Ухвала суду № 46328802, 03.07.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І. ,Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк на рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2015 року в справі за позовом ПАТ „Дельта Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Рівненського міського суду від 26 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ „Дельта Банк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ „Дельта Банк покликалося на його незаконність та необґрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Апелянт зазначав, що допущену боржником кредитну заборгованість немає підстав вважати незначною та неспівмірною із вартістю предмета іпотеки, а також стверджувати, що кредитору не завдані збитки таким порушенням. Тлумачення не співмірності вартості заставного майна та суми заборгованості є оціночним та підлягає детальному мотивуванню, а в судовому рішенні не наведено аргументів, які б свідчили про те, що сума заборгованості позичальника за кредитним договором є такою, при якій банк, як заставодержатель не вправі застосовувати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Банк вважає висновки суду першої інстанції, що вартість майна є неспівмірною, необґрунтованими та такими, що суперечать загальному змісту і призначенню права, яке регулює кредитні відносини та відносини щодо забезпечення виконання зобовязань.

Вказував, що обмеження заставодержателя у використанні його права на звернення стягнення на предмет застави суперечить нормам чинного законодавства. Наявність судового рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

Зазначав, що відмовляючи банку у вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд фактично унеможливив в подальшому банку, як іпотекодержателю, використати як спосіб захисту порушеного права вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі неотримання виконання зобовязання щодо повернення наданого кредиту.

Просив рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 197981,35 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, за адресою АДРЕСА_1, належну на праві власності відповідачам, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Представник банку ОСОБА_1, в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку, завчасно, за відомою суду адресою були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак замовна кореспонденція вручена не була, в звязку з їх неявкою для її отримання, а тому відповідно до

___________________

Справа № 569/10990/14-ц Головуючий у 1-й інст. Бердій М.А.

Провадження №22-ц /787/1368/2015р. Доповідач Боймиструк С.В.

ч.5 ст.74 та ст.305 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

За результатами апеляційного розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову банку до відповідачів, суд першої інстанції виходив з того, що сума заборгованості позичальника перед банком та вартість предмету іпотеки є неспівмірною.

Такий висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи 16 листопада 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 132/Кв-05, за умовами якого, банк надавав позичальнику кредитні кошти у розмірі 14000, 00 доларів США з розрахунку 15 % річних на строк з 16.11.2005 року до повного погашення кредиту (а.с.6-9).

На забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, 16 листопада 2005 року між ТОВ „Укрпромбанк та ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено іпотечний договір № 132/Zквіп-05, згідно з яким предметом іпотеки є квартира № 45, що знаходиться в м. Рівне по вул. Відінській, 21, загальною площею 44,8 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м. та оцінено сторонами у 151500 грн.

Відповідно до ст. 589 ЦК України та до п.2.1.4 договору іпотеки у випадках невиконання позичальником основного зобовязання банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки.(а.с.12-15).

30 червня 2010 року між ТОВ „Укрпромбанк, АТ «Дельта Банк» та Національним Банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобовязань ТОВ „Укрпромбанк на користь АТ «Дельта Банку» (а.с. 20-24). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 132/Кв-05 від 16.11.2005 року.

Рішенням колегії суддів апеляційного суду Рівненської області від 25 березня 2013 року встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_2 перед банком становить 17201,74 грн., що спростовує заявлену банком ціну позову в 197981,35 грн.

Згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Місцевий суд дав належну оцінку вимогам банку, вартості іпотечного майна та сумі заборгованості і прийшов до вірного висновку, що вони є не співмірні, заборгованість в 17201,74 грн. та вартість предмета іпотеки в 151500 грн..

Рішення місцевого суду не змінює обсягу прав банку та не завдає йому шкоди, оскільки інші нарахування за кредитним договором не проводяться, а сума боргу може бути стягнути в інший спосіб передбачений законом.

Оскільки рішення місцевого суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених в ньому, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ПАТ „Дельта Банк відхилити.

Рішення Рівненського міського суду від 26 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий:

Судді: