Рішення № 46304570, 07.07.2015, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1265/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бікезіної О.В.

при секретарі Макєєвій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Красний Лиман з участю сторін, цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання та гаряче водопостачання, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги по постачанню теплової енергії з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачі зареєстровані та проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 6, кв.7. В період з 01.02.2012 року по 01.04.2015 року відповідачам надавалася теплова енергія на обігрів квартири, оплату за яку вони не здійснювали, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 5800,15 грн. В добровільному порядку відповідачі заборгованість погасити відмовляються. У звязку з цим позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» ОСОБА_3, яка діє за довіреністю (а.с.11), підтримала позовні вимоги на підставах, викладених в позовній заяві, просила задовольнити позов в повному обсязі.

В судовомузасіданні відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, посилаючись на ті обставини, що вони не є абонентами позивача, бо між позивачем та ними не укладався Договір на постачання тепла до квартири, хоча вони зверталися з цього приводу до позивача. Фактично послугу отримували, але якої якості невідомо, бо на будинку, або в квартірі відсутній лічильник теплової енергії. З питання відсутності тепла в квартирі, або надання неякісної послуги, вони до позивача не зверталися. Квартира належить на праві власності ОСОБА_1 відповідно до договору довічного утримання, тому вважають, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем по справі. А також вважають, що позивачем пропущено строк позовної давності. Таким чином, вимоги про стягнення боргу за послуги теплової енергії в сумі сумі 5800,15 грн не визнають і просять відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2015 року ОКП «Донецьтеплокомуненерго» ВО «Краснолиманська тепломережа» звернулося до Краснолиманського міського суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання та судових витрат. 04.03.2015 року Краснолиманський міський суд, видав наказ № 236/526/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання та судових витрат. Боржники звернулися до суду з заявою про скасування судового наказу, де стверджували, про наявність спору про право. Ухвалою Краснолиманського міського суду від 31.03.2015 року з вказаних підстав судовий наказ скасовано (а.с.16). Позивач звернувся до суду з відповідним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З матеріалів справи вбачається, що обласне комунальне підприємство «Донецьктелокомуненерго» є юридичною особою, зареєстрованою в установленому законом порядку, що підтверджується Випискою з ЄДРПОУ 25670552 (а. с. 9).

Згідно п. 4.1. Статуту обласного комунального підприємства «Донецьктелокомуненерго» метою діяльності підприємства є виробництво та постачання теплової енергії споживачам (а.с. 70-75).

До складу підприємства згідно з п. 3.1.1. Статуту входять у вигляді структурних підрозділів теплопостачальні виробничі одиниці, серед яких і «Краснолиманська тепломережа», яка надає послуги з теплопостачання споживачам м. Красний Лиман Донецької області (а.с.8, 70).

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про теплопостачання» господарська діяльність з виробництва, транспортування постачання теплової енергії підлягає ліцензуванню в порядку встановленому законом.

Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до Ліцензії, що її видано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серія АВ №597416 від 25.05.2012 року (а.с. 79).

Відповідно до договору довічного утримання від 20.11.2000 року, відповідач ОСОБА_4 є власником квартири за адресою: м. Красний Лиман, вул. Октябрьська, б. 6, кв.7. (а.с.32 зворот).

Згідно довідки КП «Краснолиманська служба єдиного замовника» за вказаною адресою зареєстровані та фактично проживають: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.5). Цю обставину відповідачі в судовому засіданні не спростовували.

Судом встановлено, що за адресою: м. Красний Лиман, вул. Октябрьська, б. 6, кв.7. у ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» відкритий особовий рахунок на ім'я відповідача ОСОБА_1 № 758 (а.с.6-7).

За період з 01.02.2012 року по 01.04.2015 року відповідачам надавалася теплова енергія на обігрів квартири, цю обставину відповідчі в судовому засіданні не спростовували; оплату за яку вони не здійснювали, у звязку з чим виникла заборгованість в сумі 5800,15 грн. Сума боргу відповідачів підтверджується даними по особовому рахунку №758 (а.с. 6-7) та розрахунком заборгованості (а.с.84). З приводу неотримання послуги, або неякісного її отримання відповідачі до позивача не зверталися, що підтверджують як самі відповідачі в судовому засіданні, так і відповідні довідки позивача (а.с.86-87).

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-ІV визначено, що комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до п. 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (надалі Правила), централізоване опалення - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами комунальної послуги, що її надає ОКП «Донецьктеплокомуненерго», оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальної послуги опалення приміщень квартири, однак відповідачі по справі не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі. Тобто, у відповідачів виникло зобовязання сплатити гроші за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обовязку щодо оплати наданих послуг.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)зобов'язанавчинитинакористьдругої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов'язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів щодо відсутності у них обовязку проводити оплату житлово-комунальної послуги з тієї підстави, що між ними та позивачем не укладений письмовий договір, бо відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі №6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року по справі №3-184гс14.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ч. 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату за фактично отриману теплову енергію. Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за теплову енергію вноситься щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунком. При цьому оплата за послуги вноситься споживачем у відповідності до показань приборів обліку або за нормами споживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання» (N 2633-IV від 02.06.2005р.) тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 14.12.2010 року № 1831 «Про затвердження тарифів на теплову енергію ТОВ «ОКП «Донецьктеплокомуненерго» затверджено тариф на теплову енергію по ОКП «Донецьктеплокомуненерго» для населення в розмірі 283,79 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (а.с.80).

Згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 17.10.2014 року № 146 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб»єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлено тариф на послуги з централізованого опалення для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії -13,54 грн. за 1 м кв. за місяць протягом періоду надавання послуги з централізованого опалення (з ПДВ) (а.с.83).

Відповідно до ч. 2 ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

На вводі у житловий будинок 6 по вул. Октябрьській в м. Красний Лиман, відсутній прилад обліку теплової енергії. Цю обставину не спростовують і відповідачі. Враховуючи даний факт, оплата за теплову енергію здійснюється за нормами споживання

Норми споживання теплової енергії на централізоване опалення 1м кв. площі, що здійснюється підприємством встановлені Розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації №833 від 15.11.2012 року (а.с. 81-82).

Позивачем наданий розширений розрахунок заборгованості за використану теплову енергію за особовим рахунком №758 з 01.02.2012 року по 01.04.2015 року за адресою: АДРЕСА_1 (площею 28,30 кв. м.) з розшифровкою по роках на основі діючих тарифів, в результаті сума якого склала 5800,15 грн. (а.с.84).

Судом не приймається до уваги довід відповідачів про те, що позивач не має право отримувати з них плату за надані послуги, бо така його вимога не відповідає закону, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. У даному випадку позивач є виробником теплової енергії.

Згідно рішення виконавчого комітету Краснолиманської міської ради № 20 від 25.01.2006 року Державне комунальне підприємство «Житлово-експлутаційна контора» було визначене виконавцем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення (а.с.69). Згідно рішення Краснолиманської міської ради №6/16-1550 від 13.07.2012 року назву цього підприємства було змінено на «Краснолиманська служба єдиного замовника» (а.с.68).

Відповідно до п. 1.1. Договору №2 про постачання та користування тепловою енергією в гарячій воді від 25.01.2006 року, який укладений між ВО «Краснолиманська тепломережа» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» (Виробник) та ДКП «Житлово-комунальна контора», в подальшому її правонаступник - «Краснолиманська служба єдиного замовника» (Виконавець), з додатковими угодами щодо його пролонгації до 31.12.2014 року, виробник бере на себе зобовязання постачати Виконавцю теплову енергію в гарячій воді для забезпечення населення з послуг опалення, відповідно до діючих норм до точки балансового та експлуатаційного розподілу, а Виконавець зобовязується забезпечити розподіл та регулювання подачі теплової енергії відповідно до діючих норм у середині будинків (а.с.67).

Відповідно до п. 6.3 вказаного договору за надані послуги Споживач сплачує вартість отриманих послуг з опалення та гарячого водопостачання на разрахунковий рахунок Виробника, отримані кошти є доходами Виробника. Відповідно до п. 6.4. даного договору виробник самостійно веде облік оплати за поставлену теплову енергію, заборгованості Споживачів, облік пільг і надання субсидій для населення; самостійно виконує стягнення заборгованості, у тому чсилі і в судовому порядку (а.с.58).

Таким чином, позивач самостійно проводив нарахування оплати за поставлену теплову енергію відповідачам, самостійно формував платіжні документи за надані послуги, надавав ці документи відповідачам. Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив факт надходження відповідних квітанцій від позивача.

Також судом не приймається до уваги довід відповідача ОСОБА_2 про те, що вона не є належним відповідачем по справі з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що

випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

ОСОБА_2 була членом сім'ї наймача ОСОБА_1, проживає разом з ним, фактично отримувала комунальну послугу, тому несе солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, тому у позивача є право вимогати виконання зобовязання і з ОСОБА_2

Щодо спливу позовної давності суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки. Згідно з положеннями ст. 253 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Як зазначено статтею 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягають на тому, що позовні вимоги позивача виходять за межі строків позовної давності.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідачів заборгованості за період з 01.02.2012 року по 01.04.2015 року. Суд вважає, що цей період охоплюється трирічним строком позовної давності, доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даними вимогами є безпідставними.

Відповідно до даних особового рахунку №758 за період з 01.01.2012 року по 01.04.2015 року заборгованість складає 7732,60 грн., при цьому станом на 01.01.2012 року заборгованість вже складала 3731,68 грн. (а.с.6-7).

Згідно рішення апеляційного суду Донецької області від 01.06.2012 року (справа 22ц-590/5478/12) по справі за позовом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Краснолиманська тепломережа» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа КП «Краснолиманська житлово-експлутаційна контора» про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, з відповідачів в солідарному порядку стягнуто на користь позивача заборгованість за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за період з 01 січня 2009 року по 01 січня 2012 року в розмірі 1920 грн.02 коп. та судовий збір (а.с. 29-30).

Як пояснили відповідачі в судовому засіданні дане рішення суду ними виконане в серпні 2012 року ними сплачено на рахунок позивача 2134, 62 грн., що складається із суми заборгованості згідно рішення суду та судових витрат. Тобто, відповідачами сплачено заборгованість по 01.01.2012 року.

За період з 01.02.2012 року по 01.04.2015 року позивачем нараховано відповідачам за надані послуги 5800,15 грн. (а.с. 84). За цей період поточні платежі (крім заборгованості за рішенням суду) від відповідачів на рахунок тепломережі не надходили.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред»явлення особою позову до одного із кількох боржників.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом, позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу 26.02.2015 року (а.с.12).

04.03.2015 року Краснолиманський міський суд, видав наказ № 236/526/15-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання та судових витрат. Боржники звернулися до суду з заявою про скасування судового наказу, де стверджували, про наявність спору про право. Ухвалою Краснолиманського міського суду від 31.03.2015 року з вказаних підстав судовий наказ скасовано (а.с.16).

Таким чином, позовна давність перервалася 26.02.2015 року при пред»явленні позивачем заяви до суду про видачу судового наказу.

Згідно з п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за теплову енергію вноситься щомісячно, не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунком.

Оскільки позивач просить стягнути заборгованість за період 01.02.2012 року по 01.03.2012 року, а відповідно до положень закону відповідачі повинні сплатити за лютий 2012 року не пізніше 20 березня 2012 року, з урахуванням звернення позивача до суду 26.02.2015 року з заявою про видачу судового наказу, сума заборгованості за цей період охоплюється трирічним строком позовної давності та підлягає стягненню.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 79 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжними дорученнями №1069 від 09.04.2015 року та №176 від 14.04.2015 року (а.с. 2,13). За цих обставин суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 20 ЗУ «Про теплопостачання», ст. ст. 253, 257, 261, 264, 509, 526, 541, 543 ЦК України, ст. 64 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209 ЦПК України, Постановою КМУ від 27.07.2005 року № 630, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за теплопостачання та гаряче водопостачання, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 6; кв.7 солідарно на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» (р/р 26000060197050 Донецьке РУ «Приватбанку» м. Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 25670552) заборгованість в сумі 5800,15 грн. (пять тисяч вісімсот гривень п'ятнадцять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2, які зареєстровані за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 6; кв.7 на користь обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» (р/р 26000060197050 Донецьке РУ «Приватбанку» м. Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 25670552) суму судового збору 121,80 грн. (сто двадцять одну гривню вісімдесят копійок) з кожного.

Повний текст рішення виготовлений 07.07.2015 року .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Краснолиманський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя