Постанова № 46368576, 07.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/1177/15-п Провадження №33/773/168/15 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України Доповідач: Клок О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" липня 2015 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області ОСОБА_1, з участю представника митного органу ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, пров.Брестський, 4, Волинської області, непрацюючий, РНОКПП НОМЕР_1, на постанову Любомльського районного суду від 21 травня 2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.ст. 471, 472 МК України,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 137824,09 гривень з конфіскацією в дохід держави 22003 польських злотих, що по курсу НБУ становили 137824,09 гривень.

ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він, слідуючи 04.04.2015р. з ОСОБА_5 в Україну через митний пост «Ягодин» Волинської митниці автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, переміщуючи понад встановлену постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року №148, норму 22003 польських злотих, що по курсу НБУ становили 137824,09 гривні. Він же, за тих же обставин, не задекларував за встановленою формою вказані валютні цінності, які згідно з тією ж постановою Правління НБУ від 27.05.2008 року №148 підлягали обовязковому письмовому декларуванню, використавши всупереч положенням ст.ст.257, 366, 374 МК України «зелений коридор» як форму декларування.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції в частині притягнення його до відповідальності за ст.472 МК України ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує на те, що під час розгляду справи, суддя в порушення вимог ст.280 КУпАП не з'ясував всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, оскільки дана кваліфікація, за наявності в його діях порушення ст.471 МК України, є зайвою. Окрім того, він не був обізнаний з правилами перетину кордону, тому в його діях відсутній умисел на порушення ст.472 МК України. Просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.472 МК України як незаконну та необґрунтовану, провадження у справі закрити, конфісковані кошти повернути.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши представника митниці, який просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, думку адвоката, яка апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів, дослідивши матеріали справи, суддя приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 489 Митного кодексу України передбачає, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобовязана зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за ст.ст. 471, 472 МК України вказаних вимог закону дотримався.

При цьому встановлено, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 МК України, за обставин вказаних у постанові. Даний висновок ґрунтується на досліджених судом доказах та в апеляції не оспорюється.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно з ч.2 ст.371 МК України товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 10000 євро при вивезені ( пересиланні) їх громадянами за межі митної території України підлягають письмовому декларуванню з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, та з сплатою вивізного мита у випадках, встановлених законодавством України.

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщаються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають письмовому декларуванню у разі переміщення їх через митний кордон України.

Згідно з положенням Постанови Правління НБУ від 27.05.2008р. № 148 «Про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України» фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за межі України готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро без письмового декларування митному органу. Готівка в сумі, що перевищує в еквіваленті 10000 євро, ввозиться та вивозиться за умови письмового декларування органу в повному обсязі.

Тобто при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів (валютних цінностей) вартістю понад 10000 Євро (ч.4 ст.374 МК України) громадяни зобов'язані обрати загальну смугу пропуску червоний коридор, подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч.6 ст.366, ч.4 ст.374 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 переміщував понад неоподатковувану норму 22003 польських злотих, декларації про що не подав, тобто вчинив недекларування, відповідальність за що передбачена ст.472 МК України.

Висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, ґрунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку, а саме актом про проведення огляду товарів (а.с.9), контрольним талоном для проходження по «зеленому коридору» (а.с.8), фотознімками не задекларованого товару (а.с. 5-7).

Окрім того, при наданні працівникам митниці пояснень, ОСОБА_4 фактично визнав свою винуватість, дав чіткі та послідовні пояснення щодо обставин вчинених ним порушень митних правил (а.с.11-12).

В силу ст.366 ч.ч. 2, 4, 5, 6 МК України, канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню; громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою; обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення; громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обовязкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що ОСОБА_4 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто вчинив правопорушення, передбачені як ст.471, так і ст.472 МК України.

Посилання апелянта на те, що він своїми діями, а саме невнесенням відповідних відомостей до митної декларації, не міг завдати державі значної шкоди, а причиною вчинення порушення стало фактично незнання правил перетину державного кордонудо уваги судом не приймається, оскільки не впливає на кваліфікацію вчиненого правопорушення та не може вплинути на призначене судом безальтернативне стягнення.

Дана судом першої інстанції і належна оцінка іншим доказам.

Враховуючи вищенаведені та зібрані по справі докази, суддя вважає, що суддя першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та призначив стягнення, яке відповідає вимогам митного законодавства, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції із закриттям провадження в справі за відсутністю в діях ОСОБА_4 складу правопорушення, передбаченого ст.472 МК України, на що вказує останній в своїй апеляції, немає.

У відповідності до ст.294 ч.7 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду від 21 травня 2015 року щодо ОСОБА_4 без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Волинської області ОСОБА_1