії за січень 2015 року".

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1109,72 грн. основний борг, 225,54 грн. пеня, 73,72 грн. інфляційні нарахування, 14,26 грн. - 3% річних підлягають задоволенню частково. У стягненні 0,38 грн. - 3% річних належить відмовити.

У зв’язку із частковим задоволенням позову відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець - Подільського міського району електромереж м. Кам'янець-Подільський до Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький про стягнення 1423,24 грн., з яких 1109,72 грн. основний борг, 225,54 грн. пеня, 73,72 грн. інфляційні нарахування, 14,26 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області м. Хмельницький, вул. Щербакова, буд. 4, код 37864148) на користь Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець - Подільського міського району електромереж (м. Кам'янець-Подільський, Хмельницької області, вул. Голосківське шосе, 8, код 22764672) 1109,72 грн. (одна тис. сто дев'ять грн. 72 коп.) основного боргу, 225,54 грн. (дві тис. двадцять п'ять грн. 54 коп.) пені, 73,72 грн. (сімдесят три грн. 72 коп.) інфляційних нарахувань, 13,88 грн. (тринадцять грн. 88 коп.) 3% річних, 1826,51 грн. (одна тис. вісімсот двадцять шість грн. 51 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У стягненні 0,38 грн. - 3% річних відмовити.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу - Кам'янець - Подільський міський РЕМ: м. Кам'янець - Подільський, Голосківське шосе, 8.;

3 - відповідачу - Управління Державної Міграційної служби України в Хмельницькій області: м. Хмельницький, вул. Щербакова, 4