Ухвала суду № 46366462, 09.07.2015, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія 154/1703/15

4-с/154/2/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м.Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого: судді Лященка О.В.

при секретарі: Шафатинській О.В.

з участю представника заявника: ОСОБА_1

представника ДВС: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимир-Волинський скаргу представника боржника ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 на дії державного виконавця,-

встановив:

Представник боржника ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця, посилаючись на те, що 12 жовтня 2012 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби ОСОБА_2 - Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6 було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження № 34746035.

Стягувачем відповідно до даної постанови є ПАТ КБ «ПриватБанк». Згідно постанови арешт накладено на все майно боржника.

Державний виконавець, наклавши арешт на все майно боржника, не мав на меті реалізувати його , а лише наклав його з метою забезпечення виконання виконавчих документів.

Актами законодавства України не передбачено та не надано державному виконавцю повноважень накладення арешту на майно з метою безстрокового його збереження шляхом заборони його відчуження , оскільки це суперечить загальним засадам здійснення виконавчого провадження та положенню ст 52,57 Закону України «Про виконавче провадження ».

Накладення державним виконавцем арешту на усе майно ОСОБА_3, яке значно перевищує заборгованість, є неправомірним, а винесення відповідної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження суперечать вимогам ст . 52 Закону України « Про виконавче

провадження ».

Крім того, 22.03.2014 року сплив встановлений постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві строк повторного предявлення виконавчого документа до виконання відповідно до ст. 22 Закону України « Про виконавче провадження », Виконавчі документи можуть бути предявлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

В судовому засіданні представник боржника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 скаргу підтримав , пославшись на наведені в ній обставини . Просить її задовольнити.

ОСОБА_7 - Волинського міського суду від 17 червня 2015 року до участі у справі залучено ПАТ «КБ ПриватБанк» в якості заінтересованої особи, яке свого представника для участі у розгляді скарги не направило.

Представник ВДВС ОСОБА_2 скаргу не визнала та просить відмовити в її задоволенні, пославшись на подані до суду заперечення .

Заслухавши пояснення осіб які беруть участь у розгляді скарги , суд вважає, що вона підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.10.2012 року відкрито виконавче провадження та боржнику ОСОБА_3 надано строк для виконання виконавчого листа у справі №0301/1511/2012, виданого 29.05.2012 року ОСОБА_2 - Волинським міським судом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 33201,95грн.

Одночасно з відкриттям виконавчого провадження за заявою стягувача винесена державним виконавцем постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою , якщо вважають що рішенням , дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення , ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи .

Згідно ч.1 ст.52 Закону України « Про виконавче провадження » від 21 квітня 1999 року , звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті , вилученні та примусовій реалізації .

Із вимог ст. 57 п.3 ч.2 Закону України Про виконавче провадження арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження .

За таких умов, державний виконавець накладає арешт на майно виключно з метою його подальшої обовязкової реалізації для виконання виконавчого документу, що випливає із мети та завдання виконавчого провадження.

Однак, державний виконавець, наклавши арешт на усе майно боржника, не мав та не має на меті реалізовувати йорго, а лише наклав його з метою забезпечення виконання виконавчих документів. При цьому, як випливає з положення ч.7 ст.57 Закону України Про виконавче провадження, державний виконавець після накладання арешту майна зобовязаний встановити строк вилучення та наступної передачі на реалізацію арештованого майна .

Таким чином, актами законодавства України не передбачено та не надано державному виконавцю повноважень накладати арешт на майно з метою забезпечення виконання виконавчого документу тобто безстрокового його збереження шляхом заборони його відчуження, оскільки це суперечить загальним засадам та завданням здійснення виконавчого провадження та положенню ст. ст. 52,57 Закону України Про виконавче провадження.

Згідно. ч. ч.2,5 ст.52 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів .

У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

А відтак , накладання державним виконавцем арешту на усе майно, яке значно перевищує заборгованість за суму боргу за кредитним договором, є неправомірним, а винесення відповідної постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження суперечить вимогам ч.2, 6 ст.52 Закону України Про виконавче провадження.

З врахуванням вищенаведеного , суд вважає, що дана постанова про накладення арешту на майно боржника ОСОБА_3 є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки порушує права та інтереси на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Керуючись ст.ст.383, 386,387 ЦПК України, ст.ст.52,57, Закону України Про виконавче провадження, суд-

ухвалив:

Визнати неправомірною та скасувати постанову про арешт майна боржника ОСОБА_3 та оголошення заборони на його відчуження в межах виконавчого провадження №34746035 від 12 жовтня 2012 року, винесену старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_6

ОСОБА_7 може бути оскаржена до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п»яти днів з дати її постановлення.

Головуючий / -/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Володимир-Волинського

міського суду ОСОБА_8