Вирок № 46405324, 08.07.2015, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

Справа №678/4/15-к

Провадження №1-кп-678-10/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретарів: Надольної Г.В.,

ОСОБА_1,

прокурорів: Демчишина М.В.,

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Летичів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014240180000443 від 03 листопада 2014 року відносно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працюючого, одруженого, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимого,

- за ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2014 року приблизно о 18 год. 45 хв. ОСОБА_6, керуючи автомобілем VAZ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, по вул. Жовтнева, 58 в смт. Меджибіж Летичівського району, перед початком руху з узбіччя не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, здійснив виїзд автомобілем на тротуар, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який стояв на тротуарі біля передньої лівої частини автомобіля.

В результаті наїзду ОСОБА_4 отримав тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоров'я (більше 21 доби).

Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося в тому, що ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги п.п. 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п. 11.13. Забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших підїздів і за виконання вимог цих правил.

Порушення правил безпеки руху ОСОБА_6 знаходяться в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками заподіянням потерпілому ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_6 показав, що приблизно о 19 год. 03 листопада 2014 року разом з дружиною ОСОБА_8 виїхав власним автомобілем з дому, оскільки мали бути в гостях у знайомих. Під час руху посварився з дружиною і поряд з магазином «Фортуна», що знаходиться по вул. Жовтневій в смт. Меджибіж зупинився, а дружина вийшла з автомобіля та пішла в напрямку їх дому. Вона йшла по узбіччю, а він їхав за нею з невеликою швидкістю з увімкненим ближнім світлом фар по зустрічній смузі руху. Дружина перебувала на останньому місяці вагітності, тому він переживав за неї. Поблизу церкви йшло троє чоловіків, які на вигляд перебували в стані спяніння, тому він зупинив автомобіль на лівому узбіччі під незначним кутом і дружина сіла на переднє пасажирське сидіння, оскільки злякалась невідомих. В цей момент до авто підійшло троє людей, один був спереду авто, а другий позаду авто, третій постукав у вікно водія. Відчинивши вікно почув вимогу завезти його додому, однак на це відмовив. На прохання дружини не виходити та з метою уникнути конфлікту вирішив їхати. Він увімкнув першу передачу, вивернув кермо автомобіля праворуч і поїхав прямо, при цьому назад на кілька метрів не здавав. Після цього у дзеркало побачив, що хтось з невідомих впав на тротуар, проте це не повязував з будь-якими своїми діями, звуку удару не чув, тому не зупинився і поїхав далі. Приблизно через годину до нього зателефонували працівники міліції і через 30-40 хв. він прибув на місце події. В подальшому в лікарні проведено його освідування і встановлено, що є тверезим.

Вину свою визнає в тому, що наїзд на потерпілого мав місце, однак це було неумисно, допускає, що рушаючи з місця міг зачепити потерпілого бампером і саме внаслідок цього потерпілому зламано ногу, момент наїзду не бачив, щиро кається у вчиненому, просить суворо не карати, усвідомлює суспільну небезпечність вчиненого, просить вибачення у потерпілого.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що вина обвинуваченого є доведеною.

Так, потерпілий ОСОБА_4 показав, що 03 листопада 2014 року перебував на риболовлі з друзями, де вживав спиртне. Поверталися додому ввечері приблизно о 18 год. і зайшли у кафе «Фортуна». Вийшовши з кафе разом із ОСОБА_9 йшли по тротуару з лівої сторони і поряд з церквою побачили, що до невідомої їм дівчини, яка перебувала в стані вагітності, підїхав автомобіль та перегородив їй дорогу, між нею та водієм виникла суперечка, потім дівчина сіла на переднє сидіння авто. Через пізній час, а також сварку між водієм і дівчиною вирішив зясувати, що сталось, тому підійшов до автомобіля і постукав у скло дверей водія. Автомобіль знаходився під кутом до проїзної частини, передні колеса знаходились на обочині і на тротуарі, інша частина авто була на проїзній частині. Однак, водій раптово скерував автомобіль назад на відстань приблизно 2 м, вивернув передні колеса ліворуч в його напрямку і лівим колесом навмисно наїхав на його праву ногу після чого відчув різкий біль у гомілці. Від удару похилився на капот авто, а потім впав на тротуар. Після наїзду водій скерував авто в невідомому напрямку і зник з місця події. В подальшому приїхала швидка та міліція.

