Рішення № 46339956, 19.05.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/625/14-ц

ЗАОЧНЕ Рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

19 травня 2015 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого одноособово судді Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання Кінгольц М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3; за участю третіх осіб - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними та позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, відповідно до якої просить визнати недійсними договір позики та договір іпотеки укладені 24.10.2013 р. між її донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що її донька, ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1, являється власницею квартири АДРЕСА_1. В липні 2013 року її донька - ОСОБА_4 познайомилась з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав з нею у вищевказаній квартирі. 24 жовтня 2013 року ОСОБА_4 було укладено з ОСОБА_3 Іпотечний Іпотечний договір, предметом якого являється квартира АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 позики. Позивач впевнена, що дані договори були підписанні ОСОБА_7 шляхом обманних дій з боку ОСОБА_5, у звязку з чим, та з метою захисту прав малолітної ОСОБА_2, яка є її онукою, позивач просить визнати дані договори недійсними.

23 квітня 2015 року до канцелярії суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.04.2015 р. позовну заяву ОСОБА_4, як третьої яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до ОСОБА_3 про визнання договору позики та договору іпотеки недійсними було прийнято до спільного розгляду з цивільним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3; за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання договору іпотеки і договору позики недійсними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_4 зазначила, що вона є матірю одиночкою малолітньої ОСОБА_2. Згідно Свідоцтва про право власності на квартиру №134, виданого 02 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого 30 грудня 2006 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації обєктів нерухомості», номер запису 1407 в книзі 636 пр-44, номер виписки 13114548, ОСОБА_4 є власницею квартири АДРЕСА_2. Згідно Довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 29.10.2013 р. у зазначеній квартирі, окрім неї - ОСОБА_4, зареєстрована її донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_4 зазначає, що вона разом з донькою проживали у ІНФОРМАЦІЯ_4 до 24 жовтня 2013 року.

Також, ОСОБА_4 зазначає, що в липні 2013 року вона познайомилась з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та почала з ним спільно мешкати.

ОСОБА_4 вказує на те, що знаходячись під впливом обману з боку ОСОБА_5, вона 24 жовтня 2013 року уклала з ОСОБА_3 ОСОБА_6 позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8К за реєстровим №2719 та Іпотечний договір, також посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8К за реєстровим №2721. Згідно умов Іпотечного договору предметом іпотеки стала квартира АДРЕСА_2, яка є власністю ОСОБА_4

ОСОБА_4 наголошує на тому, що під час укладання спірних договорів, вона перебувала під впливом таблеток, до вживання яких її схилив ОСОБА_5, у звязку з чим вона перестала контролювати свої дії. Кошти за Договором позики були отримані та використанні безпосередньо на особисті потреби ОСОБА_5.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 просить суд визнати недійсними ОСОБА_6 позики та Іпотечний договір укладений 24.10.2013 р. між нею та ОСОБА_3.

Позивач, ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, згідно поданої до суду заяви просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Відповідач, ОСОБА_3, у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи у відсутності відповідача до суду не надходило.

Представник третьої особи, Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, у судове засідання не зявився, про час та місце проведення судового засідання третя особа повідомлялася належним чином.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_4, в судове засідання не зявилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином, згідно поданої до суду заяви просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити, не заперечує проти постановлення заочного рішення.

Частиною 1 статті 224 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зі згоди позивача та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на квартиру № 134, виданого 02 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого 30 грудня 2006 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації обєктів нерухомості», номер запису 1407 в книзі 636 пр-44, номер виписки 13114548, квартира АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Згідно Довідки (виписка з домової книги про склад сімї та прописку) №503 від 29.10.2013 р. вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 проживають: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка була зареєстрована за зазначено адресою з 16.01.2007 р по 24.10.2013 р.; та її донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка була зареєстрована за зазначено адресою з 31.03.2009 р по 24.10.2013 р.

24 жовтня 2014 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_9 ОСОБА_6 позики, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2719, згідно умов якого ОСОБА_4 взяла у ОСОБА_3 у позику грошові кошти у розмірі 148110,29 грн., що станом на 24 жовтня 2014 року за курсом НБУ було еквівалентно 18530,00 дол. США. Зазначену позику ОСОБА_4 зобовязувалась повернути в порядку визначеному умовами Договору позики.

Також, 24 жовтня 2014 року, з метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_4 за вищезазначеним Договором позики, між нею та ОСОБА_3 був укладений Іпотечний договір, який було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2720. Предметом іпотеки стала квартира під №134 в будинку №28 по вул. Ніщинського композитора в місті Одеси власником якої, згідно Свідоцтва про право власності на квартиру № 134, виданого 02 листопада 2006 року Виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого 30 грудня 2006 року Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації реєстрації обєктів нерухомості», номер запису 1407 в книзі 636 пр-44, номер виписки 13114548, є ОСОБА_4.

В поданому до суду позові ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним вищезазначений ОСОБА_6 позики та Іпотечний договір, при цьому зазначає, що вона виступає в інтересах своєї малолітньої онуки - ОСОБА_2, однак належних доказів, які б підтверджували, що вона є законним представником даної малолітньої особи позивачем суду надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України, права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їх батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Стаття 242 ЦК України визначає, що батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною. Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України визначено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

В порядку ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Однак, в поданому ОСОБА_1 до суду позові, не зазначено в чому є її заінтересованість у скасуванні спірних договорів, яким чином спірні договори впливають на її законні права та яким чином вони їх порушують.

Враховуючи вищевикладене суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Щодо позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 суд повинен зазначити про таке.

Зі змісту позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_4 вбачається, що він також направлен на визнання недійсним Договору позики та Іпотечного договору укладених між нею та ОСОБА_3 24 жовтня 2013 року та посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2719 та №2720.

Як це було зазначено вище, відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способам захисту цивільних прав та інтересів можє бути визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 вищезазначеної статті ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частини 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовуючи недійсність Договору позики та Іпотечного договору від 24 жовтня 2013 року зазначає, що вона не погодилась би на підписання вищевказаних договорів, як би не обманні дії з боку ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. розяснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Виходячи з аналізу вищезазначеного розяснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. та листа Верховного Суду України від 24.11.2008 р. сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що такий обман насправді мав місце, тобто надати докази, які б свідчили про введення його в оману щодо істотних обставин правочину і існування цих обставин на момент вчинення правочину. Наявність умислу в діях Банку, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи те, що в своїй позовній заяві третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_4, оспорюючи дійсність договору позики та договору іпотеки укладених 24 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_3, зазначає про наявність обману суд приходить до висновку, що позов третьої особи ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 203, 204, 215, 216, 230, 242 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 169, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3; за участю третіх осіб - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки і договору позики недійсними відмовити в повному обсязі.

Позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки і договору позики недійсними задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним укладений 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_6 позики, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2719.

Визнати недійсним укладений 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2720.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя

19.05.2015