Рішення № 46351468, 23.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 911/1844/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області;

до Малого приватного підприємства «Бората»;

про стягнення 673835,53 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 12-27-4789 від 18.12.2014 року);

від відповідача: не зявився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області до Малого приватного підприємства «Бората» про стягнення 673835,53 грн.

Провадження у справі № 911/1844/15 порушено ухвалою від 28.04.2015 року та призначено судове засідання на 18.05.2015 року.

В судовому засіданні 18.05.2015 року було оголошено перерву в розгляді справи на 26.05.2015 року.

В судове засідання, яке відбулось 26.05.2015 року, представник відповідача не зявився, сторони вимоги ухвали Господарського суду від 28.04.2015 року не виконали, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 23.06.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.06.2015 року не зявився. Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечував.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, суд

Встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій» та на підставі рішення Бориспільської міської ради Київської області від 04.09.2008 року №4484-39-У «Про затвердження Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються до розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя» 13.10.2008 року між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області (позивач) та Малим приватним підприємством «Бората» (відповідач) укладений Договір № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя (далі - Договір).

Метою даного Договору (пункт 1.2. Договору) є залучення коштів замовників для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури при здійсненні будівництва, реконструкції, перепрофілювання та добудови обєктів в м. Борисполі.

12.03.2011 року набрав чинності Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року №3038-УІ, пунктом 7 розділу V «Прикінцеві положення» якого передбачалось, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію обєктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

На виконання приписів чинного законодавства, 07.10.2013 року на засіданні Виконавчого комітету Бориспільської міської ради було прийнято рішення № 636 «Про внесення змін до Договору від 13.10.2008 року № 53 про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, укладеного між Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради Київської області та Малим приватним підприємством «Бората».

У звязку з не приведенням Договору у відповідність до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у жовтні 2014 року Виконавчий комітет Бориспільської міської ради Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «Бората» про внесення змін до Договору про сплату коштів замовників, що залучаються для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя №53 від 13.10.2008 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2014 року у справі №911/3912/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року, позовні вимоги Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області задоволено. Внесено зміни до Договору, доповнивши його пунктами 3.8 та 3.9 наступного змісту: « 3.8 Привести договір у відповідність до чинного законодавства шляхом перерахунку непереданої частини площ, прийнятих в експлуатацію, у грошові кошти відповідно до розрахунку пайової участі.

Розрахунок додається та є невід'ємною частиною додаткової угоди.

3.9 У строк до 11.10.2013 «Замовнику» сплатити кошти пайової участі в сумі 526 199,00 (пятсот двадцять шість тис. сто дев'яносто дев'ять грн.) до місцевого бюджету (Одержувач: місцевий бюджет м. Борисполя, р/р 31513921700004 ГУ ДКСУ в Київській області, ЗКПО 38007070, МФО 821018. Призначення платежу: ККД 24170000, пайова участь відповідно до договору від 13 жовтня 2008року №53).»

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року у справі №911/3912/13 рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року в частині внесення змін до Договору залишено без змін.

Згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У відповідності зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України.

Відповідно до п.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У звязку з несплатою МПП «Бората» пайового внеску відповідно до змін, внесених у судовому порядку до Договору, Виконавчий комітет Бориспільської міської ради, 15.01.2015 року звертався до відповідача з претензією про сплату коштів пайової участі та штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання, однак претензія залишена відповідачем без задоволення.

Таким чином, враховуючи, що рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2014 року у справі №911/3912/13 набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 року, відповідні зміни до Договору вступили в силу з 11.11.2014 року.

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору (в реакції згідно з судовим рішенням) кошти пайового внеску у сумі 526199,00 грн. відповідачем не сплачені.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем та його неоплати у сумі 526199,00 грн., а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем по суті не спростованою і підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Несплата зазначених коштів призвела до прострочення виконання грошового зобовязання на суму 526199,00 грн., у звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України 69 984,47 грн. інфляційних та 6 615,19 грн. 3% річних. Також, на підставі ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 7 Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються, для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя, затвердженого рішенням міської ради від 04.09.2008 року №4484-39-У, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 відсотка в сумі 71036,87 грн.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому заперечував факт прострочення виконання зобовязання, оскільки згідно з внесеними за судовим рішенням (набрало законної сили 11.11.2014 року) змінами до Договору, строк виконання зобовязання припадав на 11.10.2013 року, тобто на дату, яка настала раніш, ніж виник обовязок.

Суд не приймає відповідні заперечення, оскільки на момент набрання судовим рішенням законної сили відповідач був обізнаний з вимогами чинного законодавства та необхідністю внесення відповідних змін до Договору, які він безпідставно відмовлявся погоджувати. Як вбачається з доданого до позову розрахунку, позивачем період від дати настання наведеного в Договорі строку виконання (11.10.2013 року) до набрання законної сили судовим рішенням (згідно з постановою апеляції 11.11.2014 року) не включено до періоду прострочення, зокрема, нарахування проведені за 135 днів прострочення з 11.11.2014 року по 25.03.2015 року.

Щодо заперечень відповідача проти стягнення пені, у звязку з тим, що неустойка умовами Договору не передбачена, суд зазначає, що ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено поняття пені та порядок її обчислення, однак, відповідна норма не є самостійною підставою для стягнення пені.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв», ст. 36 Закону України «Про телекомунікації», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» тощо. У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань», а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Передбачений ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України розмір відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

Таким чином, беручи до уваги заперечення відповідача та враховуючи те, що Положення про встановлення розміру коштів замовників, що залучаються, для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Борисполя не є законодавчим актом і між сторонами відсутній правочин яким було б передбачено застосування заходу забезпечення зобовязання неустойки у вигляді пені, погоджено розмір та умови її нарахування, вчинений у письмовій формі та відсутня пряма вказівка закону щодо такого виду забезпечення виконання зобовязання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Однак, відповідно до ч. 4 п. 2.1 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 наведене не виключає можливості покладення на боржника відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних правомірні. Однак, суд вважає слушним зауваження відповідача щодо нарахування 3% річних на суму боргу з врахуванням інфляційних, що не суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає нарахування як 3% річних, так і інфляційних лише на суму боргу за відповідні період прострочення.

У звязку з чим, судом здійснено правильний розрахунок 3% річних та інфляційних, в тому числі з врахуванням зауважень відповідача.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 5838,65 грн. 3% річних. Що до інфляційних, то за розрахунком суду нараховано більшу суму інфляційних, ніж заявлено в позові, однак суд не може виходити за межі позовних вимог, тому судом задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних за заявлений позивачем період в межах заявлених позовних вимог в сумі 69 984,47 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 526199,00 грн. основного боргу, проти якої відповідач не заперечував, 69 984,47 грн. інфляційних та 5838,65 грн. 3% річних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «Бората» (ЄДРПОУ 30365228, 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Ватутіна, буд.99) на користь Виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 33003375, 08300, Київська обл., м.Бориспіль, вул.Київський шлях, 72; до місцевого бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: місцевий бюджет м. Борисполя, р/р 31513921700004 ГУ ДКСУ в Київській області, ЗКПО 38007070, МФО 821018, ККД 24170000) 526 199,00 (пятсот двадцять шість тисяч сто девяносто девять) грн. заборгованості зі сплати коштів пайової участі, 69 984,47 (шістдесят девять тисяч девятсот вісімдесят чотири) грн. інфляційних, 5838,65 (пять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 3% річних та 12040,44 (дванадцять тисяч сорок) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.06.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін