Рішення № 46408144, 03.07.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2015 р.Справа № 916/2108/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (м. Київ) в особі Філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" (м. Івано-Франківськ);

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод ЗБК" (м.Одеса);

про стягнення 5168,94 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Висоцький С.О. (за довіреністю).

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" в особі Філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" (далі - Позивач, газотранспортне підприємство) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод ЗБК" (далі - Відповідач, замовник) про стягнення за договором №1212000389 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2012р. основного боргу у розмірі 16686,34 грн., втрат від інфляції - 2781,61 грн., пені - 2250,18 грн., 3% річних - 137,15 грн.

12 червня 2015 року за вх. ГСОО №15025/15 позивач звернувся до із клопотанням, у якому уточнює позовні вимоги, оскільки у резолютивній частині позовної заяви зроблена описка щодо підприємства, до якого позивач заявляє позовні вимоги. З огляду на допущення позивачем описки при підготуванні позовної заяви, суд приймає зазначені уточнення до уваги.

03 липня 2015 року за вх. ГСОО №2-3666/15 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 16686,34 грн., та у якій просить суд стягнути з відповідача 2781,61 втрат від інфляції, 2250,18 грн. пені та 137,15 грн. 3% річних. Розглянувши зазначену заяву суд приймає її до уваги та розглядає позовні вимоги у зазначеній редакції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором №1212000389 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.11.2012р. зобов'язань, акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №10-14-1212000389 від 31.10.2014р., №11-14-1212000389 від 30.11.2014р., №12-14-1212000389 від 31.12.2014р., відомості фактичного споживання природного газу промисловими споживачами Одеської області по МГ ПТГ Одеської області у жовтні, листопаді та грудні 2014 року, акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2014р. по 12.03.2015р., який направлявся відповідачу згідно опису вкладення у цінний лист від 10.03.2015р.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце розгляду справи належним чином шляхом надсилання ухвали суду на адресу реєстрації, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними документами.

У судовому засіданні від 03.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30 листопада 2012 року позивачем та відповідачем укладено договір №1212000389 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами (далі - Договір), згідно п.1.1 якого газотранспортне підприємство зобов'язалось надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій, а замовник - внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачених умовами Договору.

Відповідно до п.11.1 Договору він набирає чинності з 01.01.2013р. та укладається на строк до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до їх повного здійснення.

Спеціальними законами, зокрема Законом України "Про трубопровідний транспорт", а саме ч.2 ст.12 Закону визначено, що підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Між тим, відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 ГК України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, статтею 13 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" встановлено, що транспортування природного газу здійснюється відповідно до договору. За договором транспортування природного газу газотранспортне підприємство зобов'язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, магістральними трубопроводами до пункту приймання-передачі газу та передати його замовнику, а замовник зобов'язується сплатити газотранспортному підприємству встановлену в договорі вартість транспортування.

Пунктом приймання-передачі газу є об'єкт Єдиної газотранспортної системи України, на якому здійснюється передача природного газу між учасниками газового ринку, обладнаний вузлом обліку природного газу.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦК України ).

Згідно п.5.1 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Відповідно до п. 3.1 Договору, фактична кількість протранспортованого газу визначається за даними приладів обліку газу та фіксується у акті, що підписується між замовником та газорозподільчим підприємством. На підставі даних газорозподільчого підприємства оформляються акти наданих послуг, які направляються замовнику (п.3.2 Договору). Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути позивачу один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою підприємства, або надати в письмовій формі відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг, розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних позивача (п.3.3 Договору).

Абзацом 2 п.5.5 Договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були надані послуги відповідачу, про що були складені відповідні акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а саме №10-14-1212000389 від 31.10.2014р. на суму 551,00 грн. - на підставі відомості фактичного споживання природного газу промисловими споживачами Одеської області по МГ ПТГ Одеської області у жовтні 2014 року (а.с.17, 34), №11-14-1212000389 від 30.11.2014р. на суму 5788,70 грн. - на підставі відомості фактичного споживання природного газу промисловими споживачами Одеської області по МГ ПТГ Одеської області у листопаді 2014 року (а.с.32, 19), №12-14-1212000389 від 31.12.2014р. на суму 10346,64 грн. - на підставі відомості фактичного споживання природного газу промисловими споживачами Одеської області по МГ ПТГ Одеської області у грудні 2014 року (а.с.33, 18).

Як вбачається з матеріалів справи 10.03.2015р. позивачем на виконання умов Договору було направлено на адресу відповідача у двох екземплярах акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за листопад та грудень 2014 року, а також акт звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 12.03.2015р., про що свідчить копія опису вкладення у цінний лист від 10.03.2015р. (а.с. 20). З вказаного акту звірки розрахунків за період з 01.01.2014р. по 12.03.2015р. (а.с. 21) вбачається, що згідно документу від 31.10.2014р. рахується заборгованість у розмірі 551,00 грн., від 30.11.2014р. - 5788,70 грн., від 31.12.2014р. - 10346,64 грн.

Однак, відповідач всупереч умовам Договору не повернув підписані акти позивачу.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 ЦК України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Разом з тим позивач 03.07.2015р. за вх. ГСОО №2-3666/15 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу, на підтвердження чого до заяви додана копія платіжного доручення (а.с. 43).

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач належно виконував умови договору, надавав визначені сторонами послуги, проте, відповідач за надані послуги розрахувався несвоєчасно та вже після порушення господарським судом провадження по справі.

Так, станом на час розгляду справи позивач нарахував відповідачу втрати від інфляції у розмірі 2781,61 грн., 2250,18 грн. пені та 137,15 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Водночас, вимогами ч.2 ст.530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Так, п.1 ст.547 ЦК України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. А відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку нарахування штрафних санкцій починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У відповідності зі ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Так, з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства, суд погоджується з правовою позицією відповідача щодо необхідності застосування розміру пені, обмеженого подвійною обліковою ставкою НБУ.

Крім того, відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем 2781,61 втрат від інфляції за лютий та березень 2015 року, 2250,18 грн. пені за період з 21.01.2015р. по 30.04.2015р. та 137,15 грн. 3% річних за період з 21.01.2015р. по 30.04.2015р., встановив їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме підлягає стягненню 2781,61 втрат від інфляції, 2250,18 грн. пені та 137,15 грн. 3% річних.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" до Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод ЗБК" про стягнення 5168,94 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Іллічівський завод ЗБК" (65007, м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 5, код ЄДРПОУ 01374582) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі Філії УМГ "Прикарпаттрансгаз" (76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 48, код ЄДРПОУ 00153133) втрати від інфляції у розмірі 2781 (дві тисячі сімсот вісімдесят один) грн. 61 коп., пеню - 2250 (дві тисячі двісті п'ятдесят) грн. 18 коп., 3% річних - 137 (сто тридцять сім) грн. 15 коп., судовий збір в розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 08 липня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков