Рішення № 46407330, 24.06.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 8/106/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2015 Справа № 908/2743/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до відповідача Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, б. 2)

про стягнення 162 842 324 грн. 84 коп. основного боргу за договором № 13/2794-БО-6 від 28.12.2012 р., 12 518 250 грн. 14 коп. пені, 17 624 825 грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 4 248 251 грн. 75 коп. річних процентів

Суддя І. А. Попова

Представники:

Від позивача: Остапенко В.М., дов. № 14-109 від 18.04.2014 р.

Від відповідача: Антофей М.О., дов. № юр/2483 від 30.12.2014 р.

Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 162 842 324 грн. 84 коп. основного боргу за договором № 13/2794-БО-6 від 28.12.2012 р., 12 518 250 грн. 14 коп. пені, 17 624 825 грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 4 248 251 грн. 75 коп. річних процентів.

В судовому засіданні, відкритому 10.06.2015 р., оголошувалася перерва до 24.06.2015р. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в судовому засіданні 24.06.2015 р.

Позивач підтримує позовні вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст.ст. 525, 611, 625 ЦК України, ст. ст.22, 193, 231 ГК України. В обґрунтування вимог вказує, що на виконання умов договору № 13/2794/БО-6, укладеного з відповідачем 28.12.2012 р., в січні - грудні 2013 р. позивач передав, а відповідач отримав природній газ на суму 227141807 грн. 97 коп. Факт приймання природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Відповідно до п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідачем розрахунки за поставлений природний газ проводилися з порушенням п. 6.1 договору. Відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в оплату поставленого природного газу в сумі 64299483 грн. 13 коп. Таким чином, відповідач не повністю виконав зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Сума заборгованості на час пред'явлення позову складає 162842324 грн.84 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у відповідності до п. 7.2 договору № 13/2794-БО-6 від 28.12.2012 р. позивачем заявлено до стягнення 12518250 грн. 04 коп. пені. Також, у відповідності до ст. 625 ЦК України до стягнення заявлено 4248251 грн. 75 коп. річних процентів, нарахованих за період з 14.02.2013 р. по 23.06.2014 р., та 17624825 грн. 69 коп. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з березня 2013 р. по травень 2014 р.

Відповідач заявлені позовні вимоги в частині основного боргу визнав, про що зазначив у відзиві на позов. Щодо вимоги про стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів відповідач вказує, що даний вид цивільно-правової відповідальності не передбачений договором № 06/10-2463 від 20.12.2010 о. на закупівлю природного газу за державні кошти. Тобто сторони, керуючись положеннями ст.. 6 ЦК України, ч. 3 якої встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд, відповідальність у вигляді нарахування інфляційної складової та 3% річних не передбачили. Щодо вимог про стягнення пені відповідач зазначає, що заявлена до стягнення пеня в розмірі 12518250 грн. 04 коп. є надмірно великою. У зв'язку із скрутним фінансово-економічним становищем відповідач не має достатньо коштів для погашення основного боргу за спожитий природний газ. Стягнення ж додаткових грошових коштів у вигляді в тому числі пені, призведе до негативних наслідків, а саме, проведення опалювального періоду 2015-2016 р. стане під загрозою його зриву, через що без тепла можуть залишитися тисячі житлових будинків Донецької області. Відповідач просить зменшити розмір пені на 80%.

Заслухавши представників, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз» (продавець, позивач у справі) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (покупець, відповідач у справі) укладено договір № 13/2794-БО-6 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ, на умовах цього договору. Пунктом 2.1 договору сторони погодили обсяги газу, що планується передати.

Згідно пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до п. 3.4 договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. Ціна газу визначена сторонами в розділі 5 договору (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами № 1 від 15.07.2013 р., № 2 від 14.10.2013 р., № 3 від 19.12.2013 р.).

Згідно пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

Як свідчать вивчені матеріали, на виконання умов договору № 13/2794-БО-6 позивач передав відповідачу протягом січня - грудня 2013 року імпортований природний газ на загальну суму 227141807 грн. 97 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2013 р., 26.09.2013 р., від 30.09.2013 р., від 31.10.2013 р., від 30.11.2013 р., від 31.12.2013 р., підписаними уповноваженими особами сторін та скріплені печатками підприємств. Зазначені акти, відповідно до договору, є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно представленого позивачем розрахунку внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого природного газу на час пред'явлення позову за останнім склалася заборгованість в розмірі 162842324 грн. 84 коп. за період січень-грудень 2013 р.

Вимоги про стягнення пені в розмірі 12518250 грн. 04 коп., нарахованої за період з 14.02.2013 р. до 23.06.2014 р., позивач обґрунтовує п. 7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Перевіривши розрахунок суми заявленої до стягнення пені, суд вважає його невірним, а саме при розрахунку позивачем допущено нарахування пені на день фактичної оплати.

Відповідно до постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Судом здійснено перерахунок пені, відповідно до якого правомірно нарахованою є пеня в розмірі 12489392 грн. 38 коп.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо твердження відповідача, що умовами договору не передбачено стягнення річних процентів та втрат від інфляції грошових коштів, суд зазначає наступне:

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок заявленої до стягнення суми річних процентів в розмірі 4248251 грн. 75 коп., нарахованих з 14.02.2013 р. по 23.06.2014 р. за кожним актом відповідно, судом перевірено. Суд вважає розрахунок заявлених позивачем до стягнення річних процентів помилковим. За перерахунком правомірною є сума річних процентів в розмірі 4244798 грн. 20 коп., нарахованих за період з 14.02.2013 р. по 23.06.2014 р., з урахуванням того, що позивачем неправомірно здійснено нарахування на день фактичної оплати.

Щодо розрахунку втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 17624825 грн. 69 коп. за період з березня 2013 р. по травень 2014 р. суд зазначає, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальністю за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Судом встановлено, що відповідачем допускалися порушення строку оплати за отриманий природний газ, але в певні періоди на останній день місяця, в якому мав бути здійснений платіж, заборгованості не існувало або заборгованість була частково сплачена, що не враховано позивачем при здійсненні розрахунку втрат від інфляції грошових коштів. Крім того, при розрахунку судом враховано рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.

Судом здійснено розрахунок, відповідно до якого розмір втрат від інфляції грошових коштів складає 17531207 грн. 71 коп. Суд вважає вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 17624825 грн. 69 коп. такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 17531207 грн. 71 коп.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд при цьому враховує, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013).

Суд вважає за необхідне скористатися наданим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України правом та зменшити на 50% розмір пені. При цьому суд наголошує, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, та річні проценти не є штрафними санкціями та не можуть бути зменшені судом в порядку ст.. 83 ГПК України.

Судом враховуються обставини того, що, по-перше, відповідач є комунальним підприємством, яке забезпечує функціонування інфраструктури Донецької області, на території якої здійснювалася антитерористична операція, боржниками підприємства є, у тому числі населення міста, яке в даний час не має високої платоспроможності. Споживачами послуг підприємства є велика кількість соціальних закладів та установ, серед яких, лікарні, школи, інтернати, дитячі садки тощо. Тобто забезпечення надання підприємством послуг з теплопостачання для мешканців Донецької області є суттєво важливим та необхідним й таким, що не повинно бути зупиненим на будь-якій час.

По-друге, в підтвердження вкрай незадовільного фінансового стану відповідач надав баланс підприємства та звіт про фінансові результати за 1 кв. 2015 р., та тяжкий фінансово-економічний стан відповідача продовжує погіршуватися.

По-третє, суд критично ставиться до зауважень представника ПАТ «НАК «Нафтогаз України», що внаслідок неотримання неустойки товариство несе значні збитки. Суд зауважує, що штрафні санкції не є доходом, на який розраховують суб'єкти господарювання при укладанні договорів, не є компенсацією збитків позивача, на чому наголошує останній. При цьому, сплата втрат від інфляції грошових коштів та річних процентів і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати. Таким чином, підлягає стягненню з відповідача 6244696 грн. 19 коп. пені.

Позовні вимоги задовольняються частково.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 551 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, ст. ст. 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (84307, Донецька область, м. Краматорськ, пров. Земляний, б. 2, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 162 842 324 (сто шістдесят два мільйони вісімсот сорок дві тисячі триста двадцять чотири) грн. 84 коп. основного боргу, 6244696 (шість мільйонів двісті сорок чотири тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 19 коп. пені, 17531207 (сімнадцять мільйонів п'ятсот тридцять одна тисяча двісті сім) грн. 71 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 4244798 (чотири мільйони двісті сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто вісім) грн. 20 коп. річних процентів, 73036 (сімдесят три тисячі тридцять шість) грн.. 15 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 06 липня 2015 року.

Суддя І.А. Попова