Ухвала суду № 46309184, 06.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/2779/15 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/3934/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретар - Глинський О.А.

з участю представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2015 про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про захист прав споживачів, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалу суду оскаржила представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - Гошовська Р.Г. Вважає її незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а саме правил підсудності.

Просить ухвалу скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на порушення суддею порядку, встановленого для його вирішення. Мотивує тим, що під час відкриття провадження у справі не враховано процесуальних правил підсудності. Зазначає, що позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням. АТ «Банк «Фінанси та Кредит» знаходиться за адресою:04050 м. Київ, вул. Артема, 60, а тому позов ОСОБА_3. належить до юрисдикції відповідного суду на території м. Києва. Тому суд повинен був діяти у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст.121 ЦПК України, за яким позовна заява повертається суддею у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

При розгляді справи в апеляційній інстанції представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги. Просить врахувати, звернення до суду з вимогами її довірителькою мало місце з підстав порушення її прав, як споживача, про що зазначено у позові та з посиланням на відповідні норм, якими врегульовано її право звернення до суду за місцем свого проживання. Просить апеляцію відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Інші учасники в судове засідання не з»явились, належним чином повідомлені про розгляд справи за апеляційною скаргою. У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За ст. 109 ЦПК України, яка носить загальний характер, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Альтернативою такому є обставини, виписані у ст.ст. 110, 11, 114 ЦПК України.

Відповідно до п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності (ст.. 109 ЦПК ) і правилом альтернативної підсудності (ст.. 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (п.14 ст. 110 ЦПК). Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Відповідно до ч.5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання споживача або за місцем виконання договору.

З матеріалів справи слідує, що спір виник між фізичною особою ОСОБА_3. та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»» з Договору банківського вкладу (депозиту) «Блискуча сімка» №300131/107732/07-14 від 16.109.2014 року .

Із змісту позову убачається, що позивач звертаючись до суду послалась на норми Закону України «Про захист прав споживачів». Вважала, що має місце порушення зі сторони відповідача в тому числі вимог цього Закону.

Згідно преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», п.6 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та п.2 постанови Пленуму ВСУ №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг, в тому числі і фінансових, та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Законом також визначено, що фінансовою послугою є операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення (п.4 ч.1 ст.4 вищевказаного закону).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що правовідносини, що виникають з Договорів банківського вкладу (депозиту) підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів». Однак, враховуючи те, що на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі суд не повинен робити висновок про те, чи порушені права та інтереси позивача, як споживача банківських послуг, оскільки зазначені висновки суд може зробити лише при розгляді справи по суті, то з урахуванням визначення позивачем підстав та предмету позову, та порушенням відповідачем прав позивача, як споживача, то саме право вибору суду для звернення з таким позовом належить позивачу.

За наведених обставин доводи апеляційної скарги про порушення правил підсудності та вимог ст. 109 ЦПК України є безпідставними, оскільки позивач обираючи суд, виходила з положень ч.5 ст. 110 ЦПК України, за якою позови про захист прав споживачів можуть пред'являтись також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Висновок суду першої інстанції про підсудність поданої позовної заяви Залізничному районному суду м. Львова є правильним, оскільки позивач зареєстрована АДРЕСА_1, що знаходиться у Залізничному районі м. Львова. Тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.303, 304, п.1 ч.2 ст.307, п.4 ч.1 ст.314, ст. 315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді