Ухвала суду № 46320149, 06.07.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/173/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1505/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

за участю секретаря: Драганчук У.М.

сторін: представника ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк (далі ПАТ КБ ПриватБанк) до ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Верховинського районного суду від 20 травня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

18.03.2015 року ПАТ КБ ПриватБанк звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 16.08.2007 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній надано кредит в розмірі 7 000 доларів США терміном до 15.08.2017 року. В забезпечення виконання зобовязань між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно якого боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники. У звязку із порушенням зобовязань за кредитним договором станом на 27.01.2015 року утворилася заборгованість в розмірі 26 274,85 доларів США. Вимога, що була предявлена до поручителів щодо виконання забезпеченого зобовязання, залишена без задоволення.

2

Просили задовольнити позов, стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість в розмірі 26 274,85 доларів США, що за курсом 15,89 грн. відповідно до службового розпорядження складає 417 507,32 грн., та судові витрати.

Рішенням Верховинського районного суду від 20.05.2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 га користь ПАТ КБ Приват Банк 16 439,78 доларів США, що за курсом 15,89 грн., відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.01.2015 року складає 261 228 грн. 10 коп. заборгованості за кредитним договором від 16.08.2007 року. Стягнуто солідарно з відповідачів 3654 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені, представник ПАТ КБ Приват Банк подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно в цій частині є незаконним, винесеним з порушенням норм процесцального та матеріального права.

Суд помилково прийшов до висновку про можливість зменшення розміру нарахованої неустойки. Укладаючи договір, позичальник не ставив під сумнів розумність та справедливість його умов. При укладенні договору сторони досягли згоди щодо його умов у відповідності із ст.638 ЦК України. Таким чином, на думку представника позивача, розумною вважається сума неустойки (штрафу та пені), яку сторони визначили та погодили при укладенні договору.

Зазначив, що понесені Банком збитки становлять 14 173,62 доларів США, а неустойка становить 10 835,06 доларів США. Тобто, неустойка взагалі не перевищує розмір збитків.

При ухваленні рішення суд не навів обставин, що мають істотне значення для зменшення розміру неустойки, матеріалами справи не доведено тяжкий матеріальний стан відповідача, його бажання достроково здійснити погашення заборгованості та інші підстави та істотні умови. Семеро членів сімї відповідача, що не працевлаштовані, не є малолітніми дітьми та і відповідача немає обовязку їх утримувати. Тому вважає, що докази, подані в якості підтвердження важкого матеріального становища, не можуть братись до уваги.

Суд першої інстанції безпідставно вважає, що існують підстави для обгрунтованого зменшення розміру неустойки. ОСОБА_3 здійснювала погашення кредиту з порушненням строків і термінів повернення, що підтверджується розрахунком заборгованості, що підтверджує наміри відповідача про злісне ухилення від виконання зобовязань за кредитним договором.

Враховуючи вищевикладене, суд безпідставно на необгрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, що мають істотне значення, та безпідставно застосував ч.3 ст.551 ЦК

3

України, з метою зменшення неустойки, тому необгрунтовано ухвалив рішення на підставі припущень.

Просив змінити рішення суду першої інстанції в часині зменшення розміру пені з 10 835,06 доларів США до 1 000 доларів США та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 10 835,06 доларів США. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 16.08.2007 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № IFVWGA00000102, за умовами якого остання отримала від Банку 7 000 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти складало 35 350 грн., на термін до 15.08.2017 року.

16.08.2007 року між ПАТ КБ Приватбанк та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник. Пунктом 4 договору поруки визначено, що у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідачі умови укладеного договору не виконують, у звязку з чим станом на 27.01.2015 року виникла заборгованість в розмірі 26 274,85 доларів США, яка складається з наступного: 6 440,08 доларів США заборгованість за кредитом; 6 809,54 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 924 долари США заборгованість по комісії за користування кредитом; 10 835,06 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором; 15,73 доалрів США штраф (фіксована частина); 1 250 доларів США штраф (процентна складова).

ПАТ КБ Приватбанк 05.12.2014 року направляло на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобовязань.

Умовами кредитного договору передбачено, що порушення позичальником умов сплати процентів в терміни, встановлені кредитним договором, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки.

Відповідачами заявлено клопотання про зменшення суми заборгованості в частині нарахування пені, врахувавши їх матеріальний стан.

Зменшуючи розмір пені суд виходив з того, що заявлена позивачем сума пені значно

4

перевищує розмір завданих позивачу збитків внаслідок неповернення кредиту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, так як він відповідає вимогам закону та встановленим судом обставинам.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф, пеня - це є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто ця сума є неустойкою.

Згідно зі ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому закон дозволяє сторонами домовитись про зміну розміру неустойки у бік її зменшення або збільшення, крім випадків, передбачених законом.

Частина 3 цієї ж статті надає суду право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір в тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012 року, положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише до відсотків, які нараховуються як неустойка та не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, які мають іншу правову природу.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 551 ЦК України, суд правильно зменшив пеню до суми 1000 доларів США.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не мав права зменшувати пеню до вказаної суми не ґрунтуються на вимогах Закону, оскільки ст. 551 ЦК України не містить обмежень щодо суми, до якої може зменшуватись пеня.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 39 березня 2012 року № 5, положення ч.3 ст. ст. 551 ЦК України про

5

зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка.

Із акту обстеження матеріально-побутових умов №48 від 17.04.2015 року, виданого Ільцівською сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області вбачається, що ОСОБА_3 проживає у складних матеріальних умовах, а саме на її утриманні семеро членів сімї, оскільки ніхто з них не працевлаштований, вона отримує мінімальну заробітну плату і даних коштів їй не вистачає на сплату кредиту (а.с.40).

З акту обстеження матеріально-побутових умов від 20.04.2015 року, виданого Кривопільською сільською радою Верховинського району видно, що ОСОБА_4 зареєстрований на території Кривопільської сільської ради, власного житла та земельної ділянки немає (а.с.41).

Крім того, відповідно до довідки Сектору пожежного нагляду Верховинського РВ УМНС № 190/04-15 від 03.03.2011 року, 21.02.2011 року в допоміжній споруді житлового сектору (літній кухні) ОСОБА_3 виникла пожежа, внаслідок якої вогнем знищено приміщення літньої кухні та речі домашнього вжитку, а також документи, що згаходилися в будівлі (а.с.39).

З врахуванням того, що окрім пені судом одночасно був стягнутий і штраф, колегія суддів вважає, що за таких обставин зменшення розміру пені до 1000 доларів США відповідає вимогам ст.3 ЦК України, - загальним засадам справедливості та розумності. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до вимог ч.2, ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк відхилити.

6

Рішення Верховинського районного суду від 20 травня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_5