Рішення № 46334195, 30.06.2015, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3512/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Цокол Л.І. ,

при секретарі - Міщенко О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 04 лютого 2015 року звернулась до суду із вимогами до ПАТ «Дельта Банк» і просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЕДРПОУ 34047020, МФО 380236, який знаходиться за адресою: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського рахунку в сумі 150 983,90 доларів США (сто п'ятдесят тисяч дев'ятсот вісімдесят три, 90 дол. США), що еквівалентно у відповідності до офіційного курсу НБУ сумі 2 371 995,29 грн. (два мільйони триста сімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять грн., 29коп.). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства та умов укладеного між сторонами договору не виконує взятих на себе зобов'язань, чим спричиняє збитків позивачу .

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги,просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Литвинов С.І. вимоги позивача не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, вказуючи на введення тимчасової адміністрації в банку, урегульованість питання Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»,та відсутність обґрунтованих доводів щодо повернення вкладу в іноземній валюті.

Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Литвинова С.І., вивчивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 02 грудня 2014 року між громадянкою України ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк " м. Київ (далі - ПАТ "Дельта Банк»), в особі начальника відділення Пилипенко Ольгою Леонідівною, яка діяла на підставі довіреності від 02.09.2014р., було укладено договір №004-28811-021214 банківського рахунку фізичної особи (транзакційний рахунок).

У відповідності до умов зазначеного договору Банк зобов'язався відкрити позивачу поточний рахунок у доларах США та здійснювати банківське обслуговування у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до укладеного договору банківського рахунка фізичної особи банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачі відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Також, згідно з п 1.2.5. Договору банківського рахунку фізичної особи Банк зобов'язався нараховувати відсотки на позитивний залишок коштів на рахунок згідно Тарифів.

Згідно з договором Позивач поповнив поточний рахунок та вніс суму коштів, що підтверджується випискою наданою банківською установою де зазначено, що на рахунку обліковується сума 150 374,64 дол. США.

У відповідності до Правил банківського обслуговування фізичних осіб, які діяли на час укладання договору банківського рахунка фізичної особи, Позивач виявив бажання повернути свої кошти які обліковуються на рахунку та закрити рахунок надавши на адресу Банк відповідну заяву від 23.12.2014р.

На звернення позивача відповідач позитивних дій не вчинив.

Таким чином Відповідач не виконує своїх зобов'язань за договорами, кошти не повертає.

Частиною третьою статті 1058 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин банку та вкладника за рахунком, за яким внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Таким чином, на відносини, пов'язані з виконанням умов укладеного між ОСОБА_1 та Банком Договору, поширюються положення норм глав 71, 72 Цивільного кодексу України (статті 1046 - 1076), а також положення Договору, якими регулюються відносини з приводу здійсненого Позивачем вкладу.

У відповідності до вимог ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Керуючись положеннями ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Встановленим фактам відповідають правовідносини, які регулюються ст.ст. 15, 16, 626, 629, 638, 1058, 1060, 1073, 1074 ЦК України, відповідно до яких договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на установлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Ухилення відповідача від повернення коштів є незаконним та безпідставним, оскільки відповідно до вимог статті 1066 ЦК України банк використовує кошти клієнта, гарантуючи його право безперешкодного розпорядження. Він не має права встановлювати непередбачені

договором чи законом обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського рахунку є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на картковий рахунок. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається: належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

Згідно з п. 2 ч.І ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

Сам характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів".

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Оскільки стороною договору банківського рахунку є фізична особа, то відповідач не міг відмовити у видачі вкладу. Закон (стаття 1074 ЦК України) не допускає обмежень прав клієнта щодо розпорядження такого вкладу. Такі обмеження можливі лише у випадках, передбачених законом і на підставі судового рішення. Такий закон та будь-яке судове рішення станом на день звернення позивача до банку відсутні.

В порушення вимог законодавства, відповідач, після отримання від вкладника заяви про закриття рахунку та видачу грошових коштів готівкою, повернути кошти відмовився.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елеменігів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня2011 року)».

Відмовляючись повернути одним готівковим платежем грошові кошти, які належать на праві власності позивачеві, відповідач, а саме ПАТ «Дельта Банк» порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, дії Відповідача, направленні на ухилення від повернення Позивачу коштів, які знаходяться на рахунку є протиправними.

Оскільки кожна з сторін грошового зобов'язання повинна повернути другій стороні в натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину (зобов'язання) необхідно стягнути з Відповідача на користь власника рахунку ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 983,90 доларів США (що підтверджується випискою від 15.01.15р)та проценти за договором до моменту припинення їх дії, відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.02.2015р. еквівалентно сумі 2 371 995,29 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 625, 633, 1058, 1074 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 150 983,90 доларів США, що еквівалентно до офіційного курсу НБУ сумі 2 371 995,29грн. та судові витрати в розмірі 3 654,00грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Цокол Л.І.