Рішення № 46332881, 07.07.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження : 22ц/790/4453/15 Головуючий 1-ї інстанції - Сенаторов В.М.

Справа № 2-640/11660/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Івах А.П., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» в особі Харківського регіонального відділення ПАТ «Фортуна-банк» про повернення банківського вкладу, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який було неодноразово уточнено, до Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» в особі Харківського регіонального відділення ПАТ «Фортуна-банк» про повернення банківського вкладу, посилаючись на те, що у травні 2014 року між сторонами було укладено договори банківського вкладу в доларах США із сплатою процентів, а саме - договір № F/01/1mU/1454 на суму 12 000 доларів США, договір № F/01/1mU/1457 на суму 1 000 доларів США, договір № F/01/1mU/1456 на суму 1 000 доларів США, договір № F/01/1mU/1455 на суму 1 000 доларів США.

Згідно п.1.3 ст.1 вище вказаних договорів початковий строк розміщення вкладів складає 1 календарний місяць з дня нарахування банком суми вкладу на депозитний рахунок, тобто з 08 травня 2014 року по 10 червня 2014 року. Пунктом 1.4 с. 1 договорів банківського вкладу передбачено, що кошти з депозитного рахунку повертаються з розпорядженням або за дорученням вкладника шляхом виплати готівкою, платіжними документами або шляхом перерахування на власний поточний (картковий) або інший депозитний рахунок вкладника. Розмір процентів за вкладами складає 8,5% річних. Також банк сплачує вкладнику нараховані проценти в останній день дії договору.

В зв'язку із закінченням строку розміщення вкладів нею були направлені звернення на ім'я начальника Харківського регіонального відділення АТ «Фортуна-банк» та Голові правління ПАТ «Фортуна-банк» з проханням повернути належні їй суми вкладів шляхом виплати готівкою, однак відповіді не отримала.

На цих підставах просила стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу в розмірі 257 290 грн. за договором банківського вкладу № F/01/1mU/1454 від 08 травня 2014 року, три відсотки річних за час прострочення суми вкладу з 11 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 5 561,69 грн. та інфляційні втрати в розмірі 50 943,42 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу в розмірі 257 290 за договором банківського вкладу № F/01/1mU/1454 від 08 травня 2014 року; три відсотки річних за час прострочення суми вкладу з 11 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 5 561,69 грн. та інфляційній втрати в розмірі 50 943,42 грн., а також судовий збір в розмірі 3 137,95 грн.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Фортуна-банк» просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 50 943,42 грн., а також в частині стягнення суми 3 137,91 грн.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення суду у повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч.І ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 626, 629, 651 ЦК України встановлено, що договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, він є обов'язковим для виконання сторонами, а зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 626 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимогами ст.ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Ст. 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає ,що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що з Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сума вкладу в розмірі 257 290 за договором банківського вкладу № F/01/1mU/1454 від 08 травня 2014 року; три відсотки річних за час прострочення суми вкладу з 11 червня 2014 року по 28 лютого 2015 року в розмірі 5 561,69 грн.

Фактично доводи апеляційної скарги стосовно вказаних сум оскарження не містять.

Ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. (ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР) передбачено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні, а не в іноземній валюті.

Судом установлено, що Договір банківського вкладу був укладений у валюті - доларах США.

Стягуючи суму вкладу у розмірі 11 000 доларів США, суд застосував грошовий еквівалент за курсом долара до гривні на час розгляду справи та додатково стягнув індекс інфляції за весь час прострочення при цьому суд не звернув уваги на те, що індекс інфляції нараховується на борг лише у національній валюті, а борг виник із іноземної валюти, яка за курсом НБУ при стягненні переведена у гривні, а тому висновки, наведені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи та наведеним вимогам закону, тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові про стягнення інфляційних втрат в розмірі 50 943,42 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 309, 316, 317, 319-325 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2015 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в розмірі 50 943,42 грн., скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фортуна-банк» про стягнення . інфляційних втрат в розмірі 50 943,42 грн. відмовити.

В іншій частині заочне рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя:

Судді колегії: