Рішення № 46351262, 23.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 911/1972/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», м. Чорнобиль

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Енергобуд», м.Славутич

про стягнення 13449,20 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж-Енергобуд» (далі відповідач ) про стягнення 13449,20 грн.

Провадження у справі №911/1972/15 порушено відповідно до ухвали суду від 12.05.2015 року та призначено справу до розгляду на 09.06.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.06.2015 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 23.06.2015 року.

В судовому засіданні 23.06.2015 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 23.06.2015 року повторно не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов Договору про надання послуг з радіаційного обстеження та оформлення документів на звільнення з регулюючого контролю радіоактивних матеріалів від 13.01.2014 року № 2/14 (далі - Договір), укладеного між Державним спеціалізованим підприємством «Централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (далі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» (далі - відповідач, Замовник), Виконавцем на виконання договірних зобов'язань надано Замовнику послуги з радіаційного обстеження радіоактивних матеріалів для звільнення від регулюючого контролю на загальну суму 19 481,70 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 1 від 30.01.2014 року, № 2 від 15.05.2014 року, № 3 від 13.06.2014 року, № 4 від 01.10.2014 року.

Державне спеціалізоване підприємство «Централізоване підприємство з поводження з радіоактивними відходами» перейменовано у Державне спеціалізоване підприємство «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» відповідно до наказу ДАЗВ України від 04.04.2014 року № 37 «Про перейменування назви ДСП «ЦППРВ».

Згідно з п. 2.6 Договору розрахунки за послуги повинні були здійснюватись шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом 5 (пяти) календарних днів після підписання сторонами Договору двостороннього акту. Крім того, відповідно до п. 3.3.4 Договору Замовник зобовязувався приймати надані послуги згідно з актом та здійснювати оплату за їх виконання в розмірах і строки, передбачені цим Договором.

В порушення умов Договору Замовник в повному обсязі не розрахувався за спожиті послуги та заборгував Виконавцю 9481,70 грн. Вимоги про виконання договірних зобов'язань ДСП «ЦППРВ» направлялись ТОВ «Монтаж-Енергобуд» листами від 13.06.2014 року № 105/1111, від 02.10.2014 року № 105/1878 та від 24.11.2014 року № 105/2224, але залишені без відповідного реагування та відповіді.

Позивачем 10.02.2015 року за вих. № 114/230 на адресу відповідача було направлено претензію про сплату суми заборгованості та штрафних санкцій на загальну суму 13593,82 грн., після отримання якої відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 500,00 грн. платіжним доручення від 06.03.2015 року № 279.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором про надання послуг, за яким, згідно ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача 8 981,70 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У звязку з простроченням виконання грошового зобовязання з оплати послуг позивачем нараховано відповідачу1691,51грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 144,35 грн. 3% річних та 2631,64 грн. інфляційних.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати вартості наданих послуг, відповідно до п. 2.6 цього Договору, замовник сплачує за вимогою Виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості наданих послуг, за кожен день затримки їх оплати.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності заборгованості відповідача та фактів прострочення платежів, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача про стягнення пені, річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОНТАЖ-ЕНЕРГОБУД» (код ЄДРПОУ 35511429, 07100, АДРЕСА_1) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами» (код ЄДРПОУ 37197102, 07270, Київська обл., м. Чорнобиль, вул. Кірова, 52) 8 981,70 грн. основного боргу, 1 691,51 грн. пені, 2 631,63 грн. інфляційних, 144,35 грн. 3% річних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик