Окрема ухвала № 46338769, 28.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3159/13-к 28.04.2015 28.04.2015 28.04.2015

Провадження № 11/784/22/15 Головуючий у 1 інстанції:

Категорія ч. 2 ст. 190 Беспрозванний О.В.

КК України Доповідач апеляційної інстанції:

Ржепецький О.П.

ОКРЕМА У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: Ржепецького О.П.

Суддів: Чернявського А.С.,

Чебанової-Губарєвої Н.В.

При секретарі: Борейко Д.В.

За участю прокурора: Лук'янової Г.О.

Засудженого: ОСОБА_3

Захисника: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, апеляцією та змінами до неї прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Доманівка Миколаївської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

-визнаний винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 , ч. 1 ст. 364 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України у виді у виді трьох років обмеження волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання із випробуванням строком на два роки.

На підставі ч. 1 п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально - виконавчій інспекції.

- за ч. 1 ст. 364 КК України - у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки та зі штрафом 5000 грн.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання за ч. 1 ст. 364 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів при наступних обставинах.

Згідно наказу начальника УМВС України в Миколаївській області № 90 о/с від 17.08.2009 року ОСОБА_3 займав посаду начальника відділення державної служби боротьби з економічними злочинами Корабельного районного відділу Миколаївського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС) і маючи спеціальне звання - «майор міліції», присвоєне наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 53 о/с від 03.05.2010 року, здійснюючи керівництво ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС, виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно господарчі функції, тобто був службовою особою, а також являвся відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист працівників суду та правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу та представником влади, який діє від імені державних органів та за їх дорученням та в межах свої компетенції здійснює функції цих органів, пред'являючи вимоги, обов'язкові для виконання юридичними та фізичними особами.

У вересні 2011 року ОСОБА_3, як службова особа правоохоронних органів, усвідомлюючи, що він діє незаконно, всупереч інтересам служби, цілям та завданням, заради яких функціонує апарат органів внутрішніх справ, вирішив використати надані йому повноваження з метою незаконного збагачення та отримання шляхом обману від ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 100 000 грн., оскільки у зв'язку із виконанням службових обов'язків він був обізнаний, що на підставі заяв і скарг нового керівництва TOB «Укрмолстандарт» господарська діяльність колишнього директора TOB «Укрмолстандарт» ОСОБА_5 є об'єктом перевірок, які здійснювали Корабельний РВ ММУ УМВС і прокуратура Корабельного району м. Миколаєва.

Вказані кошти ОСОБА_3 вирішив отримати від ОСОБА_5 шляхом обману, створивши у останнього помилкове уявлення про його можливості з використанням своїх службових повноважень, прийняти рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та направлення кримінальної справи відносно нього в суд для її закриття у зв'язку з актом амністії. Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_3 залучив як посередника в отриманні шляхом обману грошових коштів від ОСОБА_5 свого знайомого - колишнього співробітника Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_6, який перебував в дружніх стосунках з ОСОБА_5 При цьому вимогу про передачу грошових коштів від ОСОБА_5 ОСОБА_3 вирішив довести через ОСОБА_6, від якого в подальшому їх і отримати.

19.09.2011 року ОСОБА_3, реалізуючи свій умисел на заволодіння коштами ОСОБА_5, вступивши в позаслужбові стосунки з ОСОБА_6, зустрівся з останнім біля будівлі супермаркету «Таврія - В», розташованого по пр. Корабелів, 20/3 м. Миколаєва і попросив його довести до відома ОСОБА_5, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн. він - ОСОБА_3, як начальник СДСБЕЗ, забезпечить проведення очолюваним ним підрозділу та особисто ним перевірок заяв і скарг на дії ОСОБА_5 таким чином, що вони не дадуть підстав для порушення стосовно ОСОБА_5 кримінальних справ, а також сприятиме ОСОБА_5 у направленні слідчим відділом Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до суду кримінальної справи № 11040275 стосовно колишніх службових осіб TOB «Укрмолстандарт» для звільнення винної особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії.

Крім того, ОСОБА_3 попросив ОСОБА_6 в разі згоди ОСОБА_7 на передачу грошових коштів отримати їх від ОСОБА_5 сумі 100 000 грн. і передати йому. ОСОБА_6 погодився на прохання ОСОБА_3 і повідомив останньому про прохання ОСОБА_5 зустрітися особисто. В той же день ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_5 та повідомив йому пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_5 вирішив обдумати цю пропозицію протягом декількох днів, про що і повідомив ОСОБА_8

21.09.2011 року ОСОБА_5 у невстановленому місці у Корабельному районі м. Миколаєва зустрівся з ОСОБА_6 і повідомив йому, що хотів би конкретніше дізнатися від ОСОБА_3 про те, що той зробить в його інтересах за отримані від нього грошові кошти, а також домовитися з ним про зменшення їх суми. Під час цієї зустрічі з ОСОБА_5 ОСОБА_6 зателефонував ОСОБА_3 та домовився із останнім про зустріч з ним ОСОБА_5 у його - ОСОБА_6 присутності.

В той же день у невстановленому місці у Корабельному районі м. Миколаєва ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і під час розмови з ОСОБА_5, достовірно знаючи, що перевірка за заявами та скаргами на дії ОСОБА_5 проводилась прокуратурою Корабельного району міста Миколаєва або ж матеріали зазначених перевірок долучались до кримінальної справи № 11040275, яка находиться в провадженні слідчого відділення Корабельного РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, повідомив останньому недостовірні відомості про те, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн., він - ОСОБА_9, як начальник СДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС, забезпечить проведення очолюваним ним підрозділу міліції та особисто ним перевірок заяв і скарг на дії ОСОБА_5, таким чином, що зони не дадуть підстав для порушення стосовно ОСОБА_5 кримінальних справ, а акож сприятиме ОСОБА_5 у направленні слідчим відділом Корабельного РВ ММУ УМВСУ в Миколаївській області до суду кримінальної справи № 11040275 стосовно колишніх службових осіб TOB «Укрмолстандарт» для звільнення винної особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії.

На це ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 зменшити суму винагороди до 80 000 грн., але ОСОБА_3 відмовився це зробити. Будучи введеним в оману, помилково вважаючи, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн. ОСОБА_3 як начальник ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС зможе забезпечити прийняття рішень про відмову в порушенні стосовно нього кримінальних справ та посприяє йому у направленні кримінальної справи № 11040275 до суду для звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок застосування акту амністії, ОСОБА_5 погодився передати ОСОБА_3 гроші в сумі 100 000 грн.

В результаті дій ОСОБА_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 створено негативну уяву про корумпованість працівників органів внутрішніх справ, їх негідну поведінку, нечесність та необ'єктивність, нехтування нормами чинного законодавства, професійної та загальнолюдської етики, чим підірвано авторитет та престиж органів внутрішніх справ.

В подальшому ОСОБА_5 і ОСОБА_6, усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_3, відповідно 28.09.2012 року та 30.09.2012 року заявили про незаконні вимоги ОСОБА_3 до УСБУ в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області.

Надалі, діючи під оперативним супроводом УСБУ в Миколаївській області, 30.09.2011 року, коло 18-55 годин ОСОБА_6 на парковці автомобілів біля супермаркету Таврія-В" по пр. Корабелів, 20/3 в м. Миколаєві зустрівся з ОСОБА_3 і передав йому, а ОСОБА_3 з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, діючи всупереч інтересам служби, отримав від ОСОБА_6 передані йому працівниками СБУ грошові кошти в сумі 100 000 грн. Після отримання грошових коштів ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 в значному розмірі, свій злочинний умисел не довів до кінця з причин , які не залежали від його волі, оскільки отримав грошові кошти не ОСОБА_5, а СБУ, які використовували кошти при проведенні оперативно-розшукових дій .

В судовому розгляді судом першої інстанції допущено суттєві порушення кримінально - процессуального закону .

Так, у відповідності зі ст. 21 КПК України (1960 р.) підсудному забезпечується право на захист. Суд зобов'язаний надати підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.

Статтею 297 КПК України (1960 р.) передбачено, що судове слідство починається з читання обвинувального висновку, а згідно ст. 298 КПК України (1960 р.) після оголошення обвинувального висновку головуючий роз'яснює підсудному суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Судом вказані вимоги закону не виконані.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, судове засідання по даній справі було розпочато 21.05.2013 року. Не зважаючи на те, що в судове засідання не з'явився захисник підсудного, суд в порушення вимог ст. 289 КПК України (1960 р.) розпочав судове слідство та визначив порядок дослідження доказів, і тільки після того, як підсудний заявив клопотання про неможливість слухання кримінальної справи без захисника, судом була оголошена перерва.

Судове слідство суд розпочав без оголошення обвинувального висновку, а прокурором було оголошено змінене обвинувачення від 05.10.2012 року. В судовому засіданні 13.06.2013 року захисник підсудного заявив клопотання про оголошення обвинувального висновку, але суд відмовив в його задоволенні, при цьому мотиви такого рішення не навів (а.с. 28 т. 5). Порядок дослідження доказів з адвокатом не було узгоджено.

З 21.05.2013 року по 23.04.2014 року судом було проведено 15 судових засідань, у яких досліджувались докази по справі.

23.04.2014 року прокурором було заявлено клопотання про оголошення обвинувального висновку, оскільки він не оголошувався на початку судового слідства. Суд в задоволенні цього клопотання відмовив, при цьому рішення своє не мотивував ( а.с. 72 т. 5)

В судовому засіданні 26.11.2014 року прокурором було знову заявлено клопотання про оголошення обвинувального висновку, яке було судом задоволено. Прокурор оголосив резолютивну частину обвинувального висновку і в той же день була оголошена перерва та наданий час для ознайомлення з обвинувальним висновком (а.с. 75 т. 5)

В судовому засіданні 10.12.2014 року за клопотанням прокурора судове засідання було відкладене для зміни обвинувачення.

16.12.2014 року прокурором оголошено нове обвинувачення , в якому ставилось питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин. Копія постанови прокурора була вручена лише підсудному ОСОБА_3 З протоколу судового засідання не вбачається, що копія постанови про зміну обвинувачення вручалась потерпілому та захиснику. Потерпілому не було роз'яснено вимоги ч. 4 ст. 277 КПК України (1960 р.)щодо його права підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі. Не роз'яснено й підсудному вимоги ч. 5 ст. 277 КПК України (1960 р.) про те, що він буде захищатись від нового обвинувачення.

З протоколу судового засідання вбачається, що обвинувальний висновок був оголошений в кінці судового слідства після дослідження всіх доказів по справі. Після оголошення нового обвинувачення судове слідство було закінчено.

Таким чином, суттєво порушено право підсудного ОСОБА_3 на захист в зв'язку з тим, що йому було не зрозуміло, яке з обвинувачень було предметом дослідження при судовому розгляді справи.

Суд вважає, що вказані порушення кримінально - процесуального закону є істотними, які перешкодили суду повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Крім того, вказані дії суду суттєво порушили право обвинуваченого на захист.

У відповідності з вимогами ст. ст. 367, 370 КПК України (1960 р.) вказані істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону є підставою для скасування вироку суду.

Оскільки при апеляційному розгляді справи було неможливо усунути допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, це судове рішення було скасоване, а справа направлена на новий судовий розгляд.

Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції розпочав розгляд справи 21.05.2013 року і закінчив його розгляд 06.02.2015 року. Із протоколу судового засідання вбачається, що судом оголошувалися тривалі перерви тричі справа відкладалася за відсутності головуючого, причини такої відсутності не підтверджені відповідними документами. Вказане привело до невиправдано тривалого розгляду справи, яка не є складною, оскільки до кримінальної відповідальності притягувалась одна особа за одним епізодом обвинувачення.

На думку колегії суддів, вказані суттєві порушення кримінально - процесуального закону свідчать про низький професійний рівень судді головуючого по справі та неналежну організацію розгляду справи.

Про вказане суд вважає за необхідне інформувати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України для вирішення питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 23-2, 380 КПК України (1960 р.), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Про факти суттєвого порушення кримінально - процесуального закону суддею Ленінського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_10 повідомити Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Головуючий:

Судді: