Рішення № 46351417, 22.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015Справа №910/13709/15За позовом Заступника військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Військової частини А0215 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна»

про стягнення 4257 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від МОУ - Ігнатенко Ю.М. (представник за довіреністю);

від позивача - Кохан О.Ю. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися;

від прокуратури - Тимко В.В. (посвідчення № 025581).

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Вінницького гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі Військової частини А0215 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (далі - Відповідач) про стягнення санкцій у розмірі 4257 грн. за Договором № 147/14 від 27.08.2014, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань по вказаному договору.

Міністерство оборони України та Позивач позов заступника прокурора підтримали.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у судове засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП та матеріалів справи, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення повноважних представників покладаються на Відповідача відповідно.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача, прокуратури та Міністерство оборони України, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 27.08.2014 між Позивачем, як замовником, та Відповідачем, як постачальником, Договору № 147/14 (далі - Договір), Відповідач зобов'язався поставити Позивачу у 2014 році товар, зазначений у п. 1.2 Договору та Специфікації Товару (Додаток №1 до Договору).

За умовами пунктів 1.4, 5.1 Договору постачання здійснюється після направлення замовником постачальнику повідомлення про готовність до виконання умов Договору (готовність прийняти товар), при цьому строк поставки товару - до 01.11.2014 після відправки замовником постачальнику вказаного повідомлення про готовність.

Разом із цим, умовами п. 4.1 Договору було передбачено, що розрахунки за товар будуть здійснюватися по факту постачання та з наданням передбачених Договором супроводжувальних документів протягом бюджетного 2014 року з отриманих Позивачем цільових бюджетних коштів.

Хоча Позивач і був готовий прийняти замовлений товар (Відповідач не довів протилежного), проте у встановлений Договором строк (до 01.11.2014) товар не був поставлений.

Викладені у листі Відповідача від 10.12.2014 посилання, як на підстави непоставки товару, на обставини непереборної та незалежної від Відповідача сили, тобто, на форс-мажорні обставини, судом до уваги не приймаються як документально не підтверджені, тобто Відповідач не обґрунтував та не довів перед судом належними засобами доказування, що наведені Відповідачем обставини є для нього форс-мажорними та вплинули на нього так, що стали неможливими виконання Договору і поставка товару.

З огляду, що фінансування Договору було передбачено протягом бюджетного 2014 року з отриманих Позивачем цільових бюджетних коштів, та на 2015 рік Позивачем видатки за Договором до фінансування з бюджету не заявлялися через невиконання умов Договору Відповідачем - непоставку товару до 01.11.2014, то Позивачем було вирішено зменшити до нуля фінансування Договору відповідно до п. 1.3, в зв'язку з чим сторони уклали про це Додаткову угоду від 30.12.2014.

Проте Відповідачем не спростовано факт порушення ним Договірних зобов'язань щодо поставки товару протягом встановленого строку, тобто фактично Відповідач відмовився поставити товар, тому виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених Договором та законом, зокрема у вигляді нарахування та стягнення пені та штрафу відповідно до п. 7.2 Договору, на підставі статей 546, 549 ЦК України та 231 ГК України.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається прокуратура за підтримки Позивача в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Перевіривши наданий прокуратурою та підтриманий Позивачем розрахунок вищевказаних санкцій, суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку, його арифметичну правильність, відповідність вимогам закону та умовам Договору, та зокрема оскільки розраховані санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, тому позовні вимоги про стягнення 1247 грн. пені, 1505 грн. штрафу за прострочення поставки понад 30 днів та 1505 грн. штрафу за відмову поставити товар підлягають задоволенню.

Щодо порушення інтересів держави в межах даного спору, що стали підставою для подання даного позову заступником прокурором, то суд погоджується з його доводами, викладеними у позові. З огляду на наведене, а також враховуючи системний аналіз приписів статті 36 Закону України «Про прокуратуру», норм ГПК України та рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99, суд дійшов висновку про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судовий збір 1827 грн., від сплати якого заступник прокурора звільнений, стягується з Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35 А; ідентифікаційний код 34808164) на користь Військової частини А0215 (21007, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Червоноармійська, 105; ідентифікаційний код 24981451) 1247 (одну тисячу двісті сорок сім) грн. пені, 1505 (одну тисячу п'ятсот п'ять) грн. штрафу за прострочення поставки понад 30 днів, 1505 (одну тисячу п'ятсот п'ять) грн. штрафу за відмову поставити товар.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росінтек-Україна» (м. Київ, вул. Івана Кудрі, 35 А; ідентифікаційний код 34808164) у дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2015

Суддя Сташків Р.Б.