Рішення № 46408180, 06.07.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 918/605/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Приватної виробничої комерційної фірми "Фіалка"

про стягнення заборгованості в сумі 8 028 грн. 55 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник О.П., довіреність №99 від 31.12.2014р.;

від відповідача - не з'явився.

В судовому засіданні 06 липня 2015 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "Рівнеобленерго", позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватної виробничої комерційної фірми "Фіалка" (далі - ПВКФ "Фіалка", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 8 028 грн. 55 коп., з яких 7 931 грн. 58 коп. - основної заборгованості, 83 грн. 28 коп. - пені, 13 грн. 69 коп. - 3% річних.

Ухвалою суду від 03 червня 2015 року позовну заяву №946 від 03.06.2015р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №918/605/15, розгляд якої призначено на 11 червня 2015 року.

09 червня 2015 року від позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (а.с.34).

Крім того, 10 червня 2015 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.36).

Ухвалою суду від 11 червня 2015 року розгляд справи відкладено на 06 липня 2015 року.

06 липня 2015 року від представника позивача через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло письмове підтвердження того, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору (а.с. 43).

Представник позивача в судовому засіданні 06 липня 2015 року підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та наполягала на задоволенні позову.

У судові засідання 11 червня та 06 липня 2015 року відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, однак належним чином був повідомлений про місце, дату, час проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.33, 42). Крім того, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідного відзиву на позовну заяву позивача.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідач не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" (далі - Постачальник) та Приватною виробничою комерційною фірмою "Фіалка" (далі - Споживач) було укладено договір №1-2/878 про постачання електричної енергії (далі Договір) (а.с. 8- 13).

Відповідно до п. 1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з сумарною приєднаною потужністю 50 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пунктів 2.2., 2.2.1. та 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності (Додаток № 3 "Перелік об'єктів і точок обліку Споживача" та Додаток 3.1 "Перелік об'єктів і точок обліку субспоживачів, що споживають електроенергію від споживача").

Згідно п. 2.3.3. Договору Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно умовами додатку № 4 "Порядок зняття засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Пунктом 4.2.1. Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3.-2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,05% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п. 1 Додатку №4 до Договору покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються Споживачем 15 числа кожного місяця о 9:00 год. та вибірково контролюються (знімаються) Постачальником. Після зняття показів засобів обліку Споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та надає Постачальнику нарочним, не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію.

У разі неможливості отримання Постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно Постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих Постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок у відповідності до таких показників (а.с. 15).

У відповідності до п. 8.1. Договору оплата електричної енергії та інших платежів здійснюється Споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки Постачальника в терміни, визначені додатком №4 "Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Споживач протягом розрахункового періоду здійснює 2 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання: 1-й платіж - щомісячно до 5-го числа,; 2-й платіж - щомісячно до 20-го числа (п. 3 додатку №4 до Договору).

Договір та додатки підписано уповноваженими представниками та скріплено відбитками печаток сторін.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу електроенергію відповідно до умов договору, проте відповідач - своєчасно та в повному обсязі не оплатив використану електроенергію.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати електроенергії утворилася заборгованість за січень 2012 року та за січень 2013 року в розмірі 7 931 грн. 58 коп..

26 січня 2015 року позивач направив на адресу відповідача претензію №122/19 від 24.01.2015р., в якій просив погасити заборгованість в сумі 8 417 грн. 74 коп. (а.с. 23) докази відправлення (а.с. 27). В матеріалах справи відсутня відповідь на вказану претензію.

Для оплати вартості спожитої електроенергії 27.04.2015р. позивачем було виставлено відповідачу рахунки за січень 2012 року, січень 2013 року (а. с. 16, 18). Однак ПВКФ "Фіалка" оплату рахунків не здійснила.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Враховуючи те, що наявність у відповідача заборгованості за спожиту електроенергію підтверджується зібраними у справі доказами та не спростована відповідачем, позовні вимоги про стягнення 7 931 грн. 58 коп. боргу судом визнаються обґрунтованими.

На підставі пункту п. 4.2.1. Договору позивач нарахував пеню в сумі 83 грн. 28 коп..

Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 13 грн. 69 коп. за період з 13.05.2015р. по 02.06.2015р..

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частинами 2, 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання., штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 83 грн. 28 коп. пені обґрунтовані, стверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В свою чергу, суд погоджується з вірністю зробленого позивачем розрахунку 3 % річних, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 грн. 69 коп. 3% річних обґрунтовані, стверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням положень вказаних норм законодавства, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ПАТ "Рівнеобленерго" до - ПВКФ "Фіалка" про стягнення заборгованості в сумі 7 931 грн. 58 коп., пені в сумі 83 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 13 грн. 69 коп. є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 1 827 грн..

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватної виробничої комерційної фірми "Фіалка" (35314, с. Зоря, вул. Конституції, 24, кв. 16, код ЄДРПОУ 30207687) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код ЄДРПОУ 05424874) заборгованість в сумі 7 931 (сім тисяч дев'ятсот тридцять одну) грн. 58 коп., пеню в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 28 коп., 3% річних в сумі 13 (тринадцять) грн. 69 коп..

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.07.2015 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71);

3- відповідачу рекомендованим (35314, с. Зоря, вул. Конституції, 24, кв. 16).