Свідок ОСОБА_9 показав, що близько 19 год. 03 листопада 2014 року повертався з друзями з риболовлі та зайшли у кафе «Фортуна», що розташоване по вул. Жовтнева у смт. Меджибіж. Вийшовши з кафе йшли разом з ОСОБА_4 по тротуару додому. Повз них проїхав автомобіль ВАЗ 2109 та рухався по зустрічній смузі руху поряд з невідомою дівчиною, яка йшла по тротуару, однак дівчина не сідала в авто, потім авто призупинилось. Його товариш вирішив зясувати обставини, дізнатись чи все добре, і вони підійшли до автомобіля. ОСОБА_4 двічі постукав у вікно водія, запитав у водія чи все добре, поводив себе адекватно, при цьому по машині, склу не стукали і не били кулаками. Однак, водій авто різко здав на кілька метрів назад, розвернув кермо вліво і рушив вперед та здійснив наїзд лівим колесом на ногу ОСОБА_4, який впав на капот автомобіля. Після цього водій здав назад і поїхав в невідомому напрямку. На його погляд водій авто зробив такий маневр свідомо.

Свідок ОСОБА_10 показав, що є працівником Летичівського РВ УМВС України в Хмельницькій області. Восени 2014 року в нічний час виїхав в складі слідчо-оперативної групи в смт. Меджибіж за викликом про здійснення наїзду автомобілем на людину. Зі слів потерпілого водій умисно здійснив на нього наїзд. По приїзді ОСОБА_6 не заперечував факт наїзду, але вказав, що це було неумисно. На місці події було видно сліди шин автомобіля на зустрічній смузі руху, в тому числі на тротуарі.

Свідок ОСОБА_11 показала, що в листопаді 2014 року у нічний час була очевидцем того, як лікарі швидкої допомоги допомагали ОСОБА_4 Зі слів ОСОБА_9 відомо, що потерпілого збила машина. На місці події було видно чіткий слід шин автомобіля по зустрічній смузі руху, слід був ближче до середини тротуара.

Свідок ОСОБА_8 показала, що в кінці жовтня на початку листопада 2014 року разом з чоловіком ОСОБА_6 поїхали в гості до знайомих, на той час була вагітною. Чоловік зупинився поряд з кафе «Фортуна» в смт. Меджибіж, де між ними виник конфлікт в результаті якого вона вийшла з авто і пішла додому. Чоловік в цей час їхав поряд з нею по зустрічній смузі руху і говорив їй сідати в автомобіль. За нею йшли незнайомі люди, тому одразу сіла в автомобіль. В подальшому невідомий постукав у вікно і коли ОСОБА_6 йому відчинив вікно, той почав вимагати завезти його додому, але йому було відмовлено. Після цього незнайомці почали стукати по вікнах, кузову кулаками, тому злякалась і сказала негайно їхати. Чоловік рушив вперед і виїхав на свою смугу руху. Вона в цей момент будь-якого удару не відчула і не бачила, щоб хтось впав, однак чоловік сказав, що в дзеркало заднього виду побачив як хтось впав. В подальшому до нього зателефонували працівники міліції і вони через 1-1,5 год. приїхали на місце події.

Вина обвинуваченого також підтверджується:

протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, схемою до протоколу, фототаблицями до протоколу від 03 листопада 2014 року згідно якого місце ДТП знаходиться по вул. Жовтнева в смт. Меджибіж навпроти домогосподарства №58. На місці події транспортний засіб відсутній. Під час огляду виявлено слід руху автомобіля пробуксовування, який веде у напрямку огляду із проїзної частини (її лівого краю) на ґрунтове покриття ліворуч на тротуар (т. 2 а.с. 7-17);

висновком судової автотехнічної експертизи № 444 А від 04 грудня 2014 року згідно якого в заданій дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_6Л, повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 11.13 Правил дорожнього руху України. При заданих слідством обставинах пригоди причиною виникнення даної ДТП, з технічної точки зору, міг стати початок руху автомобіля автомобіля ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій якого ОСОБА_6 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (т. 2 а.с. 70-71);

висновком судово-медичної експертизи №406 від 10 грудня 2014 року відповідно до якої у ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, згідно представленої медичної документації виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому середньої третини правої великогомілкової кістки, що міг утворитись від щонайменше одноразової травмуючої дії тупого твердого предмету за строком давності не пізніше 20 год. 03 листопада 2014 року і згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», які затверджені Наказом Міністерства охорони здоровя України №6 від 17 січня 1995 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоровя (більше 21 доби) (т. 2 а.с. 73-74);

висновками судово-медичної експертизи №407 (додатково), №408 (додатково) від 10 грудня 2014 року згідно яких в небезпечному для життя стані в момент нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не перебував, так як виявлене тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої великогомілкової кістки не відноситься до таких, що є небезпечними для життя в момент заподіяння. Можливість утворення виявлених на тілі ОСОБА_4 тілесних ушкоджень в час та при обставинах вказаних у постанові про призначення судово-медичної експертизи не виключається. У постанові від 02 грудня 2014 року про призначення судово-медичної експертизи вказано, що 03 листопада 2014 року біля 19 год. в смт. Меджибожі Летичівського району по вул. Жовтневій, 58 ОСОБА_6, керуючи автомобілем ВАЗ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, перед початком руху з узбіччя не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який стояв біля передньої лівої частини автомобіля. Внаслідок наїзду ОСОБА_4 спричинено тілесне ушкодження (т. 2 а.с. 75-76, 77-78);

протоколом проведення слідчого експерименту від 17 травня 2015 року за участю свідка ОСОБА_9, відеозаписом до протоколу, схемою до протоколу. Відомості вказаного протоколу відповідають показам свідка ОСОБА_9, що дані в судовому засіданні (т. 1 а.с. 88-94);

протоколом проведення слідчого експерименту від 26 травня 2015 року за участю потерпілого ОСОБА_4, відеозаписом до протоколу, схемою до протоколу. Відомості вказаного протоколу відповідають показам потерпілого ОСОБА_4, що дані в судовому засіданні (т. 1 а.с. 100-104).

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобовязаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи зазначену норму Закону суд визнає недопустимим доказ на підтвердження вини обвинуваченого протокол проведення слідчого експерименту від 12 листопада 2014 року, що проведений за участю ОСОБА_6, який на той час був в статусі свідка (т. 2 а.с. 54-62). При цьому суд виходить з того, що незважаючи на неоспорення обвинуваченим проведення слідчого експерименту та зафіксованих у протоколі даних, відповідно до вимог ч. 3 ст. 87 КПК України, докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження доведена повністю і його дії органами досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття, сприяння розкриттю злочину, про що свідчить визнання своєї вини і готовність нести передбачену законом відповідальність, усвідомлення суспільної небезпечності вчиненого, те, що попросив вибачення в потерпілого, часткове відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 органом досудового розслідування і судом не встановлено.

ОСОБА_6 під наглядом у лікарів нарколога, психіатра, невролога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується позитивно, до складу його сімї входять бабуся ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_7, мама ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимий, має на утриманні доньку ОСОБА_7, 23 листопада 2014 року (т. 1 а.с. 46; т. 2 а.с. 81, 82, 83, 84).

Частиною 1 статті 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті означеного Закону у виді штрафу як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, при цьому вважає за необхідне позбавити його також права керувати транспортними засобами в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 55 КК України.

При призначенні обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами суд виходить з того, що мало місце грубе порушення Правил дорожнього руху України, від дорожньо-транспортної пригоди для потерпілого настали значні і довготривалі негативні наслідки. При цьому судом також враховується думка потерпілого про необхідність позбавлення вказаного права обвинуваченого.

09 лютого 2015 року потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого ОСОБА_6, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» було предявлено цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (т. 1 а.с. 19-33).

28 травня 2015 року потерпілим ОСОБА_4 подано суду уточнений цивільний позов у кримінальному провадженні у якому вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ставиться лише до ОСОБА_6 В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 вказав, що позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» просить залишити без розгляду (т. 1 а.с. 105-106).

Позов обґрунтований тим, що через спричинену травму з 03 листопада 2014 року по 18 листопада 2014 року знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Летичівської центральної районної лікарні. 07 листопада 2014 року було проведено операцію і на переламану кістку ноги поставлено пластину з гвинтами фірми «Іммет». Даний набір для остеосинтезу гомілки коштує 1800 грн. На придбання ліків ним витрачено 2745,60 грн. У звязку з неможливістю певний час рухатись без допомоги милиць змушений був замовляти приватний автомобіль за який кожен раз сплачував 200 грн., відповідно витрати на поїздки в лікарню та до суду становлять 3400 грн. За надання правової допомоги ним понесені витрати в сумі 2500 грн.

В момент отримання тілесних ушкоджень переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров'я та життя.

В подальшому був вимушений проходити стаціонарне лікування з оперативним втручанням, витерплювати болісні лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. Впродовж всього періоду лікування почувався незручно, дискомфортно, з необхідністю пристосовуватися до негативних умов існування (ліжковий режим, гігієнічні проблеми, залежність від оточення). В період стаціонарного лікування потребував зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувався як джерело клопоту та обмежень для родичів.

Впродовж всього періоду лікування, як і на даний час, перебуває на амбулаторному лікуванні і пересувається з допомогою милиць, є непрацездатним, дотепер залишається обмеження трудової продуктивності, що тягне за собою погіршені можливості отримання прибутків та призводить до зниження його добробуту. До отримання травми виконував ремонтні роботи у квартирах, будинках громадян за домовленістю і заробляв таким чином на своє прожиття.

За домовленістю із колишньою дружиною, яка проживає з донькою в Росії, кожен місяць повинен перераховувати на утримання дитини гроші у сумі 5000 російських рублів. Однак, протягом всього періоду лікування залишився без засобів на існування, повністю позбавлений можливості самостійно заробляти гроші та не може надавати допомогу на утримання своєї дитини.

Його мамою ОСОБА_14 замість нього переведено в Росію на утримання дитини ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_9, 15000 російських рублів - на час переводу 15 грудня 2014 року становить 4300,95 грн., за дану операцію сплачено 43,01 грн.; 5000 російських рублів - на час переводу 06 лютого 2015 року становить 1375,15 грн.; 5000 російських рублів на час переводу 16 березня 2015 року становить 1773,00 грн., за дану операцію сплачено 17,73 грн.; 5000 російських рублів - на час переводу 07 квітня 2015 року становить 2074,40 грн., за дану операцію сплачено 20,74 грн.; 5000 російських рублів на час переводу 15 травня 2015 року становить 2053,75 грн., за дану операцію сплачено 20,54 грн., а всього 11679,27 грн.

У звязку із ушкодженням здоровя, заподіяного вчиненням обвинуваченим кримінального правопорушення, йому завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болі та душевних стражданнях, моральних переживаннях, у порушенні нормальних життєвих звязків через неможливість продовження активного громадського життя та інших негативних явищах. У нього порушився сон, має негативні переживання та спогади, наявне відчуття тривоги, є емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, побоюється щодо майбутнього стану здоров'я.

