Ухвала суду № 46298877, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/9991/10716/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Гончар Н.О.,

за участю представника відповідача <…>,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 2а/1770/1551/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог Товариства визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 28.03.2011 № 0000142344, яким йому зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ) за грудень 2010 року у розмірі 464 386,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 116 096,50 грн., - відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

За клопотанням відповідача у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою від 02.07.2015 із занесенням у протокол судового засідання допустив заміну Державної податкової інспекції у м. Рівне на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що підставою для прийняття оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення були результати позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого на розрахунковий рахунок за грудень 2010 року, та достовірності формування залишку від'ємного значення (рядка 26) декларації за грудень 2010 року, викладені у акті від 10.03.2011.

У ході вказаної перевірки державний податковий орган дійшов висновку, що позивач завищив залишок від'ємного значення (рядок 26) по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму 464 386,00 грн., яка складається із залишків від'ємного значення, що виникло у грудні 2007 року (97 072,00 грн.), у лютому 2008 року (310 679,00 грн.), січень 2009 року (285,00 грн.), лютий 2009 року (56 000,00 грн.), липень 2009 року (350,00 грн.).

Такий висновок мотивовано тим, що податковий кредит вересня 2007 року, січня 2008 року сформовано за рахунок погашення податкових векселів у попередніх періодах шляхом включення суми зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань, а не грошовими коштами, та виникнення суми від'ємного значення (різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом) з терміном понад 1095 днів. Також фахівці контролюючого органу зазначили, що позивач не відобразив результати попередньої перевірки за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 (акт від 28.10.2010 № 1689/23-100/33276798), за наслідками якої Товариству зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за червень 2010 року).

Суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, на обґрунтування свого рішення послався на відмінність даних від'ємного значення, задекларованих платником податку у певних податкових періодах (грудень 2007 року, лютий 2008 року, лютий 2009 року), та відображених у додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року, поданої 20.01.2011 до органу податкової служби, у складі від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 464 386,00 грн. (рядок 26 декларації за грудень 2010 року).

Водночас, судами не було враховано, що згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

У ході вирішення спору судами не враховано, що відповідно до п. 11.5 ст. 11 Закону № 168/97-ВР з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначена у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується в розрахунках податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, в якому вексель погашено.

Включення сум ПДВ, зазначених у податковому векселі, до складу податкового кредиту здійснюється платником податку відповідно до порядку формування податкового кредиту, а саме платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом. Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю.

Аналіз вищенаведеного дає підстави стверджувати, що при наявності у платника податків на дату поставки податкового векселя органу митного контролю, підтвердженої податковим органом суми бюджетного відшкодування, що дорівнює або більше ніж сума зобов'язання по такому податковому векселю, платник податків може включити суму, що підлягає оплаті в декларацію по податку на додану вартість того звітного періоду, в якому такий вексель виданий органам митного контролю. При цьому, вексель буде вважатися погашеним, а у платника податків в наступному податковому періоді виникає право на податковий кредит на суму такого податкового векселя.

В свою чергу, відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 5.12.4 Порядку, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 № 166, у рядку 26 декларації з ПДВ наводиться залишок від'ємного значення ПДВ, тобто сума, що залишилася після отримання бюджетного відшкодування. Цей залишок підлягає включенню до складу податкового кредиту (рядка 23.2) наступного податкового періоду.

Іншими словами, у рядку 26 декларації платники податків декларують суми податкового кредиту від придбань, за якими ще не було розрахунків з постачальниками, і тому у підприємства ще немає права задекларувати бюджетне відшкодування (пп. 7.7.2 "а" Закону № 168/97-ВР).

А системне тлумачення приписів пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 Закону № 168/97-ВР, та пп. 15.3.1 Закону № 2181-ІІІ дає підстави для висновку, що встановлені граничні строки у 1 095 передбачені лише для подання заяви на повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування, та не обмежують платника податку у формуванні залишку від'ємного значення податку, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вказуючи на відмінність задекларованих даних від'ємного значення податкових періодів, що входять до складу від'ємного значення, задекларованого у рядку 26 декларації за грудень 2010 року, суди не врахували, що платником податків надавалися уточнюючи розрахунки за відповідні податкові періоди.

Стосовно обов'язку платника податків у декларації по ПДВ результатів попередньої перевірки суди не звернули уваги, що власне акт перевірки податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто сам по собі акт перевірки не має і не може мати для платника податків будь-яких наслідків. Цей документ (акт перевірки) не має обов'язкового характеру, а викладені в ньому обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів - прийняти на його основі відповідне рішення. І вже це рішення містить конкретні приписи для платника податків.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що суди вжили заходів щодо витребування у сторін детального розрахунку формування позивачем від'ємного значення у розмірі 464 386,00 грн. (рядок 26 декларації за грудень 2010 року) та встановлення факту прийняття відповідного акту індивідуальної дії за наслідками податкової перевірки, оформленої актом від 28.10.2010 № 1689/23-100/33276798 .

Крім іншого, в силу положень ч. 1 статті 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу, тоді як зазначене право також не було використане судами.

За наведених обставин постанова суду першої інстанції, з якою помилково погодився суд апеляційної інстанції, підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранссервіс" задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 у справі № 2а/1770/1551/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Н.Є. Маринчак

А.О. Рибченко