Ухвала суду № 46298708, 30.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2015 року м. Київ К/800/25326/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників сторін:

позивача - Берєчкіної Я.В., Кропивницького М.А.

відповідача - Репех О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013

у справі № 825/4120/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 18.06.2013 № 0000542202/195 та № 0000562202/194.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача, у зв'язку із реорганізацією, із Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на правонаступника - Прилуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ТОВ «Агрікор Холдинг» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Парма ЛТД» за період з 01.09.2012 по 31.01.2013, складено акт № 439/22-36279482 від 31.05.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 183 514 грн., у т.ч.: за жовтень 2012 року в сумі 88 117 грн., за грудень 2012 року в сумі 1 019 966 грн., за січень 2013 року в сумі 75 431 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся, на загальну суму 88 118 грн., у т.ч.: за жовтень 2012 року в сумі 88 118 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 18.06.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542202/195 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 775 271 грн., в т.ч.: 1 183 514 грн. основного платежу та 591 757 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000562202/194 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88 118 грн., у зв'язку з проведеним відшкодуванням у сумі 88 118 грн., нараховано грошове зобов'язання в сумі 88 118 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 44 059 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на доводах про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку по господарським операціям з ТОВ «Парма ЛТД», оскільки за даними акту ДПІ у м. Чернігові «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Парма ЛТД»» від 25.04.2013 товариство відсутнє за місцезнаходженням, службовою запискою ГВПМ ДПІ у м. Чернігові у ТОВ «Парма ЛТД» зазначено про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі та реалізації товарно-матеріальних цінностей, що свідчить, на думку податкового органу, про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 1 183 514 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 88 118 грн.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до договору № 2509 від 25.09.2012 ТОВ «Парма ЛТД» зобов'язалось здійснити поставку нафтопродуктів, а ТОВ «Агрікор Холдинг» - прийняти і оплатити їх.

На підставі зазначеного договору складено видаткові та податкові накладні на поставку дизельного пального на загальну суму 7 629 794,05 грн., у тому числі - 1 271 632,18 грн. податку на додану вартість.

Оплату позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, що підтверджено банківськими виписками, а сплачений у складі вартості товару податок на додану вартість включив до податкового кредиту.

Також на виконання вказаного договору були складені рахунки-фактури, паспорти якості, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), подорожні листи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 зазначеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно положень п. п. 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від факту проведення зустрічної звірки даних суб'єкта господарювання (постачальника товару, виконавця робіт, послуг) щодо платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись лише неможливістю проведення зустрічної звірки даних контрагента через відсутність його за юридичною адресою та інформацією із службової записки ГВПМ ДПІ щодо відсутності у контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності щодо купівлі та реалізації товарно-матеріальних цінностей тощо, адже підприємство не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді за результатами господарських операцій з ТОВ «Парма ЛТД» на підставі належним чином оформлених податкових накладних, та встановлено, що господарські операції з поставки товару мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Допустити заміну по даній справі відповідача - Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області її правонаступником - Прилуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 та постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний