Ухвала суду № 46338717, 28.04.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3159/13-к 28.04.2015 28.04.2015 28.04.2015

Провадження № 11/784/22/15 Головуючий у 1 інстанції:

Категорія ч. 2 ст. 190 Беспрозванний О.В.

КК України Доповідач апеляційної інстанції:

Ржепецький О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого: Ржепецького О.П.

Суддів: Чернявського А.С.,

Чебанової-Губарєвої Н.В.

При секретарі: Борейко Д.В.

За участю прокурора: Лук'янової Г.О.

Засудженого: ОСОБА_3

Захисника: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3, апеляцією та змінами до неї прокурора прокуратури Ленінського району м. Миколаєва на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Доманівка Миколаївської області, мешканець АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

-визнаний винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 , ч. 1 ст. 364 КК України та йому призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 190 КК України у виді у виді трьох років обмеження волі;

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання із випробуванням строком на два роки.

На підставі ч. 1 п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України ОСОБА_3 зобов'язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, вчасно повідомляти їм про зміну свого місця проживання, а також періодично реєструватися у кримінально - виконавчій інспекції.

- за ч. 1 ст. 364 КК України - у виді двох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, повзані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки та зі штрафом 5000 грн.

На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання за ч. 1 ст. 364 КК України в зв'язку із закінченням строків давності.

Речові докази по справі, які зберігаються в камері речових доказів відділу нагляду за виконанням законодавства у сфері запобігання та протидії корупції та досудовим слідством прокуратури Миколаївської області - диктофон «Samsung YV-120 - постановлено повернути ОСОБА_5, 150 банкнот номіналом по 500 грн., 125 банкнот номіналом по 200 грн. - постановлено повернути УСБУ Миколаївської області для подальшого використання в оперативно - розшукових заходах, спортивну куртку - постановлено повернути засудженому ОСОБА_3

Відеокасету «TDK» формату «Mini DV» SP/LP 60/90 ME, індивідуальний номер 1180OES4AR 080951E диск «Digital» формату DVD-R з маркуванням «ВОТЗ УСБУ в Миколаївській області № 745 від 05.10.2011 р. не таємно», диск «Digital» формату DVD-R з маркуванням «64/7/83 від 06.10.2011 р. відділ ОД УСБУ г/таємно відп. ОСОБА_6» - постановлено долучити та зберігати в матеріалах справи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 562,80 грн. за проведення експертизи спеціальних хімічних речовин, 562,80 грн. за проведення додаткової експертизи спеціальних хімічних речовин, 450,24 грн. за проведення судово - технічної експертизи документів, 6068 грн. за проведення судової експертизи матеріалів та засобів звукозапису, всього 7643 грн. 84 коп.

За вироком суду, ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочинів при наступних обставинах.

Згідно наказу начальника УМВС України в Миколаївській області № 90 о/с від 17.08.2009 року ОСОБА_3 займав посаду начальника відділення державної служби боротьби з економічними злочинами Корабельного районного відділу Миколаївського міського управління Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС) і маючи спеціальне звання - «майор міліції», присвоєне наказом начальника УМВС України в Миколаївській області № 53 о/с від 03.05.2010 року, здійснюючи керівництво ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС, виконував організаційно - розпорядчі та адміністративно господарчі функції, тобто був службовою особою, а також являвся відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист працівників суду та правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу та представником влади, який діє від імені державних органів та за їх дорученням та в межах свої компетенції здійснює функції цих органів, пред'являючи вимоги, обов'язкові для виконання юридичними та фізичними особами.

На підставі статей 2, 10 Закону України «Про міліцію», в обов'язки ОСОБА_7, зокрема, входило прийом, реєстрація та вирішення заяв та повідомлень про злочини, виявлення і розкриття злочинів, захист власності від злочинних посягань.

Відповідно до функціональних обов'язків начальника ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС ОСОБА_3, затверджених 09.09.2011 року начальником Корабельного РВ ММУ УМВСУ в Миколаївській області, ОСОБА_3 в займаній посаді був зобов'язаний :

- організовувати роботу сектора ДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС щодо керівництва хобовим складом, здійснювати контроль за його діяльністю, організовувати роботу щодо виявлення, попередження та розкриття злочинів;

- здійснювати постійний контроль за діяльністю підлеглих щодо розгляду скарг, заяв та повідомлень громадян, що надходять до Корабельного РВ ММУ УМВС.

Згідно Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою КМУ № 510 від 05.07.1993 року, сектори СДСБЕЗ, як структурні розділи ДСБЕЗ міськрайвідділів міліції, відповідно до покладених на них обов'язків:

- виявляють і розкривають господарські, посадові та інші злочини в галузі економіки на підприємствах, в організаціях, комерційних структурах, фінансово - кредитній та банківській системах і вживають заходи щодо запобігання їм;

- проводять в установленому законом порядку перевірку матеріалів про корисливі зловживання, дізнання у кримінальних справах щодо злочинів у сфері економіки.

Відповідно до статей 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року, на ОСОБА_3, як особу начальницького складу міліції, покладено наступні обов'язки:

- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;

- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;

- дотримуватися норм професійної та службової етики;

- у службовій діяльності бути чесним, об'єктивним і незалежним від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;

- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;

- бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність.

31.03.2011 року ОСОБА_3 прийнято Присягу працівника органів внутрішніх справ України.

У вересні 2011 року ОСОБА_3, як службова особа правоохоронних органів, усвідомлюючи, що він діє незаконно, всупереч інтересам служби, цілям та завданням, заради яких функціонує апарат органів внутрішніх справ, вирішив використати надані йому повноваження з метою незаконного збагачення та отримання шляхом обману від ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 100 000 грн., оскільки у зв'язку із виконанням службових обов'язків він був обізнаний, що на підставі заяв і скарг нового керівництва TOB «Укрмолстандарт» господарська діяльність колишнього директора TOB «Укрмолстандарт» ОСОБА_5 є об'єктом перевірок, які здійснювали Корабельний РВ ММУ УМВС і прокуратура Корабельного району м. Миколаєва.

Вказані кошти ОСОБА_3 вирішив отримати від ОСОБА_5 шляхом обману, створивши у останнього помилкове уявлення про його можливості з використанням своїх службових повноважень, прийняти рішення про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та направлення кримінальної справи відносно нього в суд для її закриття у зв'язку з актом амністії. Для реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_3 залучив як посередника в отриманні шляхом обману грошових коштів від ОСОБА_5 свого знайомого - колишнього співробітника Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_8, який перебував в дружніх стосунках з ОСОБА_5 При цьому вимогу про передачу грошових коштів від ОСОБА_5 ОСОБА_3 вирішив довести через ОСОБА_8, від якого в подальшому їх і отримати.

19.09.2011 року ОСОБА_3, реалізуючи свій умисел на заволодіння коштами ОСОБА_5, вступивши в позаслужбові стосунки з ОСОБА_8, зустрівся з останнім біля будівлі супермаркету «Таврія - В», розташованого по пр. Корабелів, 20/3 м. Миколаєва і попросив його довести до відома ОСОБА_5, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн. він - ОСОБА_3, як начальник СДСБЕЗ, забезпечить проведення очолюваним ним підрозділу та особисто ним перевірок заяв і скарг на дії ОСОБА_5 таким чином, що вони не дадуть підстав для порушення стосовно ОСОБА_5 кримінальних справ, а також сприятиме ОСОБА_5 у направленні слідчим відділом Корабельного РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області до суду кримінальної справи № 11040275 стосовно колишніх службових осіб TOB «Укрмолстандарт» для звільнення винної особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії.

Крім того, ОСОБА_3 попросив ОСОБА_8 в разі згоди ОСОБА_9 на передачу грошових коштів отримати їх від ОСОБА_5 сумі 100 000 грн. і передати йому. ОСОБА_8 погодився на прохання ОСОБА_3 і повідомив останньому про прохання ОСОБА_5 зустрітися особисто. В той же день ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_5 та повідомив йому пропозицію ОСОБА_3 ОСОБА_5 вирішив обдумати цю пропозицію протягом декількох днів, про що і повідомив ОСОБА_10

21.09.2011 року ОСОБА_5 у невстановленому місці у Корабельному районі м. Миколаєва зустрівся з ОСОБА_8 і повідомив йому, що хотів би конкретніше дізнатися від ОСОБА_3 про те, що той зробить в його інтересах за отримані від нього грошові кошти, а також домовитися з ним про зменшення їх суми. Під час цієї зустрічі з ОСОБА_5 ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_3 та домовився із останнім про зустріч з ним ОСОБА_5 у його - ОСОБА_8 присутності.

В той же день у невстановленому місці у Корабельному районі м. Миколаєва ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і під час розмови з ОСОБА_5, достовірно знаючи, що перевірка за заявами та скаргами на дії ОСОБА_5 проводилась прокуратурою Корабельного району міста Миколаєва або ж матеріали зазначених перевірок долучались до кримінальної справи № 11040275, яка находиться в провадженні слідчого відділення Корабельного РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, повідомив останньому недостовірні відомості про те, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн., він - ОСОБА_11, як начальник СДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС, забезпечить проведення очолюваним ним підрозділу міліції та особисто ним перевірок заяв і скарг на дії ОСОБА_5, таким чином, що вони не дадуть підстав для порушення стосовно ОСОБА_5 кримінальних справ, а також сприятиме ОСОБА_5 у направленні слідчим відділом Корабельного РВ ММУ УМВСУ в Миколаївській області до суду кримінальної справи № 11040275 стосовно колишніх службових осіб TOB «Укрмолстандарт» для звільнення винної особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії.

На це ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_3 зменшити суму винагороди до 80 000 грн., але ОСОБА_3 відмовився це зробити. Будучи введеним в оману, помилково вважаючи, що за грошову винагороду в сумі 100 000 грн. ОСОБА_3 як начальник ВДСБЕЗ Корабельного РВ ММУ УМВС зможе забезпечити прийняття рішень про відмову в порушенні стосовно нього кримінальних справ та посприяє йому у направленні кримінальної справи № 11040275 до суду для звільнення його від кримінальної відповідальності внаслідок застосування акту амністії, ОСОБА_5 погодився передати ОСОБА_3 гроші в сумі 100 000 грн.

В результаті дій ОСОБА_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_8 створено негативну уяву про корумпованість працівників органів внутрішніх справ, їх негідну поведінку, нечесність та необ'єктивність, нехтування нормами чинного законодавства, професійної та загальнолюдської етики, чим підірвано авторитет та престиж органів внутрішніх справ.

В подальшому ОСОБА_5 і ОСОБА_8, усвідомлюючи незаконність дій ОСОБА_3, відповідно 28.09.2011 року та 30.09.2011 року заявили про незаконні вимоги ОСОБА_3 до УСБУ в Миколаївській області та прокуратури Миколаївської області.

Надалі, діючи під оперативним супроводом УСБУ в Миколаївській області, 30.09.2011 року, коло 18-55 годин ОСОБА_8 на парковці автомобілів біля супермаркету Таврія-В" по пр. Корабелів, 20/3 в м. Миколаєві зустрівся з ОСОБА_3 і передав йому, а ОСОБА_3 з корисливих спонукань, з метою незаконного збагачення, діючи всупереч інтересам служби, отримав від ОСОБА_8 передані йому працівниками СБУ грошові кошти в сумі 100 000 грн. Після отримання грошових коштів ОСОБА_3 був затриманий працівниками правоохоронних органів. Таким чином, ОСОБА_3, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_5 в значному розмірі, свій злочинний умисел не довів до кінця з причин , які не залежали від його волі, оскільки отримав грошові кошти не ОСОБА_5, а СБУ, які використовували кошти при проведенні оперативно-розшукових дій .

В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить скасувати вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва та повернути справу на новий судовий розгляд у той же суд у іншому складі суддів.

Зазначає, що судом допущені суттєві порушення вимог ст. ст. 275 та 254 КПК України (1960 р.) .

Стверджує, що йому був вручений обвинувальний висновок з обвинуваченням за ч. 3 ст. 368 КК України, а на початку судового слідства було оголошено обвинувачення за ч. 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 364 КК України. Таке обвинувачення йому не вручалось, і з ним він не знайомився. У судовому засіданні 16.12.2014 р. Суд оголосив обвинувальний висновок за ч. 3 ст. 368 КК України, а потім допустив зміну прокурором обвинувачення на ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України, при цьому, не уточнивши яке з обвинувачень було змінено.

Вважає, що внаслідок таких дій суду він був позбавлений права на захист від обгрунтованого, конкретного та чіткого обвинувачення і змушений був захищатися від двох, а в кінці судового слідства трьох обвинувачень.

Зазначає, що на протязі судового слідства суд систематично порушував право захисника на доступ до доказів, на участь у їх дослідженні, обмеживши можливість сприяння у здійсненні його прав та захисті законних інтересів, позбавивши його справедливого та неупередженого судового розгляду, що викликало сумнів у його об'єктивності. Суд, на його дуку, залишив недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи та дійшов до висновків, невідповідність яких фактичним обставинам справи вплинула на неправильність застосування кримінального закону. Вказує, що судом не було враховано вимоги ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 04.04.2013 р. по цій справі, якою той звернув увагу на обов'язок суду надати підсудному та захисникові можливість приймати участь у дослідженні доказів у справі.

Звертає увагу на те що суд проігнорував рекомендації Пленуму Верховного Суду України згідно постанови № 11 від 27.12.1985 р. «Про додержання судами України процессуального законодавства, що регламентує судовий розгляд кримінальних справ». Так, посилається на те, що суд без дослідження визнав доведенною обставину, що мала бути перевірена у судовому засіданні та має суттєве значення для правильної кваліфікації його дій та визнання вини або невинуватості, а саме, отримання грошових коштів від ОСОБА_12, позбавивши і його захисника можливості дослідити джерела доказів обставин появи грошових коштів.

На його думку, суд залишив поза увагою те, що дві його заяви про насильне вкладення грошей у його кишеню співробітниками Служби безпеки та його пропозиція слідчому оглянути із застосуванням лампи УФВ місце, де йому вклали гроші, зафіксовані відеозаписом, який міститься на відеокасеті.

Також вказує, що суд послався у вироку, але відмовився дати аналіз протоколу огляду та вручення грошових коштів від 30.09.2011 р., протоколу огляду місця події, протоколу огляду слідчим відеозапису місця події та залишив поза увагою результати огляду того ж відеозапису у частині підтвердження фрази про колір фарби, встановленої та зафіксованої слідчим. Всупереч вимогам ч. 3 ст. 253 КПК України (1960 р.) суд не надав оцінку висновку експерта № 1617 від 08.11.2011 р., не надав оцінку факту представлення на експертне дослідження зразку барвника невідомого походження.

Крім того, судом безпідставно, на його думку, відмовлено у задоволенні клопотання захисника про доручення органу досудового слідства проведення повторного відтворення можливості поміщення до кишені його курки грошей та його пересування з ними; відмовив захиснику занести до протоколу судового засідання результати огляду відеозапису місця затримання та у задоволенні інших клопотань. Безпідставно та невмотивовано, на його думку, суд відмовився від перевірки його показів та показів свідків щодо наявності у останніх достатнього часу для особистого обшуку з наступним ігноруванням наявності у його кишені грошових коштів. Також вказує, що суд безпідставно ухилився від надання оцінки експертного дослідження, не зважаючи на невизнання аутентичними учасниками процесу частини представлених суду аудіо записів, а тексів стенограм достовірними. Зазначає, що суд заборонив дослідження вказаних обставин і шляхом дослідження інших джерел доказів.

В апеляції та змінах до неї прокурор прокуратури Ленінського району м. Миколаєва, не оспорюючи фактичних обставин справи, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині звільнення від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та постановити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України у виді трьох років обмеження волі, в іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вважає призначене ОСОБА_3 покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.

Посилається на те, що суд не виконав вимоги п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», не в достатній мірі врахувавши особу засудженого, який вчинив умисний злочин з корисливих мотивів. Зазначає, що згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 р. «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» істотною шкодою нематеріального характеру може визнаватись підрив авторитету та престижу органів державної влади, що було встановлено в ході досудового розслідування та судового слідства .

Крім того, вважає, що судом не враховано те, що ОСОБА_3. не визнав свою вину в інкримінованому йому діянні.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_3. в підтримку апеляції, пояснення прокурора про необхідність скасування вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У відповідності ст. 21 КПК України (1960 р.) підсудному забезпечується право на захист. Суд зобов'язаний надати підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами від пред'явленого обвинувачення.

Статтею 297 КПК України (1960 р.) передбачено, що судове слідство починається з читання обвинувального висновку, а згідно ст. 298 КПК України (1960 р.) після оголошення обвинувального висновку головуючий роз'яснює підсудному суть обвинувачення і запитує, чи зрозуміле обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

Судом вказані вимоги закону не виконані.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, судове засідання по даній справі було розпочато 21.05.2013 року. Не зважаючи на те, що в судове засідання не з'явився захисник підсудного, суд в порушення вимог ст. 289 КПК України (1960 р.) розпочав судове слідство та визначив порядок дослідження доказів, і тільки після того, як підсудний заявив клопотання про неможливість слухання кримінальної справи без захисника, судом була оголошена перерва.

Судове слідство суд розпочав без оголошення обвинувального висновку, а прокурором було оголошено змінене обвинувачення від 05.10.2012 року. В судовому засіданні 13.06.2013 року захисник підсудного заявив клопотання про оголошення обвинувального висновку, але суд відмовив в його задоволенні, при цьому мотиви такого рішення не навів (а.с. 28 т. 5). Порядок дослідження доказів з адвокатом не було узгоджено.

З 21.05.2013 року по 23.04.2014 року судом було проведено 15 судових засідань, у яких досліджувались докази по справі.

23.04.2014 року прокурором було заявлено клопотання про оголошення обвинувального висновку, оскільки він не оголошувався на початку судового слідства. Суд в задоволенні цього клопотання відмовив, при цьому рішення своє не мотивував ( а.с. 72 т. 5)

В судовому засіданні 26.11.2014 року прокурором було знову заявлено клопотання про оголошення обвинувального висновку, яке було судом задоволено. Прокурор оголосив резолютивну частину обвинувального висновку і в той же день була оголошена перерва та наданий час для ознайомлення з обвинувальним висновком (а.с. 75 т. 5)

В судовому засіданні 10.12.2014 року за клопотанням прокурора судове засідання було відкладене для зміни обвинувачення.

16.12.2014 року прокурором оголошено нове обвинувачення , в якому ставилось питання про застосування кримінального закону, який передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин. Копія постанови прокурора була вручена лише підсудному ОСОБА_3 З протоколу судового засідання не вбачається, що копія постанови про зміну обвинувачення вручалась потерпілому та захиснику. Потерпілому не було роз'яснено вимоги ч. 4 ст. 277 КПК України (1960 р.) щодо його права підтримувати обвинувачення в раніше пред'явленому обсязі. Не роз'яснено й підсудному вимоги ч. 5 ст. 277 КПК України (1960 р.) про те, що він буде захищатись від нового обвинувачення.

З протоколу судового засідання вбачається, що обвинувальний висновок був оголошений в кінці судового слідства після дослідження всіх доказів по справі. Після оголошення нового обвинувачення судове слідство було закінчено.

Таким чином, доводи підсудного ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що суттєво порушено його право на захист в зв'язку з тим, що йому було не зрозуміло яке обвинувачення було предметом дослідження при судовому розгляді справи , є обґрунтованими.

Суд вважає, що вказані порушення кримінально - процесуального закону є істотними, які перешкодили суду повно та об'єктивно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

Крім того, вказані дії суду суттєво порушили право обвинуваченого на захист.

У відповідності з вимогами ст. ст. 367, 370 КПК України (1960 р.) вказані істотні порушення вимог кримінально - процесуального закону є підставою для скасування вироку суду.

Оскільки при апеляційному розгляді справи неможливо усунути допущені судом першої інстанції істотні порушення кримінально - процесуального закону, які виключали можливість постановлення вироку, справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду слід усунути істотні порушення норм кримінально - процесуального закону, належно виконати вимоги щодо права обвинуваченого на захист, повно й всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.

В зв'язку з скасуванням вироку з істотних порушень вимог кримінально - процесуального закону апеляційний суд не розглядав доводи апеляції щодо повноти дослідження доказів по справі та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України (1960 р.), колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 6 лютого 2015 року у відношенні ОСОБА_3, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суддів.

Головуючий:

Судді: