Рішення № 46351634, 23.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 911/2012/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ОСОБА_1 і Ко.Київ», с.Мала Олександрівка, Бориспільського р-ну

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шантіль», смт.Баришівка, Баришівського р-ну

про стягнення 1447,36 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2; ОСОБА_3

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ОСОБА_1 і Ко.Київ», с.Мала Олександрівка (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Шантіль» (далі відповідач) про стягнення 1447,36 грн.

Провадження у справі №911/2012/15 порушено відповідно до ухвали суду від 08.05.2015 року та призначено справу до розгляду на 09.06.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.06.2015 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 23.06.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.06.2015 року не зявився, відзив на тпозов не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 24.10.2014 року між Підприємством з 100% іноземною інвестицією «ОСОБА_1 і Ко. Київ» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ШАНТІЛЬ» (відповідач) було укладено Договір поставки № 18/14 (надалі - Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2. Договору Постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання поставити та передати у власність Покупцю (відповідачу) компоненти (інгредієнти для виробництва харчових продуктів), а Покупець, в свою чергу, зобовязався прийняти компоненти та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Порядок розрахунків за поставлений товар встановлений п. 7.1 Договору, згідно з яким Покупець зобовязаний здійснити оплату вартості Компонентів протягом 7-ми денного терміну з моменту переходу до Покупця права власності на Компоненти.

На виконання вимог Договору позивач протягом 2014 року здійснив 2 поставки товару, що підтверджується видатковими накладними на загальну суму 5385,00 грн.: №Д000000579 від 27.10.2014 року на суму 2466,00 грн., №Д000000610 від 14.11.2014 на суму 2919,00 грн.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що право власності та ризики випадкового знищення або пошкодження Компонентів виникають в Покупця з моменту прийняття Компонентів відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.4. Договору встановлено, що приймання-передача Компонентів від Постачальника Покупцю засвідчується передачею Довіреності та накладними, підписаними представниками Сторін. Компоненти вважаються переданими з моменту підписання сторонами накладної. Накладна №Д000000610 від 14.11.2014 року на суму 2919,00 грн. була підписана 14.11.2014 року представником Покупця, який діяв на підставі Довіреності №692 від 13.11.2014 року.

У відповідності п. 7.1 Договору Покупець зобовязаний був здійснити оплату вартості Компонентів за накладною №Д000000610 від 14.11.2014 року протягом 7-ми денного терміну з моменту переходу до Покупця права власності на Компоненти. Цей термін сплив 21.11.2014 року.

Протягом грудня 2014 - березня 2015 року відповідач частково погасив наявну заборгованість, сплативши позивачу 2 000,00 грн. за накладною №Д000000610 від 14.11.2014 року.

Внаслідок недотримання відповідачем обумовлених Договором строків оплати товару у відповідача виникла заборгованість за поставлений у 2014 році товар в сумі 919,00 грн.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату поставлених позивачем товару у встановлений п. 7.1 Договору 7-денний строк, він порушив грошове зобовязання перед позивачем, у звязку з чим зобовязаний сплатити останньому 919,00 грн. заборгованості.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що у разі невиконання свого обовязку по оплаті товару Покупець (відповідач) сплачує Постачальнику (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від розміру неоплаченої суми, за кожен день прострочення.

У звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 236,46 грн. пені.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у разі невиконання свого обовязку по оплаті Компонентів більш ніж на 10 днів, Покупець зобовязаний додатково сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% процентів від суми недоплати.

Перший частковий платіж за Компоненти по накладній №Д000000610 від 14.11.2014 року відповідач здійснив тільки 12.12.2014 року, тобто з простроченням понад 10 днів. Таким чином, відповідач зобовязаний додатково сплатити позивачу штраф в сумі 291,90 грн. (10% процентів від суми недоплати в розмірі 2919,00 грн.).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня та штраф по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Також, судом враховано, що пеня та штраф є окремими видами відповідальності і їх одночасне стягнення не суперечить нормам чинного законодавства, крім того, обидва види відповідальності та її розмір погоджені сторонами в Договорі.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежу, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені та штрафу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ШАНТІЛЬ» (07500, Київська обл., Баришівський р-н, смт. Баришівка, вул. Пархоменка, 34/102, код 38915453) на користь Підприємства з 100% іноземною інвестицією «ОСОБА_1 і Ко. Київ» (08320, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка, вул. Цернтральрна, 2в, код 24368458) 919,00 грн. основного, 236,46 грн. пені, 291,90 грн. штрафу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик