Ухвала суду № 46311437, 02.07.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/1482/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/848/15 Категорія: 25 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі Губарик К.А.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» до ОСОБА_3 про стягнення страхових виплат за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2015 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 в користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» витрати по сплаті страхового відшкодування в розмірі 25385 грн.31 коп. та судовий збір в розмірі 253грн. 86 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 лютого 2011 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Фольксваген Tyaper, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Львівській в м. Луцьку поблизу будинку № 63, не впоралась з керуванням, в результаті чого здійснила наїзд на осіб та транспортні засоби, у тому числі і на припаркований біля тротуару автомобіль Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_4, завдавши йому механічні пошкодження.

Згідно договору страхування наземного транспорту №VOY0AN67345832, укладеного між ЗАТ «СК «Інгосстрах», назву якого відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 року змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах», та ОСОБА_4, автомобіль Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2 було застраховано(договір пролонговано до 28.10.2011 року)(а.с.20-23).

Постановою відділу розслідування ДТП СУ УМВС України у Волинській області від 15 вересня 2011 року, кримінальну справу, порушену по факту вчинення вищевказаної ДТП, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, закрито на підставі п.2 ст.6, ст.ст.213,214,130 КПК України(а.с. 11-16).

Згідно довідки про обставини ДТП № 8767396 власником автомобіля «Фольксваген Tyaper, реєстраційний номер НОМЕР_1, є ОСОБА_3 (а.с.8-9).

З дослідженої апеляційним судом кримінальної справи, порушеної по факту ДТП, яка мала місце 05.02.2011 року по вул.Львівській,63 в м. Луцьку автомобіль «Фольксваген Tyaper, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САА 602995 від 20.04.2010 року (а.с.182).

Відповідно до звіту про проведення незалежної оцінки вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 14076 від 04.05.2011 року розмір відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_5, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 25728,95 грн. (а.с.34-52).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_4 на підставі страхового акту № И-2227 від 13.05.2011 року в розмірі 25385,31 грн. (а.с.27-29).

Згідно з ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 4, 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену небезпеку завдання шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Отже шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується його володільцем за відсутності вини.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», на підставі яких заявлені позовні вимоги позивачем, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Встановиши, що між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, страховик здійснив ОСОБА_4 страхову виплату, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Інгосстрах» має право на стягнення суми страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_3, як володільця джерела підвищеної небезпеки, а тому обґрунтовано задоволив позовні вимоги.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги на підставі ст. 993 ЦК України, яка регулює перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки(суброгація) суд помилково додатково послався ще і на ст. 1191 ЦК України, яка регулює право зворотної вимоги(регресу) до винної особи. Посилання суду на ст. 1191 ЦК України, не впливає на правильність вирішення вказаного спору, однак, підлягає виключенню з мотивувальної частини, як неналежне.

Доводи апеляційної скарги про те, що ДТП сталась внаслідок непереборної сили, а тому відповідач звільняється від відповідальності за завдану шкоду не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер.

Таким чином саме на відповідача покладено обовязок доведення завдання шкоди внаслідок непереборної сили.

Проте відповідач ОСОБА_3 всупереч вимогам чинного законодавства не надала суду жодних належних та допустимих доказів заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи з дослідження технічного стану автомобіля «Фольксваген Tyaper № 7116 встановлено несправність рульового керування даного автомобіля, порушення геометричності системи рульового керування, відсутність масла в даній системі і, як наслідок, непрацездатність насоса гідропідсилювача керма, що виникли до ДТП (а с.136 кримінальної справи, порушеної по факту ДТП, яка мала місце 05.02.2011 року по вул.Львівській,63 в м.Луцьку, дослідженої апеляційним судом).

Крім того відповідно до Правил дорожнього руху на водія покладено утримання транспортного засобу в належному технічному стані.

Отже, керування відповідачем несправним транспортним засобом не є непереборною силою в розумінні вищезазначених норм закону, а тому відповідальною особою за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП є саме ОСОБА_3, як володілець джерела підвищеної небезпеки.

Розмір відшкодування шкоди апелянтом не оспорюється.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження судом першої інстанції, висновків суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 17 квітня 2015 року в даній справі залишити без змін, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на ч.1 статті 1191 ЦК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді