Рішення № 46407712, 16.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. Справа № 911/1771/15

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ",

02121, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Архітектора Вербицького, буд. 11, кв. 180

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТЖИТЛО",

08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 1-Б

про стягнення 114 457,33 грн.

за участю представників:

позивача - Оврамець В.М. (довіреність від 10.04.2015);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТЖИТЛО" (далі - відповідач) про стягнення 114 457,33 грн., з яких: 73 841,96 грн. основного боргу, 2 988,68 грн. 3% річних та 37 626,69 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки товару від 19.09.2013 № 2.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12800/15 від 02.06.2015) позивачем подано письмові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 12801/15 від 02.06.2015) позивачем подано письмові докази на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2015.

У судове засідання 02.06.2015 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 24.04.2015 не виконав, розгляд справи відкладено на 16.06.2015.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 13665/15 від 10.06.2015) позивачем подано письмові пояснення.

У судовому засіданні 16.06.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу місцезнаходження відповідача, ухвалу про порушення провадження у справі повернуто Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" до господарського суду з підстави - "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При вирішенні питання щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання, судом враховано правову позицію, що викладено в підпункті 3.9.1. пункту 3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про те, що, у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто з посиланням, зокрема, на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 16.06.2015 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТЖИТЛО" (далі - замовник) укладено договір поставки товару від 19.09.2013 № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити товар замовнику (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця), за узгодженням сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.2. Договору, ціна Договору збільшується на розмір фактичних транспортних витрат, у разі замовлення транспортування, які оплачує замовник.

Згідно з пунктом 7.4. Договору, оплата здійснюється замовником шляхом попередньої оплати на підставі Договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару.

Відповідно до пункту 7.9. Договору, вартість транспортування зазначається в рахунках на оплату товару окремим рядком та сплачується одночасно з оплатою вартості поставленого товару на умовах Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку (пункт 9.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар та надав транспортних послуг на суму 487 341,96 грн., що підтверджується наданими у матеріали справи видатковими накладними та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), (Т.1, а.с. №№ 13-53), що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, а відповідач, вказаний товар та послуги отримав.

Також, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем у матеріали справи надано банківські виписки Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», що засвідчені підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплені відбитком її печатки, відповідно до яких позивачу надійшли кошти від відповідача у розмірі 383 500,00 грн.

Проте, за твердженнями позовної заяви, відповідачем частково сплачено позивачу у спірних правовідносинах 413 500,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно з частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткові накладні та акти здачі - прийняття робіт - у якості письмових доказів передачі товару та надання послуг позивачем та прийняття товару та послуг уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмових доказів для встановлення відсутності перерахувань у повному обсязі відповідачем позивачу коштів і, відповідно, наявності заборгованості.

Докази повної оплати товару за Договором у матеріалах справи відсутні.

Оскільки відповідач зобов'язання за Договором виконав частково, станом на дату подання позову до суду у відповідача наявна перед позивачем заборгованість за Договором у розмірі 73 841,96 грн. - різниця між розміром грошового зобов'язання відповідача та розміром часткової оплати.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, що укладений між сторонами, є змішаним договором, в якому містяться елементи договору поставки та договору про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За договорами про надання послуг, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (частини 1, 2 статті 901 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 73 841,96 грн. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, отже, підлягає задоволенню.

Також, позивачем, заявлено позовні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 2 988,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 626,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним і відповідає обставинам справи, а тому, позовні вимоги про стягнення 2 988,68 грн. 3 % річних та 37 626,69 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні у матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 73 841,96 грн., 3% річних у розмірі 2 988,68 грн. та інфляційних втрат у розмірі 37 626,69 грн.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 289,15 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТЖИТЛО" (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. 3-го Інтернаціоналу, буд. 1-Б, код ЄДРПОУ 37547792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СКМ ДЕВЕЛОПМЕНТ" (02121, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Архітектора Вербицького, буд. 11, кв. 180, код ЄДРПОУ 38894304) 73 841 (сімдесят три тисячі вісімсот сорок одна) грн. 96 коп. основного боргу, 2 988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 68 коп. 3% річних, 37 626 (тридцять сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 69 коп. інфляційних втрат та 2 289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 15 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 22.06.2015.

Суддя С.О. Саванчук