Рішення № 46349853, 01.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/4437/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод", м.Новомосковськ

про стягнення 59 980,67 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Найдьонова Я.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, директор

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 25.05.15р. порушено провадження у справі № 904/4437/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (далі-позивач) до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (далі-відповідач) про стягнення 59 980,67 грн., з них: заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 39 996,00 грн., пеня у розмірі 6 416,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 201,29 грн., 3% річних у розмірі 367,32 грн. Справу призначено до розгляду на 07.07.15р.

07.07.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача зазначив про те, що відповідачем 22.05.15р. та 26.05.15р. було сплачено позивачу 39 996,00 грн. основної суми заборгованості, у зв'язку з чим станом на 07.07.15р. розмір позовних вимог складає 19 984,67 грн., з них: пеня у розмірі 6 416,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 201,29 грн., 3% річних у розмірі 367,32 грн. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.18).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.10.14р. між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 617/14 (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, позивач бере на себе зобов'язання своїми силами і засобами виконати режимно-налагоджувальні та еколого-теплотехнічні випробування котлів ПТВМ-50 на об'єкті відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти виконані позивачем роботи та сплатити їх вартість.

Місце розташування котлів: Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова 115. Теплофікаційна котельня паросилового цеху (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість робіт, що є предметом цього договору, зазначена в Протоколі узгодження договірної ціни, оформленому у вигляді Додатка № 1, який складає невід'ємну частину цього Договору. Загальна сума Договору на момент його укладання становить 39 996 гривень, у тому числі, сума ПДВ ( 20%) - 6 666 гривень.

Пунктом 2.2. Договору передбачено, що розрахунки за цим Договором відповідач здійснює в національній валюті у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 60-ти календарних днів від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі робіт на підставі рахунку, пред'явленого позивачем до сплати.

За приписами п. 3.1.6. Договору відповідач зобов'язаний вчасно здійснювати оплату виконаних позивачем робіт у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Положеннями п. 4.1. Договору передбачено, що позивач виконує роботи протягом 30-ти календарних днів від дати одержання наряду-допуску. Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 7.3. Договору за порушення строків оплати виконаних позивачем робіт відповідач оплачує на корить позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності від дати його укладання, зазначеної в преамбулі Договору в правому верхньому куті, і діє до 31 грудня 2014 року включно, але в будь-якому випадку в частині фінансових зобов'язань відповідача - до повного їх виконання, в частині гарантійних зобов'язань позивача - до закінчення гарантійного строку (п. 10. Договору).

Так, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були виконані своєчасно підрядні роботи, вартість яких складає 39 996,00 грн., що підтверджує акт здачі-приймання виконаних робіт від 28.11.14р., який підписаний та скріплений печаткою відповідача без будь-яких зауважень (а.с. 13).

Позивач зауважує, що відповідач свої зобов`язання по Договору щодо оплати виконаних позивачем робіт не виконав, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 39 996,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 08.04.15р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист з вих. № 178 від 12.02.15р., відповідно до якого позивач просив відповідача сплатити заборгованість за вищезазначеним Договором у розмірі 39 996,00 грн., та акт звірки взаєморозрахунків (а.с.14-17). Як зазначає позивач, вимоги позивача відповідачем були залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі п.7.3 Договору була нарахована пеня у розмірі 6 416,06 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 13 201,29 грн. та 3% річних у розмірі 367,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по оплаті за виконані роботи у розмірі 39 996,00 грн., пеню у розмірі 6 416,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 13201,29 грн., 3% річних у розмірі 367,32 грн., а всього 59 980,67 грн.

Але, після звернення позивача з позовом до суду, відповідачем 22.05.15р. та 26.05.15р. було оплачено позивачу суму основної заборгованості у розмірі 39 996,00 грн., що підтверджують платіжні доручення № 2257 від 22.05.15р. та № 3844 від 26.05.15р. (а.с.22, 23), у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 416,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 13201,29 грн. та 3% річних у розмірі 367,32 грн.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1. ст. 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1. ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України зазначено про те, що замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст.36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає за необхідне провадження у справі в частині стягнення заборгованості по оплаті за виконані роботи у розмірі 39 996,00 грн. припинити, оскільки зазначена сума була відповідачем перерахована на рахунок позивача, що підтверджують платіжні доручення № 2257 від 22.05.15р. та № 3844 від 26.05.15р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.3. Договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних позивачем робіт відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вищезазначених норм чинного законодавства України та п. 7.3. Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 6 416,06 грн., розрахунок якої господарським судом перевірений та визнаний таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 13201,29 грн. та 3% річних у розмірі 367,32 грн., розрахунок яких судом також був перевірений та визнано таким, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 837, 843, 846, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 22, 32-34, 43-44, 49, 75, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за виконані роботи у розмірі 39996,00 грн. - припинити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський трубний завод" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Сучкова, буд.115, код ЕДРПОУ 05393139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" ( 49051, м. Дніпропетровськ вул. Косіора, буд.35, к. 2, код ЕДРПОУ 13425445) пеню у розмірі 6 416,06 грн. (шість тисяч чотириста шістнадцять грн. 06 коп.), інфляційні втрати у розмірі 13 201,29 грн. (тринадцять тисяч двісті одну грн. 29 коп.), 3% річних у розмірі 367,32 грн. (триста шістдесят сім грн. 32 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 08.07.15р.

Суддя ОСОБА_2