Ухвала суду № 46299369, 01.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5231/15 Справа № 182/6972/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

У липня 2013 року позивачка звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод трубопровідної арматури» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за затримку розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що з 01 вересня 2011 року вона працювала на посаді головного бухгалтера - фінансового директора, 10 грудня 2012 року її звільнено з займаної посади на підставі ст.. 40 п. 1 КзпП України.

Зазначала, що з січня 2012 року на підприємстві склалося скрутне фінансове становище, внаслідок чого керівництво вирішило скорочувати робочі тижні та направляти працівників у неоплачувані відпустки. Накази видавались наприкінці місяця і працівникам недоплачували за фактично відпрацьований час.

Так за:

січень 2012 року їй не доплачено за 8 відпрацьованих днів 1 119, 27 грн.,

лютий 2012 року за 2 дні 434, 13 грн.,

березень 2012 року за 6 днів 923, 96 грн.,

квітень 2012 року за 6 днів 835 грн.,

червень 2012 року з урахуванням коригувань на розрахунок відпустки та лікарняних 563, 09 грн.

червень 2012 року з урахуванням подвійної оплати роботи у вихідні дні 1355, 67 грн.

серпень 2012 року з урахуванням коригувань на розрахунок лікарняних 199, 37 грн.

Загалом: 5430, 79 грн.

Крім того на момент звільнення позивачки у відповідача існувала заборгованість перед позивачем по нарахованій але не отриманій заробітній платі, відпусткам, лікарняним. При звільненні до неї додалася сума вихідної допомоги передбаченої ст.. 44 КЗпП України. Усі ці кошти позивачці сплачені не були. На підставі чого у відповідача існує заборгованість перед позивачкою по виплаті компенсації за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 5639, 44 грн..

Посилаючись на те, що такими діями відповідача їй булозавданоіморальнушкоду, просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 5430, 79 грн., стягнути компенсацію за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 5639, 44 грн. в рахунок моральної шкоди 20000 грн.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухваленні нового рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на те, що позивачка перебувала в трудових відносинах з відповідачем з 01.09.2011 року по 10.12.2012 року. В своєму позові позивачка посилалася на те, що в табелях обліку робочого часу, вказані не всі робочі дні, в які вона працювала на заводі. Однак, доказів того факту, що в наданих табелях обліку робочого часу зафіксовані не всі виходи на роботу позивачки, нею до суду не надано. Крім того, позивачка в позовній заяві зазначала, що доказом факту знаходження її на робочому місці в дні, які не зазначені в табелях обліку робочого часу, є журнал обліку прибуття та вибуття з території підприємства. Однак, даний журнал, який так і не було надано до суду, не є документом обліку робочого часу. Крім того, первинним документом з обліку відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу. Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року № 489 „Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці. У табелі обліку використання робочого часу робиться відмітка про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години. Табелі обліку робочого часу, ксерокопії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають оригіналам.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Так , ч. 1 ст.94 КЗпП Українипередбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Порядок та умови виплати заробітної плати регламентуються положеннямист.115 КЗпП Українитаст.24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1ст.116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч.1ст.117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст..116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

06 червня 2012 року відповідачем було видано наказ № 89«Про скорочення посад та професій на підприємстві».

Оскільки на підприємстві склалося скрутне становищевнаслідок відсутності замовлень на продукцію, у 2012 році для працівників встановлювались скорочені робочі місяці. Заробітна плата нараховувалась та виплачувалась за відпрацьований час, щопідтверджується табелями для співробітників обліку використання робочого часу за січень-серпень 2012 року.

Наказом № 155- к-а від 10 грудня 2012 року ПАТ «Нікопольський завод трубопровідної арматури» позивачку було звільнено з посади фінансового директора головного бухгалтера на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Станом на 13 грудня 2012 року з позивачкою було проведено повний розрахунок по виплаті нарахованої заробітної плати.(а.с. 41).

Порушення вимог відповідачем ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні позивачки не встановлено.

Довід позивачки стосовно того, що судом безпідставно не були прийняті як доказ ксерокопії журналу обліку робочого часу, безпідставний , оскільки копії журналу обліку приходу-уходу на роботу працівників підприємства, не є документом обліку робочого часу і не може вважатися належним доказом , у розумінні ч.2ст.59 ЦПК України.Доказів того, що даний журналза наказом керівництва офіційно ведеться на підприємстві, сторонами суду не надано.

Посилання апелянта на те, що накази про скорочення робочого часу грубо порушують права працівників та видані з істотним порушенням, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки апелянт не була позбавлена права щодо оскарження у встановленому положеннями КЗпП України порядку зазначених дій адміністрації підприємства.

Відповідно до положень ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулює зазначені правовідносини, підстав для його скасування або зміни колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308,315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду чинна з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

ОСОБА_3