Дотепер продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді постійних больових відчуттів, виключення носіння вантажів, обмеження фізичної активності на найближчий рік, так як пластину, яка вставлена у ногу для зрощення поламаної кістки, шляхом операційного втручання мають виймати тільки через рік.

Завдану моральну шкоду оцінює у сумі 25000 грн.

Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_6 цивільний позов в частині відшкодування матеріальних витрат - на придбання ліків в сумі 2745,60 грн., на придбання набору для остеосинтезу гомілки АО (пластина з гвинтами фірми «Іммет») в сумі 1800 грн., затрати на транспортування до лікарні та суду в сумі 3400 грн. визнає повністю, жодним чином не оспорює вказані суми. Визнає також витрати потерпілого на правову допомогу в сумі 2500 грн. При вирішенні цивільного позову по суті просить врахувати сплачені добровільно для потерпілого кошти на загальну суму 6500 грн. Обіцяє оплатити потерпілому майбутню операцію по видаленні вставленої в ногу пластини, а також повязані з лікуванням додаткові витрати.

Витрати на пересилання коштів як аліментних платежів для дитини в Росію не визнає, оскільки це не є збитками, не є матеріальною шкодою, ці витрати не мають прямого причинного звязку між ДТП і завданою потерпілому шкодою.

Моральну шкоду визнає в сумі 18000,00 грн.

Вирішуючи цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У абз. 2 п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року розяснено, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).

Так, відповідно до повідомлення Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Хмельницькій області від 08 грудня 2014 року за ОСОБА_6 в Центрах надання послуг, повязаних з використанням автотранспортних засобів Хмельницької області, транспортних засобів не виявлено (т. 2 а.с. 86).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СРГ 381003, що видане 2 МРВ ДАІ м. Городок УМВС України у Хмельницькій області, автомобіль VAZ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_2, 1988 року випуску, коричневого кольору належить ОСОБА_16 (т. 2 а.с. 31).

Відповідно до посвідчення водія ВАЕ 948102, що видане 04 серпня 2012 року ВРЕР ДАІ по обслуговуванню м. Хмельницького, Хмельницького та Волочиського районів, ОСОБА_6 має категорії В, С (т. 2 а.с. 31).

Враховуючи те, що ОСОБА_6 керував автомобілем, тому саме він несе відповідальність за завдання шкоди.

Понесені потерпілим ОСОБА_4 витрати на придбання ліків підтверджуються доданими фіскальними чеками, довідкою-фактурою (т. 1 а.с. 25-28, 113).

Свідок ОСОБА_17 показав, що з того моменту, як потерпілому ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження він здійснює його перевезення в лікарню, до суду тощо. Вартість однієї поїздки становить 200 грн., потерпілий завжди своєчасно з ним розраховувався, таких поїздок було більше 10.

З розписок матері потерпілого ОСОБА_14 від 06 листопада 2014 року, 06 липня 2015 року, які надані обвинуваченому ОСОБА_6 вбачається, що в рахунок відшкодування завданої внаслідок ДТП шкоди її сину ОСОБА_4 отримала відповідно 5000 грн., 1500 грн. (т. 1 а.с. 45, 136).

У звязку із зазначеним, а також враховуючи визнання в цій частині цивільного позову ОСОБА_6, вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних витрат на загальну суму 7945,60 грн. - на придбання ліків в сумі 2745,60 грн., на придбання набору для остеосинтезу гомілки АО (пластина з гвинтами фірми «Іммет») в сумі 1800 грн., затрати на транспортування до лікарні та суду в сумі 3400 грн., підлягають задоволенню. Однак, враховуючи сплачені обвинуваченим добровільно кошти в рахунок відшкодування шкоди потерпілому, стягненню підлягає матеріальна шкода в сумі 1445,60 грн. (7945,60-6500,00).

Згідно ч. 1, п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У відповідності до ч. 3 ст. 23 ЦК України, роз'яснень, що містяться у п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потерпілий, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з того, що внаслідок наїзду автомобіля під керуванням ОСОБА_6 на ОСОБА_4 йому спричинено тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, що призвело до тривалого розладу здоровя (більше 21 доби), з врахуванням характеру, обсягу та тривалості фізичних та душевних страждань потерпілого, зокрема у відчутті ним болю, необхідності довготривалого медикаментозного, відновлювального та реабілітаційного лікування, у порушенні нормальних життєвих звязків, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що цивільний позов по відшкодуванню моральної шкоди підлягає задоволенню частково на суму 20000,00 грн., сума задоволених позовних вимог буде достатньою для моральної компенсації потерпілому завданих йому моральних страждань від кримінального правопорушення, така є виваженою та справедливою як стосовно потерпілого, так і стосовно обвинуваченого.

Позовні вимоги про відшкодування коштів, які були спрямовані на сплату добровільно потерпілим аліментів для своєї дитини і надіслані в Росію на загальну суму 11679,27 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відшкодування аліментів у випадку заподіяння шкоди здоровю не передбачено законодавством.

Прокурором заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4, які просить стягнути з обвинуваченого на користь держави в особі Летичівської центральної районної лікарні (т. 1 а.с. 34-35).

Позов обґрунтований тим, що внаслідок порушення ОСОБА_6 правил дорожнього руху потерпілому ОСОБА_4 заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, потерпілий перебував на лікуванні і на його лікування державою витрачено кошти на загальну суму 591,55 грн.

Обвинувачений (цивільний відповідач) ОСОБА_6 позов визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно довідки-розрахунку Летичівської центральної районної лікарні від 18 грудня 2014 року ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 03 листопада 2014 року по 18 листопада 2014 року. Згідно листка лікарських призначень медичної картки стаціонарного хворого №3904 вартість придбаних медикаментів за рахунок хворого становить 847,70 грн. Вартість бюджетних коштів, витрачених Летичівською центральною районною лікарнею на медикаменти становить 156,19 грн. Вартість перебування в стаціонарному відділенні становить 435,36 грн. (т. 2 а.с. 88).

У звязку із зазначеним, а також враховуючи визнання цивільного позову ОСОБА_6, витрачені Летичівською центральною районною лікарнею кошти на лікування потерпілого ОСОБА_4 підлягають стягненню з обвинуваченого.

У відповідності до вимог ст.ст. 120, 124 КПК України підлягають відшкодуванню на користь потерпілого ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2500,00 грн. у звязку з наданням правової допомоги адвокатом ОСОБА_5, розмір вказаної суми підтверджується доданою квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 09 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 33), наявністю складеної позовної заяви, участю представника потерпілого в судових засіданнях. Витрати в сумі 294,84 грн. за проведення судової автотехнічної експертизи (т. 2 а.с. 69) підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів (т. 2 а.с. 25, 63, 64) суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України, зокрема автомобіль НОМЕР_3, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 вважати повернутим за належністю.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 369, 370, 373, 374, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн., з позбавлення права керувати транспортними засобами терміном 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1445,60 грн. матеріальної шкоди, 20000,00 грн. моральної шкоди.

В решті позову відмовити.

Цивільний позов стажиста на посаді прокурора прокуратури Летичівського району Хмельницької області ОСОБА_2 в інтересах держави в особі Летичівської центральної районної лікарні до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на лікування задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Летичівської центральної районної лікарні 591,55 грн. (код 02004367, р/р 35414001149298 в ГУДКСУ в Хмельницькій області, МФО 815013, КЕКВ 2220).

Речовий доказ автомобіль VAZ 2109, реєстраційний номер НОМЕР_1, який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_6 вважати повернутим за належністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в сумі 2500 грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на проведення автотехнічної експертизи № 444 А від 04 грудня 2014 року в сумі 294,84 грн.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирати.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя підпис ОСОБА_18

Суддя Летичівського

районного суду ОСОБА_18