Ухвала суду № 46311511, 08.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/10097/15-к Провадження №11-сс/773/222/15 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С. Категорія:запобіжний захід Доповідач: Міліщук С. Л.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Міліщука С.Л.,

суддів - Денісова В.П., Гапончука В.В.,

при секретарі Бубало О.О.,

з участю прокурора - Воробія О.П.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду від 03 липня 2015 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ УСБУ у Волинській області Михальчука А.П. за погодженням прокурора у кримінальному провадженні - старшого прокурора відділу прокуратури Волинської області Воробія О.П. про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів з 19 год 22 хв 01 липня 2015 року до 19 год 22 хв 29 серпня 2015 року.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки у клопотанні слідчого відсутні докази про наявність події злочину 03 квітня 2015 року та вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Посилається на суперечливі доводи у клопотанні щодо обставин вчинення ОСОБА_1 злочину, безпідставно визначені слідчим суддею розмір застави і строку тримання під вартою та недоведеність наявності ризиків, передбачених

ст. 177 КПК України. Вказує на те, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання та утриманців.

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляцію в повному обсязі, прокурора, який її заперечив, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 176-178 КПК України, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 03 липня 2015 року

ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, санкція якої визначає покарання у вигляді позбавлення волі від 3 (трьох) до 7 (семи) років, що за ступенем тяжкості відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обираючи підозрюваному винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя врахував, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, скоєно за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом. Спільники вчинення злочину перебувають на волі, що дає обґрунтовані підстави для перешкоджання підозрюваним кримінальному провадженню шляхом зустрічей з першими, його незаконного впливу на свідків, а також знищення, ховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Матеріалами кримінального провадження стверджується, що

ОСОБА_1 офіційно непрацевлаштований, у нього наявний паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що є ризиками для переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, а також вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому він підозрюється.

Тому твердження захисника про недоведеність у клопотанні наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними і спростовуються вищевказаними доводами, а посилання апелянта на невідповідність висновків рішення суду фактичним обставинам кримінального провадження є необґрунтованими.

Доводи захисника про визначення ОСОБА_1 надто великого можливого розміру застави апеляційний суд вважає безпідставними.

Так, визначаючи можливий розмір застави, слідчий суддя у відповідності до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, врахувавши всі обставини вчинення інкримінованих підозрюваному злочинів, особи останнього, прийшов до обґрунтованого висновку, що розмір застави, який визначений для тяжких злочинів, не здатний забезпечити виконання ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків, а тому підставно призначив заставу у розмірі, що перевищує 80 розмірів мінімальної заробітної плати.

Що ж стосується твердження апелянта про неправильне визначення слідчим суддею часу, з якого обчислюється строк тримання ОСОБА_1 під вартою, апеляційний суд погоджується з цим.

У відповідності до ч. 2 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Як вбачається з протоколу затримання (а.п. 7-9), ОСОБА_1 був затриманий в якості підозрюваного о 15 год 42 хв 01 липня 2015 року.

З огляду на це, апеляційний суд вважає за необхідне, уточнити в резолютивній частині ухвали час, з якого обчислюється строк тримання ОСОБА_1 під вартою, а саме з 15 год 42 хв 01 липня 2015 року.

Підстав для скасування ухвали слідчого судді і постановлення ОСОБА_1 нової ухвали за викладеними в апеляційній скарзі доводами апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 194, 197, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 липня 2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 строком на 60 (шістдесят) днів - без змін, уточнивши в резолютивній частині ухвали, що строк тримання ОСОБА_1 під вартою обчислювати з 15 год 42 хв 01 липня 2015 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: