Рішення № 46351400, 30.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015Справа №910/9573/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест"

про стягнення заборгованості у розмірі 548 886,51 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від позивача: Паламарчук О.М. (дов.№б/н від 25.05.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробонус" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 548 886,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №К4031 від 28.04.2014 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, у порушення умов даного договору, свої зобов'язання по попередній оплаті поставленого товару належним чином не виконав, що зумовило нарахування 3% річних у розмірі 6448,75 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 36 859,61грн., плати за користування товарним кредитом у розмірі 51 098,32грн. та курсової різниці у розмірі 454 479,83грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2015 порушено провадження у справі №910/9573/15 та призначено її до розгляду на 21.05.2015 року.

19.05.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивач подав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

За наслідками судового засідання 21.05.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 09.06.2015 у зв'язку із неявкою відповідача.

У судове засідання 09.06.2015 представник позивача з'явився, надав усні пояснення та клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 судом постановлено ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.06.2015 у зв'язку із неявкою відповідача та задоволенням клопотання позивача в порядку ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

23.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивач подав пояснення №б/н від 09.06.2015 щодо нарахування курсової різниці.

Представник позивача у судове засідання 23.06.2015 з'явився, надав усні пояснення та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.06.2015 надав усні заперечення на позов та надав клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

За наслідками судового засідання 23.06.2015 судом оголошено перерву до 30.06.2015 року.

30.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивач подав клопотання №б/н від 25.06.2015 про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 30.06.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" (Покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця насіння та/або засоби захисту рослин та/або міндобрива та/або мікродобрива (іменоване надалі - товар), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити товар на умовах визначених даним договором (п.1.1 Договору).

Асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії товару визначається сторонами в специфікації (ях) до даного договору або в видаткових накладних (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору, товар поставляється партіями в порядку та на умовах, визначених даним договором, відповідно до специфікації (ій) або видаткової (их) накладної (их), що оформляється сторонами на кожну партію товару і є невід'ємними частинами даного договору. В разі поставки товару на умовах відстрочення платежу асортимент, ціна, строк оплати, одиниця виміру, кількість, вартість партії товару визначається сторонами виключно в специфікації(ях) до даного договору. У випадку розбіжності даних у Специфікації (ях) щодо кількості та/або вартості товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту поставки відповідної партії товару, що оформляється у порядку, визначеному п. 4.5, п. 4.6 даного договору (п. 1.4 Договору).

Так, п.п. 4.5, 4.6 Договору визначено, що товар повинен бути поставлений покупцю у кількості і якості, що визначені даним договором. Датою поставки партії товару вважається дата, вказана в видатковій накладній на відповідну партію товару. Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості - згідно кількості, зазначеної в видаткових накладних, підписаних сторонами; по якості - згідно документів якості.

У відповідності до п. 5.1 Договору, Покупець здійснює оплату товару в українських гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у порядку та в строки, що визначені в специфікації (ях), які є невід'ємною частиною цього договору, а у разі відсутності специфікації(ій) оплата товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати згідно рахунку-фактури Постачальника, але не пізніше 10 календарних днів після поставки товару згідно видаткових накладних.

Пунктом 5.2. Договору сторони домовились визначати еквівалент ціни товару в доларах США або в євро, який сторони встановлюють у відповідній специфікації (ях) або в видаткових накладних, до договору шляхом зазначення курсу відповідної валюти до української гривні згідно п. 5.3 договору, а саме, сума вартості товару визначається постачальником за курсом продажу долара США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі на дату складання специфікації (іх) або відвантаження товару згідно видаткових накладних (у випадку відсутності специфікації (ій)).

У день здійснення платежу Покупець самостійно без пред'явлення рахунку зі сторони Постачальника проводить індексацію вартості товару у вищевстановленому порядку та сплачує Постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу (п. п. 5.3.1., 5.3.2 Договору).

Відповідно до п.5.8. Договору в разі поставки товару до його повної оплати Постачальник має право нарахувати Покупцю відсотки за користування товарним кредитом у наступному порядку:

У період до кінцевого строку оплати вартості товару, зазначеної в відповідній Специфікації(ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються (п.5.8.1. Договору).

Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару (п.5.8.2. Договору).

Плата за користування товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п.5.8.2. до дня оплати товару в повному обсязі.

Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника відсотки за користування товарним кредитом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення відповідного рахунку Постачальника. Послуги товарного кредитування оформляються актом, який надсилається Покупцю на адресу, зазначену в Договорі. Покупець зобов'язується підписати акт про надання послуг товарного кредитування та повернути його протягом 3 (трьох) днів з дати отримання Постачальнику на адресу, зазначену в Договорі. У разі якщо акт не повертається Постачальнику протягом даного строку, акт вважається схваленим та підписаний Покупцем (п.5.8.4. Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє 31 грудня 2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишись невиконаними (п.9.1 Договору).

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що вартість (ціна) Товару визначена на день підписання Договору та (або) відповідної (их) Специфікації (ій) та (або) відповідної (их) видаткової (их) накладної (їх) до Договору. Увипадку протягом строку дії Договору введення нових або зміни існуючих податку на додану вартість при імпорті Товару або реалізації Товару, ставок ввізного мита, введення нових податків або зміни існуючих податків, Постачальник залишає за собою право змінити вартість (ціну) Товару на відповідну величину. У цьому разі Покупець зобов»язується компенсувати Постачальнику суму збілдьшення шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Постачальника протягом (10) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги Постачальника про сплату даної суми.

Згідно з умовами специфікації від 28.04.2014 до договору продавець у строк до 16.05.2014 повинен був поставити товар на суму 765152,64 грн., а покупець зобов'язаний був здійснити оплату на наступних умовах: - 50% в розмірі 382576,32 грн. в строк до 13.05.2014; - 50% в розмірі 382576,32 грн. в строк до 01.10.2014 року.

На виконання вказаної специфікації позивачем був поставлений товар відповідачу відповідно до видаткових накладних №1003 від 29.04.2014 на суму 538584,48 грн. та №1043 від 29.04.2014 на суму 148176,00 грн.; факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на накладних представника відповідача, який діяв на підставі довіреності №69 від 28.04.2014.

Згідно з умовами специфікації від 21.05.2014 до договору продавець повинен був поставити товар на суму 179784,00 грн., а покупець зобов'язаний був здійснити оплату на наступних умовах: - 50% в розмірі 89892,00 грн. в строк до 23.05.2014; - 50% в розмірі 89892,00 грн. в строк до 01.10.2014.

На виконання вказаної специфікації позивачем був поставлений товар відповідачу відповідно до видаткової накладної №1437 від 21.05.2014 на суму 179784,00 грн.; факт отримання відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується підписом на накладній представником відповідача, який діяв на підставі довіреності № 78 від 21.05.2014.

Крім того, в межах дії договору поставки №К4031 від 28.04.2014 відповідно до видаткової накладної №1913 від 26.06.2014 відповідачу був поставлений товар на суму 18043,92 грн., який отриманий уповноваженим представником відповідача, що діяв на підставі довіреності №87 від 26.06.2014.

Отже, позивачем поставлений відповідачу товар на загальну суму 884588,40 грн.

На виконання умов даного договору, відповідач на підставі рахунку позивача №785 від 28.04.2014 здійснив 19.05.2014 частковий платіж в сумі 137352,10 грн., що підтверджується банківською випискою позивача.

Судом було встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2015 р. по справі 910/21979/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" про стягнення коштів позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача 335116 грн. 22 коп. основного боргу, 3130 грн. 59 коп. 3% річних, 22912 грн. 01 коп. пені, 35626 грн. 31 коп. курсової різниці та 67023 грн. 24 коп. штрафу.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. по справі №910/377/15-г було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" основний борг з урахуванням курсової різниці у розмірі 641 132,07 грн., пені у сумі 50 290,44 грн., 3% річних у розмірі 5 743,61 грн., штраф у сумі 82 426,01 грн. та відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 69 880,63 грн.

З огляду на викладене, оскільки відповідач свої обов'язки по здійсненню попередньої оплати за товар в повному обсязі не виконав, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6448,75 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 36 859,61грн., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 51 098,32грн. та курсової різниці у розмірі 454 479,83грн.

Судом враховано, що факт отримання від Позивача товару Відповідачем не заперечувався та вказані обставини встановлені господарським судом міста Києва у межах справи №910/21979/14, а відтак не потребують повторного доказування, та є преюдиціальними в розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, Відповідач розрахувався за отриманий товар частково, в сумі 137 352,10 грн., що підтверджується банківською випискою Позивача.

Так, за наслідками розгляду справи №910/21979/14, господарським судом міста Києва було стягнуто з Відповідача, зокрема, 355 116,22 грн. основного боргу, що складається з 50% авансових платежів, згідно специфікацій від 28.04.2014 та від 21.05.2014 року.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктами 7.4, 7.5 договору сторони визначили, що за порушення строку оплати, який вказано у відповідній (их) специфікації (ях) до договору та (або) п. 5.1 та (або) п. 5.3 та (або) п. 9.3 даного договору, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за порушення строку оплати більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальникові додатково штраф в розмірі 20% від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення пені визнається судом обґрунтованою та задовольняється у розмірі 36 859,61 грн. за період з 23.12.2014 по 04.03.2015 відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, здійснивши перерахунок 3% річних вважає таку вимогу обґрунтованою та правомірною, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 6448,75 грн. підлягає задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 51 098,32грн. за період з 23.12.2014 по 06.04.2015.

Так, п.5.8 Договору передбачено, що в разі поставки товару до його повної оплати Постачальник має право нарахувати Покупцю відсотки за користування товарним кредитом у наступному порядку:

- в період до кінцевого строку оплати вартості товару, зазначеної в відповідній специфікації (ях) до договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються (п.5.8.1);

- початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості товару (п.5.8.2);

плата за використання товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної в п.5.8.2 до дня оплати товару в повному обсязі.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

У п.6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р. визначено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 Цивільного кодексу України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 51 098,32 грн., суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку із чим вимоги Позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача курсову різницю в розмірі 454479,83 грн.

Так, сторони в п. 5.2 договору домовились визначати еквівалент ціни товару в доларах США або в євро, який сторони встановлюють у відповідній специфікації (ях) або в видаткових накладних, до договору шляхом зазначення курсу відповідної валюти до української гривні згідно п. 5.3 договору, а саме, сума вартості товару визначається постачальником за курсом продажу долара США (євро) до гривні згідно даних Української міжбанківської валютної біржі на дату складання специфікації (іх) або відвантаження товару згідно видаткових накладних (у випадку відсутності специфікації (ій)).

У випадку, коли курс продажу долара США (євро) до української гривні за даними УМВБ на дату оплати товару є незмінним, або нижчим, ніж на дату складання специфікації (ій) або відвантаження товару згідно видаткових накладних (у випадку відсутності специфікації (ій)) покупець здійснює оплату товару в сумі, зазначеній у відповідній специфікації або видатковій накладній (у випадку відсутності специфікації (ій)), а у випадку, коли курс продажу долара США (євро) до української гривні згідно даних УМВБ на дату оплати товару вищий, ніж курс долара США (євро) до української гривні згідно даних УМВБ на дату складання специфікації (ій) або відвантаження товару згідно видаткових накладних (у випадку відсутності специфікації (ій)), для визначення суми, яка підлягає до сплати, сторони використовують формулу:

С2=С1*К2/К1, де:

С2 - сума платежу в гривнях, що визначається на дату оплати товару,

С1- вартість товару в гривнях, зазначена в відповідній специфікації або в видатковій накладній (в випадку відсутності специфікації),

К1-курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату складання специфікації (ій) або відвантаження товару згідно видаткових накладних (у випадку відсутності специфікації (ій)),

К2- курс продажу долара США (євро) за даними УМВБ на дату оплати товару.

У день здійснення платежу покупець самостійно без пред'явлення рахунку зі сторони постачальника проводить індексацію вартості товару у вищевстановленому порядку та сплачує постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу (п. п. 5.3.1., 5.3.2 договору).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується із приписами статті 524 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 у справі №3-133гс14.

Відтак, коригування платежів, в основі яких лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно іноземної валюти) прямо не заборонено та не суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим позовні вимоги, в частині стягнення курсової різниці в сумі 454 479,83 грн., розрахунок якої відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски-Інвест" про стягнення заборгованості у розмірі 548 886,51 грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаски - Інвест" (04205, м. Київ, Оболонський район, вул. Маршала Тимошенка, буд. 29, кв. 62, ідентифікаційний 34343330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (08296, Київська область, м. Ірпінь, с.м.т. Ворзель, вул. Крупської, буд.18, ідентифікаційний код 36426339) 6 448 (шість тисяч чотириста сорок вісім) грн. 75 коп. - 3% річних, 36 859 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн.. 91 коп. пені, 51 098 (п'ятдесят одна тисяча дев'яносто вісім) грн. 32грн. відсотків за користування товарним кредитом, 454 479 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн.. 83коп. курсової різниці та 10 977 (десять тисяч дев'ятсот сімдесят сім) грн.. 73коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 30.06.2015 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 06.07.2015 року

Суддя К.В. Полякова