Вирок № 46368586, 09.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 168/916/14 Провадження №11-кп/773/275/15 Головуючий в 1 інстанції Кошелюк Л.О. Категорія:ч. 1 ст. 289 КК Укаїни Доповідач : Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Силки Г.І.,

суддів - Польового М.І., Бешти Г.Б.,

при секретарі судового засідання - Трофимчук Ю.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора, що брав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Юрчика В.М у кримінальному провадженні № 12014030190000193 на вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, уродженця і жителя АДРЕСА_1, з повною вищою освітою, розлученого, не судимого, непрацюючого,

за участю прокурора - Васьовчика І.В.

обвинуваченого- Тишика І.М.

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, вказує, що вирок є незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і особі обвинуваченого. Просить скасувати вирок суду першої інстанції, постановити новий, призначити ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 289 КК України покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо протягом одного року він не вчинить нового злочину.

Вироком Старовижівського районного суду Волинської області від 10листопада 2014 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю один рік, з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вироком суду вирішено питання щодо процесуальних витрат.

За цим вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 17 вересня 2014 року, приблизно о 14-ій год. 30 хв., знаходячись у смт. Стара Вижівка Волинської області, незаконно заволодів автомобілем марки «ВАЗ 2106», 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_3

Заслухавши суддю - доповідача, який доповів зміст судового рішення, заслухавши доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_2, який не заперечує проти скарги прокурора та розкаюється у скоєному, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні незаконного заволодіння транспортним засобом належного потерпілому ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку. Дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 289 КК України і ніким не оспорюються. Тому, відповідно до вимог ч.1ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення та його особі є підставними і підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами.

Згідно вимог ст. 65 КК України, суд повинен призначити покарання особі в межах, установлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із урахуванням ступеня тяжкості скоєного, особи винного. При обранні покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як видно з вироку, призначаючи покарання ОСОБА_2, у виді позбавлення волі, і звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, суд врахував, те, що обвинувачений вперше притягується до кримінальної відповідальності, у вчиненому щиро покаявся, що є обставинами, які пом'якшують покарання.

Однак, враховано судом і те, що даний злочин відповідно ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості і ОСОБА_2 цей злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння, що визнано обставиною, яка обтяжує покарання. Врахував суд і позицію потерпілого, який просив ОСОБА_2 суворо не карати, оскільки негативних наслідків від вчиненого злочину не настало.

Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ОСОБА_2 правильно обрав вид покарання - позбавлення волі та підставно звільнив його від відбування покарання з випробуванням, враховуючи дані про особу обвинуваченого, думку потерпілого та обставини, що пом'якшують покарання, і визначивши іспитовий строк - один рік, про що не заперечує і прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Разом з тим, суд призначив ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік тоді, як санкція ч. 1 статті 289 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до п'яти років. Тобто суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п.4 ч.1ст. 409 КПК України є підставою для скасування вироку в частині призначення покарання з постановленням нового вироку.

При призначені покарання ОСОБА_2. за ч. 1 ст. 289 КК України апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2, згідно ст. 12 КК України, вчинив злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який характеризується задовільно, але до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, що є обставиною , яка обтяжує покарання.

Враховує суд і пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та вчинення злочину вперше, а також ту обставину, що потерпілий просить його суворо не карати та від вчиненого не настало негативних наслідків. Ці обставини дають суду вважати, що виправлення ОСОБА_2 можливе без відбування покарання. Тому, ОСОБА_2 слід призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією статті Закону за яким він притягується до кримінальної відповідальності та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

Таке покарання обране ОСОБА_2 буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а покладений на нього обов'язок, передбачений п.3ч.1ст.76 КК України дасть змогу кримінального - виконавчій інспекції здійснювати контроль за його поведінкою.

З вищенаведених підстав апеляція прокурора підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу прокурора, що брав участь в розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції Юрчика В.М., задовольнити.

Вирок Старовижівського районного суду Волинської області від 10 листопада 2014 року в частині призначеного ОСОБА_2 покарання - скасувати.

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 ( три) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання, якщо він протягом 1 ( одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину, та виконає покладений на нього обов'язок, передбачений пунктом 3 ч.1ст.76 КК України: буде повідомляти кримінально- виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

В решті вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

СУДДІ:

Г.І. Силка М.І. Польовий Г.Б. Бешта