Ухвала суду № 46407615, 02.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

02.07.2015Справа № 910/12454/15

За позовом Приватного акціонерного товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування»

До Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

Про стягнення 10 461,54 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Усенко А.М. представник за довіреністю № 1 від 05.01.15.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (далі - відповідач) про стягнення 10 461,54 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду місті Києва від 18.05.15. порушено провадження у справі № 910/12454/15 та призначено її до розгляду на 04.06.15.

29.05.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника позивача на підставі поданих документів.

04.06.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позов, в якому Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» вказує на те, що на дату складання відзиву у відповідача відсутні правові підстави для виплати позивачу страхового відшкодування з підстав, що вказані в відзиві.

За результатами судового засідання 04.06.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 02.07.15., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судове засідання 02.07.15. не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач в судовому засіданні 02.07.15. проти позову заперечував.

В судовому засіданні 04.06.15. розглянувши надані сторонами документи й з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представника відповідача суд дійшов висновку про необхідність призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо дійсної вартості матеріального збитку та розміру відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу - автомобіля марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС, внаслідок його пошкодження в ДТП з автомобілем Hyundai, д.р.н. ВН8014СО, яке мало місце 09.02.15., для визначення яких необхідні спеціальні знання.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. № 8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998р. №16.

Позивачем розмір страхового відшкодування було визначено на підставі Висновку № 059/15 від 26.02.15. з якого не вбачається, щоб експертом при складанні висновку було враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС.

Крім того, матеріали справи містять наданий позивачем лист № 780/11-04-1БТ від 11.02.15. Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», з якого вбачається, що автомобіль марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС було пошкоджено в ДТП, що мало місце 22.01.15., тобто за вісімнадцять днів до ДТП, що мало місце 09.02.15. між автомобілем марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС та автомобілем Hyundai, д.р.н. ВН8014СО, за наслідком якого між сторонами було складено Європротокол.

Відомостей про те, чи ремонтувався автомобіль марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС після пошкодження в ДТП, що мало місце 22.01.15. в період до ДТП, що мало місце 09.02.15. матеріали справи не містять. Жодних пояснень позивачем з даного приводу надано не було, як і не було подано письмових пояснень з врахуванням письмового відзиву відповідача, в якому останній наголосив на зазначених обставинах.

Крім того, суд вважає за необхідне зобов'язати позивача надати суду письмові пояснення з врахуванням фактів та обставин, викладених відповідачем в своєму письмовому відзиві на позовну заяву та надати суду запит від 02.02.15. № 020215-00159/к/у до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

Так, відповідно до ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення. Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. "Про судове рішення", рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, згідно з положеннями ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, у відповідності до ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд має створювати сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, в тому числі й шляхом витребування доказів на підставі поданого стороною або прокурором клопотання (ст. 38 ГПК України).

Разом з тим, за змістом системного аналізу приписів ст.ст. 43, 104 ГПК України з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, згідно з п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте як суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.

Зокрема, пунктом 4 ч. 1 ст. 65 ГПК України передбачено, що з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя в ході підготовки справи до розгляду в необхідних випадках витребує від сторін, інших підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, їх посадових осіб документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору, чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження.

Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.

Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.

Крім того, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.

На підставі викладеного, з метою повного та всебічного розгляду справи, керуючись ст. ст. 43, 65 ГПК України, суд вважає за необхідне витребувати докази, що мають значення для вірного вирішення спору по суті.

Далі, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, суд зобов'язаний всебічно, повно та об'єктивно досліджувати обставини справи, для вирішення справи по суті.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу". Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві викликана тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних досліджень.

Як зазначається у п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.12. № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на наведене, з'ясувавши обставини й дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність призначення по справі № 910/12454/15 судової автотоварознавчої експертизи.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовому експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

За приписами п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.12. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

Оскільки відповідач проти позову заперечує, посилаючись, крім іншого, на не врахування в наданому позивачем звіті коефіцієнту фізичного зносу.

Проте, власного обґрунтованого розрахунку відповідачем не подано, то витрати на проведення експертизи у справі № 910/12454/15 покладаються на Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна».

При цьому суд звертає увагу сторін на приписи ст.49 ГПК України, відповідно до яких суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 65, 41, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Зобов'язати позивача надати суду письмові пояснення з врахуванням фактів та обставин, викладених відповідачем в своєму письмовому відзиві на позовну заяву та надати суду запит від 02.02.15. № 020215-00159/к/у до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».

2. Призначити у справі № 910/12454/15 судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

- яка дійсна вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС, внаслідок його пошкодження в ДТП з автомобілем марки Hyundai, д.р.н. ВН8014СО, яке мало місце 09.02.15. в місті Києві на вул. Інститутська-провулок Кріпосний?

- який розмір відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС, внаслідок його пошкодження в ДТП з автомобілем марки Hyundai, д.р.н. ВН8014СО, яке мало місце 09.02.15. в місті Києві на вул. Інститутська-провулок Кріпосний?

- чи здійснювався відновлювальний ремонт Hyundai Santa Fe, д.р.н. АА4440НС за період до 09.02.15.?

3. Проведення експертизи у встановлений законом строк доручити Київській незалежній судово-експертній установі (04050, м. Київ, вул. Мельникова 81, корпус 20,офіс 403).

4. Зобов'язати сторони надати на вимогу експерта оригінали всіх, необхідних для проведення експертизи, документів.

5. Оплату витрат по проведенню судової автотоварознавчої експертизи покласти на відповідача - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна».

6. Зобовґязати експерта повідомити учасників судового процесу про дату, час і місце проведення експертизи.

7. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко