Рішення № 46406353, 09.07.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 липня 2015 р. Справа № 903/532/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон"

до відповідача Приватного підприємства "Лардо Трейд"

про стягнення 230 864,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Девілон"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Приватного підприємства "Лардо Трейд" - про стягнення 38 748,93 грн. - заборгованості за поставлений товар по видатковим накладним №№К/5107 від 10.12.2012р., К/5308 від 13.12.2012р., К/5377 від 14.12.2012р., К/5395 від 17.12.2012р., К/5431 від 17.12.2012р., К/1331 від 19.04.2013р., К/1350 від 19.04.2013р., К/1351 від 19.04.2013р., К/1411 від 23.04.2013р. згідно договору поставки №213/12-ЛТ від 01.10.2012р.

Також, просить стягнути з відповідача 3 300,00 грн.- витрат на послуги адвоката та 1 827,00 грн.- витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого по вищезазначеним видатковим накладним товару, у встановлені договором поставки №213/12-ЛТ від 01.10.2012р. строки.

Свої зобов'язання позивачем виконані повністю, що підтверджено видатковими накладними на підставі яких передано відповідачу товару на загальну суму 123 873,83 грн., який оплачений на суму 81 404,48 грн., також відповідачем повернуто товару на суму 3720,42 грн.

Укладений договір поставки № 213/12-ЛТ від 01.10.2012 року, сторонами не оскаржувався, не розірваний та є чинним.

Відповідач вимог ухвали суду від 19.05.2015 року не виконав, пояснень по суті заявлених вимог не представив, ухвала направлена на адресу ПП "Лардо Трейд", яка зазначена в позовній заяві та відповідає адресі згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 03.06.2015 року, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, буд.37, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В п.3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 року №18 вказано, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Тому якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації-адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За даних обставин підстави відкладення розгляду справи відсутні і суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

На виконання ухвали суду від 19.05.2015 року позивач представив копію витягу з ЄДР ПП «Лардо Трейд», оригінали видаткових накладних та податкові накладні, копії банківських виписок, а також клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю зявитись в судове засідання.

Клопотання про відкладення розгляду справи розглянуто в судовому засіданні та відхилено оскільки ухвалою суду від 19.05.2015 року явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, витребувані судом матеріали надано позивачем, в зв'язку з чим є можливість вирішити спір по суті в даному судовому засіданні.

Дослідивши наявні в справі матеріали суд, встановив, що 01 жовтня 2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Девілон", в особі директора Сірого Романа Володимировича, що діє на підставі статуту (постачальник) та Приватним підприємством "Лардо Трейд", в особі директора Щиборука Володимира Вікторовича, що діє на підставі статуту (покупець), був укладений договір поставки №213/12-ЛТ, згідно з п.п 1.1 якого Продавець зобов'язався передавати у власність Покупця товар згідно накладних відповідно до замовлень Покупця, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах договору.

Відповідно до п.1.3 асортимент, кількість та ціна товару погоджується сторонами і вказується в накладних, які є невідємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець зобов'язується провести оплату за товар протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок Продавця.

Згідно п. 6.1 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 року. В тому випадку, якщо зобов'язання за договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін,то дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань за договором.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

На виконання умов договору №213/12-ЛТ від 01.10.2012р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 123 873,83 грн., що підтверджується видатковими накладними: №№К/5107 від 10.12.2012р., К/5308 від 13.12.2012р., К/5377 від 14.12.2012р., К/5395 від 17.12.2012р., К/5431 від 17.12.2012р., К/1331, К/1350, К/1351 від 19.04.2013р., К/1411 від 23.04.2013р.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видаткових накладних товару виконав частково, а саме оплатив товар на суму 81 404,48 грн. та повернув нереалізований товар на суму 3720 грн., що підтверджується банківськими виписками та видатковими накладними на повернення товару. Заборгованість по оплаті товару складає 38 748,93 грн., яку відповідач не оспорив, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували фактичне перерахування коштів та/або повернення товару.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи те, що заборгованість в сумі 38 748,93 грн. підтверджена належними доказами, вимога позивача про її стягнення обґрунтована і підлягає задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст.4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом Норик М.В. підтверджуються договором на юридичне обслуговування від 03.02.2014 року та актом №04-1-15 про надання консультаційних послуг за договором на юридичне обслуговування №01/2014 від 03.02.2014 року.

У матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2713/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.11.2004 року № 114 на ім'я Норика М.В.

Пунктом 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір на юридичне обслуговування, підтверджено правовий статус адвоката, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, складність справи суд дійшов до висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3300,00 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 524, 526, 530, 533, 626, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Лардо Трейд" (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Запорізька, 37, код 36733426) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Девілон" (м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, код ЄДРПОУ 30178883) 38 748,93 грн.-заборгованості, 1827,00 грн.- витрат по сплаті судового збору та 3 300,00 грн.- витрат за послуги адвоката.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

09.07.2015

Суддя С. В. Костюк