Рішення № 46299354, 01.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5320/15 Справа № 207/468/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 53

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Назаренко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що 12 березня 2012 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду другого пілота повітряного судна СRJ льотної служби. 01 березня 2014 року він був переведений на посаду другого пілота повітряного судна Боїнг-737.

18 квітня 2014 року його звільнили з роботи за прогул без поважних причин. Він звернувся до суду з позовом про зміну підстав та формулювання звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди. Рішенням Бориспільского міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014 року позовні вимоги були задоволені частково: рішенням суду був скасований наказ № 149/ос від 18 квітня 2014 року про його звільнення. Відповідач зобовязаний змінити підставу його звільнення з п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин на ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням у звязку з порушенням відповідачем законодавства про працю. З відповідача на його користь було стягнуто вихідну допомогу у сумі 63.045 гривень 63 копійок та 1.000 гривень в рахунок спричиненої моральної шкоди. Однак, відповідач у порушення вимог ст.,ст. 47 ч.1 та 116 КЗпП України не виплатив йому вихідну допомогу. Тобто, не провів з ним кінцевий розрахунок при звільненні.

З урахуванням всіх обставин просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача на його користь 207 076 гривень 26 копійок середнього заробітку у звязку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 19 квітня 2014 року по 06 лютого 2015 року.

Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповен зясування обставин справи ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 квітня 2014 року позивача було звільнено з роботи за прогул без поважних причин на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Позивачу в цей же день Авіакомпанією була видана належним чином оформлена трудова книжка та з ним був проведений повний розрахунок при звільненні.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 червня 2014 року був скасований наказ про його звільнення з роботи. Зобовязано відповідача змінити підставу та формулювання звільнення позивача з посади другого пілота повітряного судна з п.4ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин на ч.3 ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у звязку з порушенням Авіакомпанією законодавства про працю. Цим же рішенням суду з відповідача на користь позивача була стягнута вихідна допомога у сумі 63.045 гривень 63 копійок та 1.000 гривень в рахунок заподіяної моральної шкоди.

Судом встановлено, що 15 жовтня 2014року, після набрання рішенням суду чинності, Бориспільским міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист № 2/359/1503/2014 стосовно скасування наказу Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Ютейр-Україна» № 149/ос від 18 квітня 2014 року та зобов'язання відповідача змінити підставу звільнення позивача з посади другого пілота повітряного судна Боїнг-737 льотної служби з п.4ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин на ч.3ст.38 КЗпП України - за власним бажанням у звязку з порушенням відповідачем законодавства про працю.

При цьому, 29 грудня 2014 року державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві була розглянута заява від 25 грудня 2014 року про примусове виконання виконавчого листа № 2/359/1503/2014, який був виданий 15 жовтня 2014 року, про стягнення заборгованості у розмірі 64.045 гривень 63 копійок: вихідної допомоги та моральної шкоди.

В цей же день, 29 грудня 2014 року, державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Боржнику, тобто відповідачу, було запропоновано протягом семи днів з моменту винесення постанови добровільно виплатити вказану заборгованість.

При цьому, із листа відповідача за № 0021 від 14 січня 2015 року вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження йому була вручена 08 січня 2015 року.

Відповідач несвоєчасно одержав вказану постанову та був позбавлений можливості добровільно виконати постанову протягом семи днів з її винесення. У звязку з Новорічними святами наказом № 179/ОД від 12 грудня 2014 року були перенесені робочі дні.

Платіжним дорученням 13 січня 2015 року № 10664 відповідачем перераховано відділу ДВС 64 045 гривень 63 копійки у виконання постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача суд послався на те, що , ОСОБА_3 вихідна допомога і моральна шкода за рішенням суду від 18 червня 2014 року у загальній сумі 64 045 гривень 63 копійки відповідачем були сплачені згідно з вимогами чинного законодавства: Закону України "Про виконавче провадження», у звязку з чим відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте, зтаким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд, не зясував дійсні обставини справи, без перевірки доводів і заперечень сторін та без належної оцінки доказів. Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції послався на те, що після ухвалення судом рішення про стягнення вихідної допомоги та звернення його до виконання відносини, пов'язані з виплатою присудженої суми, регулюються з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження» і чинним трудовим законодавством, зокрема, ст. 117 КЗпП України не передбачено стягнення середнього заробітку за невиконання судових рішень у трудових спорах.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом врегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Відповідно до частини 1 статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належат йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, результат аналізу наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс14, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України)

Тривалість періоду здійснення виконавчих дій органами державної виконавчої служби не може свідчити про відсутність вини роботодавця у невиплаті працівникові належних коштів і не є підставою для звільнення роботодавця від обовязку виплатити зазначені кошти.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Середній заробіток позивача визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з подальшими змінами.

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, зякою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення його з роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, заробіток ОСОБА_3 за лютий та березень 2014 року складає 42030, 41 грн. , а тому середньоденна заробітна плата позивача становить 1025, 13 грн.( 42030, 41: 41 робочих днів)

За період з 19 квітня 2014 року (наступного дня звільнення) по 13 січня 2015 року (день перерахування коштів авіакомпанією) час затримки розрахунку складає 182 дні, а тому на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 186573, 66 грн. ( 1025, 13 грн. х 182 дні ) (вказана сума визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів)

На підставі ст.. 88 ЦПК України таЗакону України «Про судовий збір» з доповненнями, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1865 грн. 73 коп.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду не може залишатися в силі і, на підставі ст.309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 березня 2015 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (ЄДРПОУ 36129430) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19 квітня 2014 року по 13 січня 2015 року у сумі 186573 грн. (сто вісімдесят шість тисяч пятсот сімдесят три гривні) 66 копійок з відрахуванням з цієї суми обовязкових зборів та податків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» (ЄДРПОУ 36129430) на користь держави судовий збір в розмірі 1865 грн. 73 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

ОСОБА_4