Рішення № 46406688, 06.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2015 Справа № 905/98/15

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при помічнику судді (секретарі судового засідання) Буховець С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів», м. Ватутіне, Черкаська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Зеніт», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 12660,00грн. по договору поставки № 150/14 від 10.03.2015р., пені в розмірі 3966,56грн. за прострочення повернення коштів та неустойки в розмірі 1012,80грн., всього 17639,36грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Ватутінський комбінат вогнетривів», м. Ватутіне, Черкаська область звернулась до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Зеніт», м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 12660,00грн. по договору поставки № 150/14 від 10.03.2015р., пені в розмірі 3966,56грн. за прострочення повернення коштів та неустойки в розмірі 1012,80грн., всього 17639,36грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 150/14 від 25.03.2014р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені - 3966,56грн., неустойки - 1012,80грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на ст. ст. 526, 530, 549, 550, 610, 611, 625, 629, 651, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 193, 230 Господарського кодексу України, ст. 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України, нормами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.11.2011р. № 18 та розпорядження Вищого господарського суду України «Про відновлення роботи господарського суду Донецької області» від 24.04.2015р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: правоустановчі документи; договір поставки № 150/14 від 25.03.2014р.; специфікації: № 1 від 25.03.2014р., № 2 від 10.03.2015р.; рахунок № 4 від 17.03.2014р., платіжні доручення: №692 від 28.02.2014р., № 1296 від 21.05.2014р.; лист № 44/4 від 08.05.2014р.; претензію № 1113 від 28.04.2015р. та докази її надіслання на адресу відповідача; свідоцтво про державну реєстрацію відповідача; довідку про взяття на облік платника податків № 4943 від 24.02.2007р.; протокол № 2Д від 09.02.2007р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії стосовно місцезнаходження відповідача.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: лист № 1280 від 27.03.2015р. про надіслання акта звірки; акт звірки складений станом на 27.05.2015р.; наказ № 35 від 17.02.2012р.; витяг з наказу № 22-вк від 11.03.2013р.; довіреність № 1147/1 від 05.05.2015р.; довідку № 1296 від 28.05.2015р. про відсутність на розгляді господарського або іншого суду даних позовних вимог; довідку № 04-27/2208 від 03.06.2015р. про зарахування судового збору до Державного бюджету України; довідку № 1353 від 08.06.2015р. про контактні дані відповідача.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи. Обізнаність відповідача також підтверджується копією повідомлення про призначення до розгляду справи № 905/98/15, розміщеного на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

25.03.2014р. між відповідачем (постачальник) та позивачем (покупець) був укладений договір поставки № 150/14 (с. 34-35) (далі - договір), згідно п.п. 1.1., 11.1. якого постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти та оплатити товар. Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Якісні і кількісні характеристики товару, що є предметом поставки за цим договором, строки та уточнені умови поставки за цим договором визначаються у специфікаціях, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами (п. 1.2. договору).

На виконання умов договору сторонами була підписана специфікація № 1 від 25.03.2014р., відповідно до якої постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар на загальну суму 98856,00грн., зокрема, колесо зубчате згідно креслення 40 16 193 у кількості 1 одиниці вартістю 12660,00грн. Як вбачається із специфікації, сторони узгодили умови та порядок оплати - згідно договору.

Оплата за отриманий товар згідно з умовами договору та специфікацій здійснюється на умовах 50 % попередньої оплати від суми рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в 10-денний строк з моменту його виставлення, якщо інше не передбачено виставленим рахунком. Залишок суми повинен бути перерахований постачальникові у 5-денний строк з моменту повідомлення від постачальника про готовність товару до поставки, у разі якщо інші строки не передбачені специфікацією (п. 4.1. договору).

Відповідно п. 4.3. договору, ціна окремої одиниці товару за окремою поставкою визначається у специфікаціях та/або накладних.

17.03.2014р. відповідачем був виставлений рахунок № 4 на оплату за відливки колеса зубчатого 40.16.193 у кількості 1 шт. на суму 12660,00грн.

Позивач здійснив 50% попередньої оплати за товар у сумі 6330,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №692 від 28.03.2014р.

Листом № 44/4 від 08.05.2014р. відповідачем було повідомлено позивача про готовність заготівлі колеса зубчатого та запропоновано сплатити залишені 50% оплати. Зазначений лист був задоволений позивачем - перерахована решта суми згідно виставленого рахунку, що підтверджується платіжним дорученням № 1296 від 21.05.2014р. на суму 6330,00грн.

Відповідно п. 5.1. договору, товар поставляється на умовах передачі уповноваженому первізнику фірми «Нова пошта» з оплатою доставки товару до м. Ватутіне згідно Інкотермс 2010.

За умовами п. 5.2. договору, товар повинен бути поставлений у дводенний строк з моменту перерахування оплати згідно п. 4.1. договору.

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №1113 від 28.04.2015р. про порушення договору з вимогами повернення коштів у сумі 12660,00грн., сплати пені за несвоєчасне повернення коштів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення коштів та неустойки у розмірі 8 % від вартості непоставленого обладнання та розірвання договору в односторонньому порядку. Проте надіслана претензія була повернута на адресу позивача з відміткою поштового відділення про причину повернення -призупинено приймання.

Відповідно п. 7.2. договору, і разі несвоєчасної поставки товару постачальник зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі 8 відсотків від вартості непоставленого товару.

У разі непоставки товару протягом 2 днів з моменту отримання оплати або у вказаний у договорі строк, постачальник зобов'язаний на протязі 2 банківських днів повернути кошти на розрахунковий рахунок покупця. У разі несвоєчасного повернення коштів постачальник сплачує покупцю пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення повернення коштів згідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р.(п.7.4.договору).

Позивачем були надані додаткові пояснення № 1452 від 22.06.2015р., в яких останній зазначив, що предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов'язку повернути кошти за попередньо оплачений товар та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору за порушення відповідного зобов'язання.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р., господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача коштів за попередньо оплачений товар за договором поставки № 150/14 від 25.03.2014р. у розмірі 12660,00грн., пені за прострочення повернення коштів у розмірі 3966,56грн., неустойки у розмірі 1012,80 грн.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору поставки № 150/14 від 25.03.2014р.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 150/14 від 25.03.2014р., відповідач є постачальником, який зобов'язався виготовити та поставити товар, а позивач є покупцем, який зобов'язався прийняти та оплатити його.

За вимогами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Позивач свої зобов'язання за договором № 150/14 від 25.03.2014р. виконав належним чином, сплатив 100% вартості замовленого товару у розмірі 12660,00грн.

Доказів поставки відповідачем товару, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом договором строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України та п. 7.5. договору № 150/14 від 25.03.2014р. виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором № 150/14 від 25.03.2014р. у сумі 12660,00грн.

Щодо нарахованих пені за просторочення повернення коштів, неустойки то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України, а також п. 7.2., 7.5. договору № 150/14 від 25.03.2014р. позивачем нараховані та заявлені до стягнення: пеня за прострочення повернення коштів у розмірі 3966,56грн., неустойка у розмірі 1012,80грн.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили строк поставки товару, тобто постачальник повинен поставити товар у дводенний строк з моменту перерахування оплати згідно п.4.1. договору. Позивач здійснив останню оплату товару 21.05.2014р.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги повернення коштів за попередньо оплачений товар - 24.05.2014р.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем помилково нарахована пеня за період з 24.05.2014р. по 11.05.2015р., оскільки за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стосовно заявленої до стягнення неустойки у розмірі 1012,80грн., суд відзначає, що застосування неустойки у вигляді штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В даному випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, неустойки, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог: пені у розмірі 1475,15грн.; неустойки у розмірі 1012,80грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів», м. Ватутіне, Черкаська область (ЄДРПОУ 00191916) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Зеніт», м. Донецьк (ЄДРПОУ 34959870) стягнення заборгованості в розмірі 12660,00грн. по договору поставки № 150/14 від 10.03.2015р., пені в розмірі 3966,56грн. за прострочення повернення коштів та неустойки в розмірі 1012,80грн., всього 17639,36грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «Зеніт» (83100, м. Донецьк, вул. Генерала Антонова, буд. 9, кв. 54, ЄДРПОУ 34959870) на користь Публічного акціонерного товариства «Ватутінський комбінат вогнетривів» ( 20254, Черкаська область, м. Ватутіне, вул. Індустріальна, 11, ЄДРПОУ 00191916) суму боргу у розмірі 12660,00грн., пеню за прострочення повернення коштів у розмірі 1475,15грн., неустойку у розмірі 1012,80грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1569,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені за прострочення повернення коштів у розмірі 2491,41грн. відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 06.07.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2015р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 184/15

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу