Ухвала суду № 46376091, 06.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/816/15ц Головуючий у І інстанції Оладько С.І.Провадження № 22-ц/780/3569/15 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 18 06.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Березовенко Р.В.,

суддів: Воробйової Н.С., Савченка С.І.,

при секретарі: Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та стягнення коштів, який обґрунтований тим, що 19 липня 2014 року він уклав з відповідачем два попередніх договори про завдаток. ОСОБА_3, за попередніми договорами зобов'язався продати йому земельні ділянки. Для забезпечення договорів купівлі - продажу земельних ділянок ним було передано відповідачу завдаток у розмірі 11750 грн. за кожну, що було еквівалентом 1000 доларів США станом на 19 липня 2014 року.

Оскільки до теперішнього часу між ним та відповідачем не укладено ні одного основного договору купівлі-продажу земельної ділянки, просив визнати попередні договори про завдаток, що були укладені 19 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, щодо забезпечення укладення в майбутньому договорів купівлі-продажу земельних ділянок - недійсними, стягнути з ОСОБА_3 на його користь кошти в сумі 43100 грн., що є еквівалентом 2000 доларів США, які були заплачені відповідно до попередніх договорів про завдаток, щодо забезпечення укладення в майбутньому договорів купівлі-продажу земельних ділянок та вирішити питання про судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався продати ОСОБА_2 земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, ділянка площею, 0,100 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 за 293 750 грн., що є еквівалентом 25000 доларів США на той час.

Також 19 липня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений попередній договір відповідно до якого ОСОБА_3 зобов'язався продати ОСОБА_2 земельну ділянку земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_2, ділянка площею 0,100 га, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 за 293 750 грн., що є еквівалентом 25000 доларів США на той час.

Вказані обставини підпверджуються матеріалами справи та не заперечуються сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що укладені 19.07.2014 року між позивачем та відповідачем попередні договори про намір укласти договори купівлі-продажу земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не були нотаріально посвідчені, як того вимагає діюче законодавство, а тому оспорювані договори відповідно до ст. 220 ЦК України є нікчемними, тому не підлягають визнанню недійсними у судовому порядку(ст.215 ЦК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення завдатку, суд першої інстанції виходив із того, що зі змісту попередніх договорів про завдаток від 19.07.2014 року (а.с.5 ,52) вбачається, що сторони дійсно дійшли згоди, що для забезпечення договорів купівлі-продажу земельних ділянок передбачено завдаток у розмірі 11 750 грн., що є еквівалентом 1000 доларів США за кожну земельну ділянку, проте позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу тих обставин, що на виконання умов даних договорів позивач передав відповідачу зазначені кошти.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

За своєю формою укладений договір купівлі-продажу нерухомості повинен відповідати вимогам ст.ст. 207, 209, 210 ЦК України.

Ч.1 ст.220 ЦК України регламентує, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом".

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а якщо не буде встановлено що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона є авансом.

Отже, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України, належним чином з`ясував всі фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення спору щодо вимог позивача, у зв`язку з чим прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, щодо існування належних та допустимих доказів, які підтверджують факт передачі ним грошей відповідачу, які не були прийняті судом першої інстанції (свідок та звукозапис), то вони колегією суддів розцінюються критично і не можуть бути прийняті до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до норм матеріального права рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження одержання або неодержання грошових коштів. Це положення не застосовується лише до договорів, укладених під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості або під впливом тяжкої обставини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що покази свідка та звукозапис є неналежними та недопустимими доказами в межах розгляду даної справи і не можуть бути прийняті судом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Отже, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанцїії, ввжає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 22 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з моменту набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.І.Савченко

Н.С.Воробйова