Рішення № 46408442, 08.07.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.2015 Справа № 920/743/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача: Сумського національного аграрного університету, м. Суми,

про стягнення 26849 грн. 56 коп.

Суддя О.Ю. Резніченко

Представники:

від позивача: Демчук О.В.,

від відповідача: Щерба Т.О.

У засіданні брали участь: секретар судового засідання - А.І. Сидорук.

В судовому засіданні 06.07.2015 року була оголошена перерва до 08.07.2015 року.

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача 0,03 грн. боргу, 2678 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 5016 грн. 66 коп. 3% річних, 22 154 грн. 70 коп. пені за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 04.02.2013 року договору купівлі-продажу природного газу № 13/3111-ТЕ-29.

Представник позивача зазначив, що наполягає на задоволенні позовних вимог, крім 0,03 грн. основного боргу, оскільки вищезазначена сума була нарахована помилково, про що позивачем подана відповідна письмова заява.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує, оскільки: борг повністю сплачений; затримка в оплаті боргу дійсно була і арифметично інфляційні, 3% річних і пеня нараховані вірно, проте заборгованість виникла не з вини відповідача; сплив строк позовної давності для застосування штрафних санкцій, а тому відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача зазначив, що просить суд зменшити розмір пені на 50 %, про що у попередньому засіданні подано відповідне клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3111-ТЕ-29 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 Договору позивач зобов'язався передати відповідачу природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити газ на умовах, визначених Договором.

Згідно до п. 2.1 Договору позивач передає відповідачу з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року газ обсягом до 940 тис.куб.м.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з підписаних сторонами та скріплених печатками актів приймання-передачі природного газу (а.с. 21-32), протягом січня-грудень 2013 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 104 023 грн. 51 коп. (об'єм 843 282 тис. куб.м.).

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості газу протягом місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання з оплати виконав частково та з порушенням строків встановлених Договором, чим заборгував позивачу 0,03 грн. основного боргу та змусив позивача звернутись до суду з даним позовом про стягнення залишку боргу та штрафних санкцій.

До початку розгляду справи в судовому засіданні позивач подав заяву, де зазначає, що 0,03 грн. основного боргу було нараховано помилково, а тому між сторонами відсутній предмет спору в цій частині.

Оскільки заборгованість в розмірі 0,03 грн. відсутня, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 5016 грн. 66 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, а також 2678 грн. 17 коп. інфляційних збитків, за загальний період з 14.09.2013 року по 28.02.2014 року, які нараховані окремо по кожному факту порушення грошового зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються факти порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по оплаті за природний газ в період з січня по грудень 2013 року, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 5016 грн. 66 коп. 3% річних, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, а також 2678 грн. 17 коп. інфляційних збитків, за загальний період з 14.09.2013 року по 28.02.2014 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання до учасника господарських відносин застосовуються штрафні санкції, які відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються у розмірі, встановленому законом або договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 Договору, відповідач зобов'язується, крім суми заборгованості, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно до п. 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 22154 грн. 70 коп. пені, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року, яка нараховувалась за кожний розрахунковий період окремо та з урахуванням проплат.

Відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені до 50% від заявленої позивачем суми.

Суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, а тому і підлягає частковому задоволенню клопотання відповідача, оскільки:

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процессуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання пункт 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (пені) може бути зменшений, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно до. ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторні, які беруть участь у зобов'язання; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до статуту Сумського НАУ, Сумський НАУ є вищим навчальним закладом державної форми власності, що підпорядкований Міністерству освіти і науки України, провадить свою освітню діяльність, пов'язану зі здобуттям вищої освіти.

Відповідач уклав Договір з позивачем і газ, що продавався за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для потреби університету: опалення навчальних корпусів, студентських гуртожитків Сумського НАУ та надавався населенню, як послуги з теплопостачання.

Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду, що перебувають у їх відособленому користуванні та гуртожитках, за які населення сплачує відповідно до комунальних платежів.

Відповідач, як державний навчальний заклад, отримує фінансування виключно з Державного бюджету України і будь-які випадки затримки фінансування навчального закладу фактично ведуть до невиконання належним чином зобов'язання або прострочення оплати за платежами.

Оплата за природний газ здійснюється відповідачем шляхом внесення платіжних доручень до Головне управління Державного казначейства України у Сумській області.

З платіжних доручень за 2013 рік вбачається, що на бланках зазначені дати з номером реєстрації надходження даних доручень на оплату за вказаним Договором.

Дата реєстрації платіжного доручення містить різниці між датою, коли було подане саме платіжне доручення на реєстрацію бухгалтерами-касирами відповідача і датою, якою невчасно зареєструвало Головне управління Державного казначейства України у Сумській області, тим самим фактично збільшась кількість днів прострочення оплати за Договором.

Суд дійшов висновку, що відповідачем порушені строки виконання грошового зобов'язання, які встановлені Договором, однак: порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин - позивачем не надано належних та допустимих доказів таких збитків; відповідач вчиняв активні дії щодо забезпечення розрахунку за даним Договором; фінансування навчального закладу з Державного бюджету України періодично затримувалось; вина відповідача в порушенні строків сплати боргу часткова - сплата залежала від дій третіх осіб.

Тому суд дійшов висновку, що нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені на загальну суму 22 154,70 грн., за вищезаззначених обставин, є надмірно великою сумою, а тому розмір пені підлягає зменшенню на 20%.

Суд частково задовольняє позовну вимогу позивача про стягнення пені, а саме зменшує розмір заявленої пені на 20%, а тому стягує з відповідача на користь позивача 17723 грн. 76 коп. пені, за загальний період з 14.02.2013 року по 27.01.2014 року.

Крім того, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності, оскільки, як було зазначено вище, строки позовної давності були самостійно збільшенні сторонами до 5 років, відповідно до п. 9.3 Договору.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору понесені позивачем покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процессуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Сумського національного аграрного університету (вул. Кірова, 160, м. Суми, 40021, код 04718013) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код 20077720) 5016 грн. 66 коп. 3% річних, 2678 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 17723 грн. 76 коп. пені, 1827 грн. судового збору.

3. В частині стягнення боргу в розмірі 0,03 грн. - провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2015 року.

Суддя О.Ю. Резніченко