Ухвала суду № 46298908, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/63437/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Калашнікової О.В., Конюшка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2014 року публічне акціонерне товариство «Банк Форвард» (ПАТ «Банк Форвард»), яке є правонаступником публічного акціонерного товариства «Банк Русский Стандарт» пред'явило позов до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування акту, протоколу, припису, визнання протиправною та скасування постанови від 15 квітня 2014 року № 50/1074/61.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Банк Форвард» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями суду апеляційної інстанції скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ПАТ «Банк Форвард», посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Матеріалами справи підтверджено, що суд першої інстанції копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року направив позивачу 27 червня 2014 року.

Із повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що позивач копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року отримав 01 вересня 2014 року, що не заперечується скаржником.

12 вересня 2014 року ПАТ «Банк Форвард» направило до суду апеляційну скаргу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року.

У заяві апелянт вказує на те, що копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції він отримав 02 вересня 2014 року, а тому строк на апеляційне оскарження не пропущений.

Ухвалою від 30 вересня 2014 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу ПАТ «Банк Форвард» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року залишив без руху та запропонував апелянту протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків, вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 07 листопада 2014 року апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року.

У цьому клопотання поважність пропуску строку на апеляційне оскарження обґрунтоване тим, що банк змінив своє місцезнаходження та копію оскаржуваної постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року ПАТ «Банк Форвард» отримав 01 вересня 2014 року о 18 год. 11 хв., тобто не в робочий час банку, а тому днем вручення копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року слід вважати - 02 вересня 2014 року.

Зазначені обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції не визнав поважними, в зв'язку із чим прийшов до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією суду апеляційної інстанції погоджується із огляду на наступне.

Згідно частини 4 статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною 1 статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач копію постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 червня 2014 року отримав 01 вересня 2014 року, а тому строк на апеляційне оскарження починався з 02 вересня 2014 року та закінчувався 11 вересня 2014 року.

Із відбитку штампу на конверті вбачається, що позивач апеляційну скаргу на оскаржувану постанову суду першої інстанції направив 12 вересня 2014 року, тобто поза межами строку, визначеного статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.

Матеріалами справи підтверджено, що копію оскаржуваної постанови суду першої інстанції було направлено позивачу за останньою адресою, а тому колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилань позивача на зміну його місцезнаходження як на поважність підстав пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення.

Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність посилання апелянта на великий обсяг робіт у зв'язку із зміною місцезнаходження банку, як на підставу для поновлення строку апеляційного оскарження, оскільки це не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Форвард» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: