Рішення № 463373, 16.01.2007, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-263 2007 року

РІШЕННЯ ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

встановив:

У зв'язку з тим, що вони з чоловіком перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.05.2000 року, від шлюбу мають одну неповнолітню дитину, в даний час проживають окремо і чоловік на її утримання не надає матеріальної допомоги, позивачка звернулася з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі, а саме по 260 гривень щомісячно.

В суді позивачка позов підтримала, пославшись на обставини викладені вище. Пояснила суду, що чоловік залишив сім'ю і в даний час проживає в місті Березне Рівненської області у своїх батьків. Матеріальної допомоги на утримання дитини чоловік не надає. Син знаходиться на її повному утриманні, часто хворіє, так як переніс мінінгіт, їй одній важко утримувати дитину, тому вона вимушена ставити питання про стягнення аліментів. Вважає, що відповідач має змогу надавати дитині матеріальне утримання в такій сумі, оскільки він є здоровим і працездатним, постійно їздить на заробітки до Росії чи в інші регіони України, отримує там значну заробітну плату, інших утриманців немає. Крім того, він забрав все майно, яке було придбано в шлюбі. Вона не ставить питання про стягнення додаткових витрат на дитину у зв'язку з хворобою сина. Просить позов задоволити.

Відповідач позов визнав і суду пояснив, що він дійсно в даний час з дружиною не проживає, хоча вони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Ствердив, що вже років п'ять їздить на заробітки до Росії, але постійного місця роботи немає. Є здоровим і працездатним, інших утриманців немає, проживає з мамою-пенсіонеркою, яка працює і його допомоги не потребує. Згоден, щоб аліменти стягувались за рішенням суду, але просить зменшити суму, так як його заробітна плата є нерегулярною і будуть місяці, коли він не зможе сплачувати таку суму.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02.05.2000 року. Від шлюбу мають одну неповнолітню дитину, сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження. Згідно свідоцтва про народження батьком дитини є ОСОБА_2. Як вбачається із довідки Відділу РАЦС Рівненського районного управління юстиції актовий запис про народження ОСОБА_3 зроблений на підставі запису акту про встановлення батьківства № НОМЕР_1. Дитина перебуває на утриманні матері. Відповідач є здоровим, працездатним, виїжджає на заробітки до Росії, де отримує заробітну плату, що підтверджується його поясненнями.

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Стаття 184 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, або за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Враховуючи, що відповідач є здоровим, працездатним, виїжджає на заробітки до Росії, де отримує значну заробітну плату, інших утриманців немає, не заперечує проти стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, суд вважає, що він має можливість сплачувати аліменти, а отже позов підлягає до задоволення. Приходячи до такого висновку, суд також приймає до уваги, що відповідно до ст. 182 ЦПК України мінімальний розмір аліментів не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а ч.2 ст. 184 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно п.1 ч.І і ч.2 ст. 367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.

В зв'язку з задоволенням позову з відповідача належить стягнути і державне мито як це передбачено ст.88 ч.З ЦПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що передбачено ст.81 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.57, 59, 81, 88 ч.З, 213-215, 294, 295, 367 ч.І п.1, ч.2 ЦПК України, ст.ст. 180, 182, 184 Сімейного кодексу України, суд, -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженця смт.Березне Рівненської області, проживаючого в м.Березне, АДРЕСА_1 Рівненської області, офіційно не працюючого, але виїжджає на заробітки до Росії, на користь:

ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, аліменти в твердій грошовій сумі, а саме по 260 (двісті шістдесят) гривень щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно , починаючи з ЗО листопада 2006 року і до повноліття дитини; держави державне мито в сумі 51 (п'ятдесят одна) гривня; ТУ ДСА в Рівненській області (розрахунковий рахунок 37310004000032, УДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЗКПО 26259988) збір за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи Рівненським районним судом в сумі 7 (сім) гривень 50 копійок. Рішення в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Рівненського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.