Вирок № 46324431, 06.07.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

ВИРОК 415/1468/15-к

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1-КП/415/222/15

06.07.15року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді Дядько Л.І.

за участю:

секретаря Власенко О.М.,

прокурора Лагунова Д.М. ,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

потерпілої ОСОБА_3,

представника потерпілій адвоката ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лисичанську кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2 29.01. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину доньку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4, працював на посаді міліціонера 2-го взводу 2-ой роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення « Луганськ-1», маючого спеціальне звання-рядового міліції, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України,

встановив:

ОСОБА_2 у відповідності до наказу начальника ГУМВС України в Луганський області від 26.08.2014 року № 248 «По особливому складу», з іспитовим строком на 1 рік, призначений на посаду міліціонера 2-го взводу 2-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1».

Відповідно до ст. ст. 1, 10, 20 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2, перебуваючи на займаній посаді був службовою особою та постійно виконував функції офіційного представника державного озброєного органу виконавчої влади, який має захищати життя, здоровя, права і свободи громадян, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, запобігати і припин яти кримінальні правопорушення.

Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_2 був працівником правоохоронного органу, на якого відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міліцію» покладено обовязки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» у функціональні обов'язки ОСОБА_6, як працівника правоохоронного органу, який приймає участь в проведенні антитерористичної операції покладено:

застосовувати відповідно до законодавства України зброю і спеціальні засоби;

затримувати і доставляти в органи внутрішніх справ осіб, які вчинили або вчиняють правопорушення чи інші дії, що перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до антитерористичної операції, або дії, повязані з несанкціонованою спробою проникнення в район проведення антитерористичної операції та перешкоджання її проведення;

перевіряти у громадян і посадових осіб документи, що засвідчують особу, а в разі відсутності документів затримувати їх для встановлення особи;

здійснювати в районі проведення антитерористичної операції особистий огляд громадян, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та вантажів, який ними перевозяться;

тимчасово обмежувати або забороняти рух транспортних засобів і пішоходів на вулицях і дорогах, не допускати транспортні засоби, в тому числі транспортні засоби дипломатичних представництв і консульських установ, а також громадян на окремі ділянки місцевості та обєкти, виводити громадян з окремих ділянок місцевості та обєктів, відбуксирувати транспортні засоби;

входити (проникати) в жилі та інші приміщення, на земельні ділянки, що належать громадянам, під час запобігання терористичного акту і при переслідуванні осіб, підозрюваних у вчиненні такого акту, на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, перевіряти транспортні засоби, якщо зволікання може створити реальну загрозу життю або здоровю людей;

використовувати у службових цілях засоби звязку і транспортні засоби, в тому числі спеціальні,що належать громадянам (за їх згодою), підприємствам, установам і організаціям,за винятком транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав та міжнародних організацій,для запобігання терористичного акту, переслідування і затримання осіб, підозрюваних у скоєнні терористичного акту, або для доставки осіб, які потребують термінової медичної допомоги, в лікувальні установи, а також для проїзду до місця злочину.

Відповідно до ч.2 ст.6, розділу 3 Закону України «Про міліцію» ОСОБА_2 мав право застосовувати вогнепальну зброю для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоровю громадян або працівника міліції.

Однак ОСОБА_2, будучи працівником правоохоронного органу, діючи в супереч покладених на нього обовязків та вимог ОСОБА_7 працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, грубо порушив вимоги п.1, ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, ст. 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також вимог ч.6 ст.15, розділу 3 Закону України «Про міліцію», які регламентують порядок застосування зброї, скоїв тяжкий злочини при наступних обставинах.

07.10.2014 року міліціонер 2-го взводу 2-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Луганськ-1» ОСОБА_2, перебуваючи при виконанні службових обовязків, будучи залученим до проведення антитерористичної операції, знаходився в районі її проведення, а саме на посту № 3 по вул. Піонерська м. Золоте-1, блокпосту «Карбоніт», розташованому в м.Золоте-1 Первомайського району Луганської області, на перехресті автодоріг у напрямку «м. Первомайськ м. Гірське м.Золоте-1 м. Луганськ».

Під час виконання службових обовязків, ОСОБА_2 був озброєний особистою табельною зброєю автоматом «АК-74» № 5822316 з бойовими набоями, який згідно висновку експерта від 10.12.2004 року № 71 є вогнепальної зброєю - 5,45 мм. автоматом конструкції Калашникова «АК-74», 1988 року випуску, виробництва СРСР.

07.10.2014 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_2, під час несення служби в темний час доби, знаходячись на неосвітленій ділянці автодороги, поблизу посту № 3 блокпосту «Карбоніт», розташованого впродовж вул. Піонерської м. Золоте-1, помітив автомобіль «Dawoo Lanos» чорного кольору з державним реєстраційним знаком ВВ 54-51АТ під керуванням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Зазначений автомобіль рухався по вул. Чайковського м. Золоте-1, яка розташована перпендикулярно вул. Піонерської та виходячи на проїзну частину автодороги, де розташований пост № 3 блокпосту «Карбоніт», залишається ліворуч від нього.

Для водіїв, які рухаються по вул. Чайковського у напрямку вул. Піонерської, не передбачені та відсутні будь-які дорожні знаки і позначки, які забороняють та обмежують рух транспорту на вказаній ділянці, а також попереджують про наявність блокпоста. У звязку з чим, водій ОСОБА_3, який рухався у зазначеному напрямку, не зобовязаний був зупиняти транспортний засіб, перед виїздом з вул. Чайковського на автодорогу, розташовану впродовж вул. Піонерської м.Золоте-1.

З метою зупинки зазначеного транспортного засобу для перевірки документів, ОСОБА_2 за допомогою електричного ліхтарика подав водію сигнал, який ОСОБА_2 вважав за такий, що відповідає вимозі про зупинку, а також продублював свою вимогу командою вголос.

Водій автомобілю ОСОБА_3 проігнорував вимогу ОСОБА_2 та не зупинився, виїхав на автодорогу впродовж вул. Піонерської та продовжив рух у напрямку смт. Карбоніт Первомайського району Луганської області.

Після цього, ОСОБА_2, знаходячись приблизно на відстані 20 метрів позаду від зазначеного автомобілю, грубо ігноруючи вимоги ч.6 ст.15, розділу 3 Закону України «Про міліцію», не зважаючи на те, що водій своїми діями не створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції, прийняв незаконне рішення щодо застосування вогнепальної зброї, з метою примусової зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження.

Діючи з метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_2, перевищуючи владу та службові повноваження, умисно вчиняючи дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, порушуючи вимоги ч.6 ст.15, розділу 3 Закону України «Про міліцію» та інших нормативних актів, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями він створює реальну загрозу для життя та здоровя водія ОСОБА_3, здійснив з особистої табельної зброї 5,45 мм. автомата «АК-74» № 5822316 один попереджувальній постріл у повітря та три постріли в задню частину автомобіля.

Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_2 та неналежного виконання ним обовязку працівника правоохоронного органу, ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: сліпого вогнепального, кульового поранення лівої поперекової області з пораненням лівої нирки, множинними пораненнями тонкої кишки та її брижейки, поранення брижейки товстої кишки, наскрізного вогнепального, кульового поранення правого плеча та рани мяких тканин в області лопатки. Після чого, потерпілого було госпіталізовано до медичного закладу, де він помер.

Згідно висновку експерта від 17.01.2015 № 423/1, смерть ОСОБА_3 настала від сліпого вогнепального, кульового поранення лівої поперекової області з пошкодженням лівої нирки, пораненнями тонкої кишки, брижейки тонкої та товстої кишки, ускладненими гострою зовнішньою та внутрішньою кровотечею, недокровям внутрішніх органів та знаходиться в причино - наслідковому звязку з отриманими пошкодженнями.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 провину за ст.365 ч.3 КК України не визнав і пояснив, що дійсно 07.10.2014 року він ніс службу на ділянці автодороги, поблизу блокпосту №3 « Карбоніт». Приблизно у 19 годину побачив з боку м. Первомайську світло фар рушійного автомобілю, який не зупинився,коли він застосував електричний ліхтарик, так як було темно, а навпаки додав швидкість. Він викрикнув «стій» і вистрілів вгору, а потім прицілився і три рази вистрілів по колесам з автомата Калашникова. В цей час підбіг командир блокпоста, йому дали наказ здати зброю і всі побігли до потерпілого. Перед цим приїхала швидка допомога. Він стріляв по рухомому автомобілю «Дєо Ланос», так як поступила команда по рації стріляти на ураження. Провину не визнає, оскільки вважає, що на нього було скоєне водієм автомобілю прямий напад, його намагалися збити. Водій на його вимогу не зупинився, він діяв правомірно, на підставі статуту постовій служби і не бажав настання смерті ОСОБА_3.

Не дивлячись на те, що обвинувачений свою провину в інкримінованому злочину не визнав, його провина в повному обсязі доведена зібраними у ході судового слідства доказами:

Потерпіла ОСОБА_8 показала в судовому засіданні, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 1995 року. Від шлюбу є донька 18 років, що на цей час перебуває у неї на утриманні, бо проходить навчання у м. Харкові. ЇЇ чоловік ОСОБА_3 з 2005 року працював на шахті «Карбоніт», остання його посада - начальник дільниці.

07.10.2014 року чоловік їхав з роботи на автомобілі, яким керував за дорученням. Музика в автомобілю не грала, за пів години до загибелі чоловіка, вона спілкувалась з ним за телефоном, він повідомив, що виїхав з шахти після роботи, збирався поїхати до магазину купити цигарок та знов повернутись на шахту.

Вона знає місце загибелі чоловіка, там знаходиться блок пост, раніше вони їздили на автомобілі через цей блок пост, чоловік завжди зупинявся, виконував всі вимоги працівників міліції, ніколи не їхав з включеною музикою. Знака «стоп» на тому місці не було і чоловік не повинен був там зупинятися.

Про загибель чоловіка вона дізналась 08.10.2014 року близько 7 години, їй подзвонила знайома та розповіла, що її чоловіка підстрелили і він у лікарні. Вона відразу поїхала до Лисичанської лікарні, де від лікарів дізналась, що чоловіка доставили з вогнепальними пораненнями, йому провели операцію, але він помер. В лікарні їй віддали одяг чоловіка на якому була кров. Цивільний позов вона підтримує в повному обсязі. До ОСОБА_2 матеріальних і моральних претензій не має, але покарання просить призначити йому по всій суворості закону.

Свідок ОСОБА_9 пояснив в судовому засіданні, що працює лікарем травматологом в ЦМЛ. ім. Титова м. Лисичанська.

07.10.2014 року він перебував на добовому чергуванні у лікарні. У вечірній час його викликали до операційної хірургічного відділення куди доставили ОСОБА_3 з вогнепальними пораненнями. У потерпілого були проникаючи поранення у черевній порожнині. Операцію проводив хірург Мірошник та завідувач урологічним відділенням Михайський. Мірошник вказав йому на наскрізне вогнепальне поранення правого плеча, з тим, що б він провів хірургічну обробку рани. В результаті огляду правого плеча, він побачив рану, що була характерна за ознаками для вогнепального поранення.

Ним була проведена первинна хірургічна обробка рани, при цьому він бачив, що були вогнепальні поранення в поясній області.

Про обставини поранення йому ніхто не розповідав. Потерпілий знаходився в тяжкому стану.

Свідок ОСОБА_10 пояснив в судовому засіданні, що 07.10.2014 року після 19 години він разом із дружиною повертався від хворого батька по вулиці Лермонтова м. Золоте-1. Вони проїхали по вулиці Лермонтова майже до кінця, до її перетину з вулиці Піонерською і побачили, що на перехресті цих вулиць стоїть автомобіль із включеним світлом фар, двері з боку водія були відкриті, в автомобілі нікого не було. Коли вони наближались до цього автомобілю їм на зустріч вийшов військовий, зупинив їх і попросив аптечку. Вони побачили, що на асфальті лежав чоловік, який начебто був ранений. Він (ОСОБА_10В.) викликав швидку допомогу, для чого поїхав на шахту. Викликавши швидку, він повернувся на вулицю Лермонтова, там вже стояв автомобіль швидкої допомоги, тоді він дізнався, що у потерпілого були вогнепальні поранення. Останній був в положенні сидячі біля забору. Обставини за яких потерпілий отримав вогнепальне поранення йому не відомі. Свідком стрільби він не був, оскільки знаходився у батька вдома, але чув постріл зі стрілецької зброї з боку блок поста « Карбоніт».

На перетині вулиць Чайковська та Піонерська знаходиться знак «стоп», він кожний день пересікав цей блок пост і там кожний раз на цьому блок посту зупинять і перевіряють документи працівники міліції, в темний час світять ліхтариками. Він не памятає є чи знак «стоп» з вулиці Чайковського на Карбоніт.

Свідок ОСОБА_11А пояснила в судовому засіданні, що 7 жовтня 2014 року вони їхали до дому від батька чоловіка з вулиці Чайковського на Лермонтова. Коли підішли до машини з двору, почули один постріл приблизно на відстані 150 метрів. Коли виїхали на перехрестя вулиць Піонерська та Лермонтова, побачили машину з включеними фарами, двері водія були відкрити. На асфальти лежав чоловік. Потім приїхала швидка допомога. Вони повернули з вулиці Чайковського на вулицю Герцена, блок пост не проїжджали, так як він знаходиться на перетині вулиць Чайковська і Піонерська. Вона пересікала цей блок пост неодноразово, в темний час, там є якісь знаки і хлопці кожний раз зупиняли автомобіль помахом руки.

Свідок ОСОБА_12 показав в судовому засіданні, що 07.10.2014 року приблизно о 19 годину він знаходився біля свого будинку по вулиці Герцена, 15 м. Золоте-1 і бачив як по вулиці їхав автомобіль «Дэо Ланос» темного кольору, який повернув на вулицю Чайковського і далі у бік блок посту, хто їхав в автомобілі йому не відоме, звуки музики з автомобілю не чули. Приблизно через 2-3 хвилини він почув постріли з автомату, в кількості пяті або шості з боку блок посту. Перед блок постом з боку вулиці Чайковської на вулицю Піонерську по руху автомобіля не було ніяких знаків, щоб зобовязували водія зупинитись і на тій ділянці швидко ні проїдеш, так як перед блок постом ґрунтовка, а по вулиці Піонерській асфальт. На другий день він узнав від мешканців про те, що сталося.

Свідок ОСОБА_13 показала в судовому засіданні, що 07 жовтня 2014 року ввечері вона знаходилася біля свого будинку, і чула постріли від блок поста, їх було не менш пяти. Вони знаходилися з чоловіком і сусідами приблизно в пятистах метрах від вулиці Чайковського, криків вона не чула. На другий день стало відоме, що вбили хлопця. На перетині вулиць Чайковського і Піонерській блок поста не має, він розташовано вправо на пять метрів.

Свідок ОСОБА_14 показала в судовому засіданні, що 07.10.2014 року ввечері, коли вже сутеніло, вона знаходилася біля будинку ОСОБА_13, разом з останніми на вул. Герцена м. Золоте-1. Чула декілька пострілів з боку блок поста. Наступного дня від людей узнала, що на блок посту був застрелений у автомобілі ОСОБА_3, він був дуже гарним чоловіком. Криків і команд вона не чула. По вулицям Чайковська і Піонерська дорога не дуже добра і на її погляд швидко не проїдеш.

Свідок ОСОБА_15 показав в судовому засіданні, що 07.10.14 року він разом з ОСОБА_3, Поповським і Ніколаєвим проїхали на автомобілі ОСОБА_3, який довіз їх до повороту на вулицю Українську, де вони всі вийшли з автомобілю і ОСОБА_3 завернув, поїхав далі один у бік блок посту. В салоні автомобіля ОСОБА_3 грала музика, але тихо, що не заважало спілкуванню, коли вони їхали. ОСОБА_3 їхав зі швидкістю 20-30 км., на другий день стало відоме про те, що трапилося з ОСОБА_3, останній був гарною людиною, не конфліктний. Свої показання на досудовому слідстві він підтверджує.

Свідок ОСОБА_16 показав в судовому засіданні, що 07.10.2014 року ввечері він знаходився у батьків по вулиці Менделєєва. В цей же день узнав, що був поранено ОСОБА_3 на блок посту «Карбоніт» військовими, яки несли службу. На вулиці Піонерської стояв парканчик, знак «стоп» було видно з боку шахти, коли водії рухаються по вулиці Піонерської, з боку селища Карбоніт. На цей ділянці дороги розігнатися не можна.

Свідок ОСОБА_17 показав в судовому засіданні, що працює в батальйоні «Луганськ-1». 07.10.2014 року працівники батальйону несли службу на блок посту «Карбоніт», що складається з чотирьох постів, які контролюють дороги у чотирьох напрямах. Пост № 3 знаходиться на вулиці Піонерській в напрямку на селище Карбоніт. На посту № 3, на проїзній частині вулиці Піонерська розміщено знак «Стоп», але він звернений у бік шахти «Карбоніт» і при виїзді з вулиці Чайковська на вулицю Піонерську його не видно, так як він звернено зворотною стороною до водія. 07.10.2014 року у вечірній час він був у вільній зміні, відпочивав. Коли вже було темно, він почув з боку поста № 3 як пролунали три або чотири постріли. Він відразу пішов до поста № 3, де зустрів ОСОБА_2, а ліворуч стояв автомобіль із увімкненими фарами. ОСОБА_2 пояснив, що застосував зброю, бо водій загрожував йому автомобілем, не зупинився на вимогу і щоб уникнути наїзду він застосував зброю. Також там він побачив співробітника їх батальйону ОСОБА_18, який повторив слова ОСОБА_2. Кому передали зброю ОСОБА_2 йому не відоме. Дорога на ділянці виїзду з вулиці Чайковського на вул. Піонерську була у незадовільному стані, більше ніж 20 км. на годину швидкість не розвинеш. Всі працівники батальйону говорили про те, що ОСОБА_2 була загроза, але у чому вона полягала, ніхто не пояснював.

Свідок ОСОБА_19 показав в судовому засіданні, що працює в батальйоні «Луганськ-1». 07.10.2014 року він знаходився в с. Карбоніт і повернувся приблизно в 21 годину. Працівники батальйону несли службу на блок посту «Карбоніт», що складається з чотирьох постів. Він знаходився на посту № 3, на якому є переносна металева огорожа, на якій розміщено знак «Стоп», але він звернений у бік шахти «Карбоніт» і знаходиться за спиною осіб, яки несуть службу. На посту № 3 після 19 години несли службу ОСОБА_2 і ще один співробітник, прізвище він не памятає. Коли він повернувся до блок посту, від співробітників батальйону ОСОБА_18 і ОСОБА_7 йому стало відомо, що ОСОБА_2 застосував зброю. Вранці серед працівників він чув розмови про те, що водій автомобілю не зупинився, на попереджувальний постріл і на команду ОСОБА_2 не відреагував, тому він ( ОСОБА_2) застосував зброю. В яку частину автомобілю стріляв ОСОБА_2 йому не відоме, останнього він знав на той час біля місяця, охарактеризувати може лише добре. На питання представника потерпілої свідок пояснив, що він не памятає,щоб їх попереджували про те, що всіх працівників блокпосту можуть знищити або вирізати. Блок пост працював цілодобово, всі транспортні засоби зупиняли, а їх інструктували про несення служби перед кожною зміною.

Свідок ОСОБА_20 показав в судовому засіданні, що працює в батальйоні « Луганськ-1». 07.10.2014 року працівники батальйону несли службу на блок посту «Карбоніт», що складається з чотирьох постів. Після 18 години на посту № 3 ніс службу ОСОБА_2, а він ніс службу на посту № 4.

Пост № 3 знаходиться на проїзній частині вулиці Піонерська, де є переносна металева огорожа, на якій розміщено знак «Стоп», але він звернений у бік шахти «Карбоніт» і при виїзді з вулиці Чайковська на вулицю Піонерську його не видно.

Обставини застосування зброї ОСОБА_2 він не бачив, був повернутий спиною у бік посту № 3, але почув три постріли та голосну команду «Стоять», він автомобіль не бачив через блоки. Потім від співробітників батальйону дізнався, що ОСОБА_2 застосував зброю стосовно водія автомобілю, який не зупинився і поїхав далі. З ОСОБА_2 він малознайомий. Вважає, що підстав для застосування зброї у ОСОБА_21 не було, так як автомобіль не створював нікому загрозу, оскільки постріли були зроблені в задню частину автомобілю.

Свідок ОСОБА_22 показав в судовому засіданні, що він працює в батальйоні «Луганськ-1» на посаді командира роти. З жовтня або листопаду 2014 року він виконував обовязки старшого блокпосту «Карбоніт», який обслуговував чотири напрями доріг та складався з чотирьох постів.

07 жовтня 2014 року приблизно о 19 годину він знаходився в центрі блок посту та почув постріли з боку поста № 3. Він добіг до поста № 3 приблизно за 30-40 секунд. На посту перебували ОСОБА_2 та ОСОБА_18. Не доходячи 5-7 метрів до перехрестя вулиць Піонерська та вулиці Лермонтова стояв автомобіль, в ньому нікого не було, водій знаходився на відстані семі метрів від автомобіля, в салоні автомобіля голосно грала музика, поруч також нікого не було. ОСОБА_23 О, який прибіг разом з ним, залишився біля водія, а він спілкувався з ОСОБА_2, який був в шоковому стану і розповів, що автомобіль виїхало з вулиці Чайковського на вулицю Піонерську до поста № 3, він стояв напроти вулиці Чайковського, потім автомобіль почало повертати з великою швидкістю у бік шахти «Карбоніт» та на великій швидкості ледве його не збило. Він зробив постріл у повітря, автомобіль не зупинився і він зробив у бік авто три або чотири постріли на поразку.

Він прийняв рішення вилучити у ОСОБА_2 зброю автомат АК-47 і ПМ, яку передав ОСОБА_18. Після того він повернувся до потерпілого з питань надання медичної допомоги. До приїзду слідчо-оперативної групи він виставив пост з охорони автомобіля, а ОСОБА_2 звільнив від несення служби.

Він спілкувався з ОСОБА_18, який розповів, що ОСОБА_2 розмовляв за телефоном, коли з вулиці Чайковського виїхав автомобіль зі швидкістю 30-40 км. на годину. ОСОБА_2 кричав зупинитись, в автомобілю було тоновані вікна, людей видно не було, автомобіль проїхав, музика в салону автомобіля грала голосно. Він вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про міліцію», ОСОБА_2 не мав прав застосовувати в тій ситуації зброю. Останнього він знає з вересня 2014 року, до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2 не притягувався.

Знак «Стоп» був на місті, коли він прибув на пост № 3 після пострілів, знак як і звичайно був звернений по вулиці у бік шахти «Карбоніт», в бік вулиці Чайковського ніяких знаків не було. Потерпілий під час руху з вулиці Чайковської обмежень в вигляді обмеження швидкості не мав. Він проводив інструктаж з працівниками перед кожною зміною.

З протоколу огляду місця події від 07.10.2014 року з фототаблицами вбачається, що в ході огляду автомобіля «ДЭО ЛАНОС» чорного кольору, державний номер ВВ 54 АТ, яким керував ОСОБА_3 виявлено і зафіксовано сліди пострілів, яки були вироблені ОСОБА_2 а.с.3-8.

Протоколом огляду трупу ОСОБА_3 у приміщенні ЦМЛ. ім. Титова м. Лисичанська від 08.10.2014 року з фототаблицами, з якого вбачається, що ОСОБА_3 були причинені ОСОБА_21 поранення з вогнепальної зброї.а.с.64-68.

Протоколом додаткового огляду автомобілю потерпілого ОСОБА_3 від 18.12.2014 року з фототаблицами, яким керував ОСОБА_3, в ході якого були повторно зафіксовані сліди пошкодження автомобіля в вигляді вхідних пошкоджень, та фрагменти металу жовтого кольору.а.с.191-211.

Висновком судової балістичної експертизи № 71 від 10.12.2014 року, відповідно до якої автомат конструкції Калашникова «АК-74» вилучений у ОСОБА_2 1988 р. в., виробництва СРСР № 5822316 є вогнепальною зброєю, придатною до стрільби. Патрони калібром 5,45 мм. в кількості 21 штука є бойовими припасами, придатними до стрільби. а.с.260-263.

З висновку судової криміналістичної трасологічної експертизи № 964/373 від 03.12.2014 року вбачається, що в результаті експертизи виявлено пошкодження на одязі загиблого ОСОБА_3, у вигляді отворів, які могли бути заподіяні одночасно на куртці, светрі та футболці предметом високої цупкості, коли куртка светр та футболка були розташовані безпосередньо одне на одному (одягнуті одне на одну). Два пошкодження на светрі та два пошкодження на футболці можуть бути вхідними отворами, у зв`язку з тим, що данні пошкодження є лише на одній із сторін одягу та не повторюються на іншій частині.а.с.278-289.

Висновком судової балістичної експертизи № 157 від 15.01.2015 року відповідно до якого, два фрагменти металу жовтого кольору вилучені під час додаткового огляду транспортного засобу «Dawoo Lanos» від 18.12.2014 року є частинами боєприпасів фрагментами оболонок куль ймовірно патрону 5,45 мм.а.с.295-297.

В судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_24, який показав, що працює судовим експертом НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області. Він приймав участь у проведенні додаткового огляду транспортного засобу «Dawoo Lanos» 18.12.2014 року. В ході додаткового огляду транспортного засобу з зовнішньої частини автомобіля, в області багажника, було виявлено три наскрізні пошкодження кузова автомобіля. При огляді внутрішньої частини автомобіля в області заднього пасажирського сидіння виявлено 6 вихідних ушкоджень, а в області водійського сидіння 6 вхідних пошкоджень і 5 вихідних. Така розбіжність в кількості отворів виникла в результаті того, що в наслідок трьох пострілів, сліди від яких виявлені в задній частині автомобіля, три кулі проходячи перешкоди (кришка багажника і металева перегородка задньої стінки заднього пасажирського сидіння) могли деформуватися, розлетітися на частини, і разом з осколками утворити більшу кількість пошкоджень. Під час огляду трьох отворів у кришці багажника було видно, що якщо б ці кулі не змінили траєкторію, внаслідок контакту з перешкодами, вони б могли влучити під сидіння водія, але в результаті деформації кулі від перешкод, всі кулі змінюють свою траєкторію.

Крім того за цим кримінальним провадженням ним проводились судове балістична експертиза автомата та патронів, що вилучено у ОСОБА_2 та судова трасологічна експертиза за вилученими фрагментами куль в салоні автомобілю, висновки вказаних експертиз він підтверджує.

З висновку судової медичної експертизи трупа ОСОБА_3 № 423/1 від 17.01.2015 року вбачається, що ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: сліпого вогнепального, кульового поранення лівої поперекової області з пораненням лівої нирки, множинними пораненнями тонкої кишки та її брижейки, поранення брижейки товстої кишки, наскрізного вогнепального, кульового поранення правого плеча та рани мяких тканин в області лопатки. Тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитись в строк і за обставин встановлених досудовим слідством, тобто від вогнепального поранення із автомату АК-74. Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_3 мають рановий канал ззаду на перед і могли утворитись від пострілів у вказаному напрямку. Тілесні ушкодження встановлені на тілі ОСОБА_3 в загалі відповідають пошкодженням, виявленим на його одязі. Під час нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 був повернений спиною до стріляючого. Після отримання всіх тілесних ушкоджень, протягом короткого часу, ОСОБА_3 міг здійснювати цілеспрямовані дії, до втрати свідомості. Смерть ОСОБА_3 настала від сліпого вогнепального кульового поранення лівої поперекової області з пошкодженням лівої нирки, пораненнями тонкої кишки, брижейки тонкої та товстої кишки, ускладненими гострою зовнішньою та внутрішньою кровотечею, малокровям внутрішніх органів та знаходиться в причино - наслідковому звязку з отриманими пошкодженнями.а.с.268-272.

З наказу від 26.08.2014 року №248о/с вбачається, що рядової міліції ОСОБА_2 був призначено на посаду міліціонера взводу №2 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення « Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області з 25.08.2014 року а.с.305.

Законом України «Про міліцію» та Функціональними обовязками співробітника батальйону ПСМОП» Луганськ-1» ГУМВС України у Луганській області при несенні служби на блокпостах, якими був повинен керуватися ОСОБА_2 під час виконання ім службових обовязків. а.с.306-307, 252-254.

Суд критично оцінює в судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він провину не визнає оскільки вважає, що на нього було скоєне водієм автомобілю прямий напад, його намагалися збити. Водій на його вимогу не зупинився, він діяв правомірно, на підставі статуту постовій служби і не бажав настання смерті ОСОБА_3.

Але показання ОСОБА_2 спростовуються вище приведеними доказами, яки суд визнає належними та допустимими, а саме показами свідків, письмовими доказами , яки були досліджені в судовому засіданні і яки викривають обвинуваченого в скоєнні злочину.

Потерпіла ОСОБА_8 показала в судовому засіданні, що вона знає місце загибелі чоловіка, там знаходиться блок пост, раніше вони їздили на автомобілі через цей блок пост, чоловік завжди зупинявся, виконував всі вимоги працівників міліції, ніколи не їхав з включеною музикою. Знака «стоп» на тому місці не було і чоловік не повинен був там зупинятися.

З показань свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вбачається, що 07.10.2014 року приблизно о 19 годину вони знаходилися біля свого будинку по вулиці Герцена, 15 м. Золоте-1 і бачили як по вулиці їхав автомобіль «Дэо Ланос» темного кольору, який повернув на вулицю Чайковського і далі у бік блок посту, звуки музики з автомобілю не чули. Пізніше почули постріли з автомату, з боку блок посту. Перед блок постом з боку вулиці Чайковської на вулицю Піонерську по руху автомобіля не було ніяких знаків, щоб зобовязували водія зупинитись і на тій ділянці швидко ні проїдеш, в наслідку не задовільного дорожнього покриття.

На перетині вулиць Чайковського і Піонерській блок поста не має, він розташовано вправо на пять метрів.

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що 07.10.2014 року ввечері, вона знаходилася біля будинку ОСОБА_13, разом з останніми на вул. Герцена м. Золоте-1. Чула декілька пострілів з боку блок поста. Наступного дня від людей узнала, що на блок посту був застрелений у автомобілі ОСОБА_3, він був дуже гарним чоловіком. Криків і команд вона не чула. По вулицям Чайковська і Піонерська дорога не дуже добра і на її погляд швидко не проїдеш.

З показань свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні вбачається, що 07.10.2014 року ввечері він знаходився у батьків по вулиці Менделєєва. В цей же день узнав, що був поранено ОСОБА_3 на блок посту «Карбоніт» військовими. На вулиці Піонерської стояв парканчик, знак «стоп» було видно з боку шахти, коли водії рухаються по вулиці Піонерської, з боку селища Карбоніт. На цей ділянці дороги розігнатися не можна.

З показань свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні, вбачається, що 07.10.14 року він разом з ОСОБА_3, Поповським і Ніколаєвим їхав на автомобілі ОСОБА_3, який довіз їх до повороту на вулицю Українську, після чого ОСОБА_3 завернув і поїхав у бік блок посту. В салоні автомобіля, яким керував потерпілий грала музика, але тихо. ОСОБА_3 їхав зі швидкістю 20-30 км., на другий день стало відоме про те, що трапилося з ОСОБА_3, останній був гарною людиною, не конфліктний. Свої показання на досудовому слідстві він підтверджує про те, що при виїзді з вулиці Чайковська на вулицю Піонерська дорожні знаки відсутні. Знак «стоп» знаходиться перед блок постом «Карбонит» , але його бачать водії, яки рухаються по вулиці Піонерська , з боку с. Карбоніт.

З показань свідків ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_22, яки є працівниками батальйону « Луганськ-1» вбачається, що підстав про застосування зброї у ОСОБА_2 в даній обстановці не було, незважаючи на те, що вони постійно під час несення служби на блок посту повинні бути пильними.

Свідок ОСОБА_25 пояснив, що дорога на ділянці виїзду з вулиці Чайковського на вул. Піонерську була у незадовільному стані, більше ніж 20 км. на годину швидкість не розвинеш. Всі працівники батальйону говорили про те, що ОСОБА_2 була загроза, але у чому вона полягала, ніхто не пояснював.

Свідок ОСОБА_19 пояснив в судовому засіданні на питання представника потерпілої ОСОБА_8, що він не памятає,щоб їх попереджували про те, що всіх працівників блокпосту на той час можуть знищити або вирізати. Блок пост працював цілодобово, всі транспортні засоби зупиняли, а їх інструктували про несення служби перед кожною зміною. Він також ніс службу на посту № 3, на якому є переносна металева огорожа, на якій розміщено знак «Стоп», але він звернений у бік шахти «Карбоніт» і знаходиться за спиною осіб, яки несуть службу.

Свідок ОСОБА_20 показав в судовому засіданні, що пост № 3 знаходиться на проїзній частині вулиці Піонерська, де є переносна металева огорожа, на якій розміщено знак «Стоп», але він звернений у бік шахти «Карбоніт» і при виїзді з вулиці Чайковська на вулицю Піонерську його не видно.

Обставини застосування зброї ОСОБА_2 він не бачив, але вважає, що підстав для застосування зброї у ОСОБА_21 не було, так як автомобіль не створював нікому загрозу, оскільки постріли були зроблені в задню частину автомобілю.

Свідок ОСОБА_22 показав в судовому засіданні, що він вважає, що відповідно до вимог Закону України «Про міліцію», ОСОБА_2 не мав прав застосовувати в тій ситуації зброю. ОСОБА_2 він знає з вересня 2014 року, до дисциплінарної відповідальності останній не притягувався.

Знак «Стоп» був на місті, коли він прибув на пост № 3 після пострілів, знак як і звичайно був звернений по вулиці у бік шахти «Карбоніт», в бік вулиці Чайковського ніяких знаків не було. Потерпілий під час руху з вулиці Чайковської обмежень в вигляді обмеження швидкості не мав. Він проводив інструктаж з працівниками перед кожною зміною.

З показань експерта ОСОБА_24 в судовому засіданні вбачається, що він приймав участь у проведенні додаткового огляду транспортного засобу «Dawoo Lanos» 18.12.2014 року, яке підтвержуе. В ході огляду транспортного засобу було виявлено наскрізні, вхідні та вихідні пошкодження автомобіля. При огляді внутрішньої частини автомобіля в області заднього пасажирського сидіння виявлено шість вихідних ушкоджень, а в області водійського сидіння шість вхідних пошкоджень і пять вихідних. Така розбіжність в кількості отворів виникла в результаті того, що в наслідок трьох пострілів, сліди від яких виявлені в задній частині автомобіля, три кулі проходячи перешкоди (кришка багажника і металева перегородка задньої стінки заднього пасажирського сидіння) могли деформуватися, розлетітися на частини, і разом з осколками утворити більшу кількість пошкоджень. Під час огляду трьох отворів у кришці багажника було видно, що якщо б ці кулі не змінили траєкторію, внаслідок контакту з перешкодами, вони б могли влучити під сидіння водія, але в результаті деформації кулі від перешкод змінюють свою траєкторію.

Доводи ОСОБА_2, що водій автомобіля ОСОБА_8 скоїв на нього напад, намагався його збити, суд вважає надуманими, оскільки із показань свідків, яки працювали з потерпілим і яки були з ним знайомі вбачається, що ОСОБА_3 був нормальною людиною, не конфліктною, працював начальником ділянці №3 на шахті.

З виробничої характеристиці також вбачається, що за час роботи на ВП Шахта « Карбоніт» з 22.10.2008 року, ОСОБА_3 до виконання посадових обовязків ставився сумлінно, користувався авторитетом серед керівництва шахти та робітників. а.с.149.

На підставі добитих в судовому засіданні доказів було встановлено, що водій ОСОБА_3, який рухався 07.10.2014 року по вул. Чайковського в напрямку вул. Піонерської м. Золоте -1, не зобовязаний був зупиняти транспортний засіб, перед виїздом з вул. Чайковського на автодорогу, розташовану впродовж вул. Піонерської м.Золоте-1.

Але незважаючи на це, ОСОБА_2, знаходячись приблизно на відстані 20 метрів позаду від зазначеного автомобілю, грубо ігноруючи вимоги ч.6 ст.15, розділу 3 Закону України «Про міліцію», усвідомлюючи, що водій своїми діями не створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника міліції, прийняв незаконне рішення щодо застосування вогнепальної зброї, з метою примусової зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження.

В порушення вимог ч.6 ст.15, розділу 3 Закону України «Про міліцію» та інших нормативних актів, ОСОБА_2 здійснив з особистої табельної зброї 5,45 мм. автомата «АК-74» № 5822316 один попереджувальній постріл у повітря та три постріли в задню частину автомобіля, що спростовує показання обвинуваченого про загрозу його життю з боку водія ОСОБА_3.

Крім того в судовому засіданні було встановлено, що водій ОСОБА_3 проїжджав на автомобілю в темний час доби, по незадовільній ділянці дорозі, на який неможливо їхати з великою швидкістю, працівники, яки несли службу на блок посту затримували транспорт тільки з допомогою ліхтарика, що на думку суду також спростовує показання обвинуваченого в частини того, що автомобіль під керуванням потерпілого ледве не збив його, а навпаки свідчить про те, що ОСОБА_2 неналежно виконував обовязки працівника правоохоронного органу, а саме під час чергування на блок посту.

Внаслідок умисних, протиправних дій ОСОБА_2 та неналежного виконання ним обовязку працівника правоохоронного органу, ОСОБА_3 були завдані тілесні ушкодження у вигляді: сліпого вогнепального, кульового поранення лівої поперекової області з пораненням лівої нирки, множинними пораненнями тонкої кишки та її брижейки, поранення брижейки товстої кишки, наскрізного вогнепального, кульового поранення правого плеча та рани мяких тканин в області лопатки, від яких потерпілий помер знаходячись в медичному закладу.

Згідно судове медичної експертизи, смерть ОСОБА_3 настала від сліпого вогнепального кульового поранення лівої поперекової області з пошкодженням лівої нирки, пораненнями тонкої кишки, брижейки тонкої та товстої кишки, ускладненими гострою зовнішньою та внутрішньою кровотечею, малокровям внутрішніх органів та знаходиться в причино - наслідковому звязку з отриманими пошкодженнями.а.с.268-272.

Суд неодноразово приймав заходи до виклику в судове засідання свідка ОСОБА_26, але з листа за підписом командиру батальйону ПСМОП « Луганськ-1», підполковнику міліції К.Ю. ОСОБА_27 вбачається, що ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_26, ОСОБА_7 звільнені наказом ГУМВСУ , а саме ОСОБА_26 від 25.02.2015 року №64о/с і місце перебування вказаних осіб в теперішній час командуванню БПСМОП «Луганськ-1» невідоме. а.с. 91 матеріали обвинувального акту.

Крім того 23.06.2015 року старшим прокурором відділу прокуратури області ОСОБА_30 було направлено лист на командира військової частини польова пошта В2749, таке яке було встановлено, що ОСОБА_26 проходить службу у Збройних силах України , про виклик останнього до суду на 02 липня 2015 року на 09 годину, але відповіді не надійшло. а.с. 107 матеріали обвинувального акту.

ОСОБА_23 на досудовому слідстві в якості свідка не допитувався, в кінці судового слідства ОСОБА_2 пояснив, що на його думку треба викликати вказану особу в судове засідання, але не навив підстав, що зможе пояснити ОСОБА_23 і не зміг пояснити чому він раніше не заявляв клопотань про допит ОСОБА_23 в якості свідка, крім того місце знаходження ОСОБА_23 йому в даний час невідоме.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_2 своїми умисними протиправними діями, що виразилися у перевищенні влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, та завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, супроводжувалися насильством, застосуванням вогнепальної зброї та спричинили тяжкі наслідки, вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.365 КК України і його дії вірно кваліфіковані органом досудового слідства за вказаною статтею.

Не визнання вини Максімовим суд розцінює як спосіб його захисту.

Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується в побуті та за час служби в органах внутрішніх справ позитивно а.с.302,308, скоїв тяжкий злочин у сфері службової діяльності.

Обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого знаходження на утриманні неповнолітньої дитини. а.с. 106 матеріали обвинувального акту.

Обставин , що обтяжують покарання обвинуваченого суд не вбачає.

За таких обставин, суд, приходить до висновку, що для виправлення і попередження нових злочинів ОСОБА_2 необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі оскільки він скоїв тяжкий злочин у сфері службової діяльності, неналежно виконував обовязки працівника правоохоронного органу, в результаті чого настала смерть потерпілого ОСОБА_3, тому суд вважає, що покарання в вигляді позбавлення волі буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і відповідати вимогам ст. 65 КК України про загальні засади призначення покарання.

При призначенні покарання суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_8, яка наполягала на призначенні ОСОБА_2 суворого покарання.

Крім того ОСОБА_2 необхідно призначити додаткове покарання в вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, так як він скоїв вказаний злочин під час виконання службових обовязків. Крім того згідно ст. 54 УК України обвинуваченого необхідно позбавити спеціального звання «рядової міліції».

Враховуючи, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальній відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає можливим призначити йому мінімальну міру покарання передбачену ст.365 ч.3 КК України.

На підставі ч.2 ст.124 КПК України суд стягує з обвинуваченого витрати на залучення експертів у сумі 687,96 грн. за проведення судово- трасологічної експертизи і за проведення балістичних експертиз 553,15 грн.

Потерпіла ОСОБА_8 на досудовому 28.01.2015 року. заявила цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в який відповідачем указала обвинуваченого ОСОБА_2 та просила з стягнути з його на її користь матеріальну шкоду у розмірі 1один мільйон 998 грн.51 коп. та моральну шкоду в розмірі 700000 грн. а.с.342-345.

В судовому засіданні потерпілої 25.03.2015 року було заявлено цивільний позов до Держави України в особі Державної казначейської служби в України на підставі ст. 5 Закону України « Про міліцію», але підписана заява представником потерпілої адвокатом ОСОБА_31

При цьому позивачем вказано, що матеріальні збитки в результаті дії ОСОБА_2 складають 1 один мільйон 998 грн.51 коп., яка виходячи з середнього заробітку її чоловіка ОСОБА_32 складає дану суму за 87 місяців, тобто за 7 років три місяці, яки міг би працювати її чоловік. а.с. 40-44 матеріали обвинувального акту.

Крім того в результаті дії ОСОБА_2 її була завдана моральна шкода, вона утратила близьку людину, чоловіка, морально страждає і тому оцінює суму моральних збитків в розмірі 700000 грн.

Судом 2.04.2015 року на адресу Державній казначейський служби України було направлено копію позовній заяви і повідомлено про час та дату судового розгляду, але представник Державний казначейський служби України не відповів про отримання копії позовної заяви та в судове засідання не зявився.

К позовної заяви була долучена довідка про середню заробітну плату ОСОБА_3 за три місяці його роботи на ОП шахта « Карбонит», квітень, травень та червень 2014 року, більш ніяких документів не надано.

Суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_8 необхідно залишити без розгляду оскільки при вказаних обставинах неможливо вирішити позовні вимоги ОСОБА_8, що не позбавляє її права звернення до суду в порядку цивільного судочинству.

Долю речових доказів по справі суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. Прокурор заявив клопотання запобіжний захід ОСОБА_2 залишити до вступу вироку в законну силу тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 373- 374 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину , передбаченого ч.3 ст.365 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім ) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 (три) року, та з позбавленням спеціального звання « рядової міліції.»

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити до вступу вироку в законну силу тримання під вартою.

Початок строку покарання обчислювати з 27.01. 2015 року.

Речові докази по справі а саме : автомобіль «Dаеwооо Lаnоs» чорного кольору, державний реєстраційний знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 брюки, светр, футболка, куртка чорного кольору, що належали ОСОБА_3, яки знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_8-повернути ОСОБА_8.

Автомат « АК-74» 3 5822316-88, магазин з патронами калібру 5,45 мм. в кількості 21 штука, яки знаходяться на зберіганні у Сєверодонецькому МВ ГУМВС України у Луганській області знищити.

2 фрагменти оболонки кулі, яки зберігаються у Прокуратурі Луганської області знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 687,96 грн.(шістсот вісімдесят сім гривень ) 96 копійок процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судове трасологічної експертизи , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 553,15 грн.(пятсот пятдесят три гривні ) 15 копійок процесуальні витрати на залучення експертів на проведення судове балістичних експертиз , № рахунку 31117115700051, одержувач УДКСУ у м. Лисичанську / м. Лисичанськ/ 24060300, Іден. код одержувача 37800278, Банк одержувача МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя