Ухвала суду № 46298689, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2015 року м. Київ К/800/1071/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Профіль України» до Дніпропетровської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії, що переглядається за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби (правонаступник Дніпропетровської митниці Міндоходів) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ТОВ «Торговий дім Профіль України» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови в прийнятті митної декларації, зобов'язання вчинити дії.

Зазначали, що оскаржуваним рішенням Митниці визначено митну вартість ввезеного позивачем товару (прокат плоский з нелегованої сталі, з покриттям цинком (плакований)) за другорядним (резервним) методом, та відмовлено у прийнятті митної декларації Товариства у зв'язку з таким коригуванням.

Посилаючись на те, що надали митному органу усі необхідні документи, що підтверджують достовірність визначення митної вартості за ціною контракту, просили визнати протиправним і скасувати рішення Митниці від 17 жовтня 2013 року № 110100000/2013/200648/1 та картку відмови у митному оформленні від 17 жовтня 2013 року № 110100000/2013/00568.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі Дніпропетровська митниця ДФС, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного контракту з «Shandong Keer Imp&Exp Trade Co.Ltd.» (виробник, Китай) у жовтні 2013 року позивачем ввезено на митну територію України партію вказаного товару. Задекларована позивачем митна вартість, обчислена за ціною договору, склала 38 343,74 доларів США (умови поставки FOB Одеса).

На підтвердження заявленої вартості, окрім митної декларації, Товариство надало Митниці такі документи: залізничну накладну; коносамент; банківські платіжні документи; платіжний документ Swift; виписку з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; розрахунок ціни (калькуляція); комерційну пропозицію; рахунок про перевезення UAIM; калькуляцію транспортних витрат; рахунок - фактуру (інвойс); пакувальний лист; договір про перевезення; зовнішньоекономічний контракт з доповненнями; довідку про декларування валютних цінностей; сертифікат походження товару; сертифікат якості; копію митної декларації країни відправлення; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів.

Митницею запропоновано надати додаткові документи на підтвердження вартості: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, а також будь-які додаткові документи за власним бажанням.

Позивачем повідомлено про безпідставність вимог надання додаткових документів та достатність вже поданих для визначення ціни товару за основним методом.

Після цього позивачу відмовлено в митному оформленні ввезеного товару (картка відмови у митному оформленні від 17 жовтня 2013 року № 110100000/2013/00568) та винесено рішення від 17 жовтня 2013 року № 110100000/2013/200648/1 про визначення митної вартості в розмірі 44 474,40 дол. США. Застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості на підставі відомостей про ціну на схожий товар автоматизованої інформаційної бази Держмитслужби.

Відповідач обґрунтував своє рішення тим, що у поданих позивачем документах містяться розбіжності, зокрема: в калькуляції собівартості товару не вказано витрати на завантаження товарів на судно; у калькуляції собівартості витрати щодо доставки товарів до порту різняться в залежності від товщини прокату; до митного оформлення не надано акт виконаних робіт/наданих послуг від перевізника; в експортній декларації вказано дату митного оформлення 30 серпня 2013 року, що не кореспондується з датою виходу судна (датою коносаменту) - 21 серпня 2013 року.

Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сумнів митного органу у контрактній вартості товарів є необґрунтованим, а позивач подав достатні документи для підтвердження контрактної вартості.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, здійснюючи перегляд рішень судів в межах касаційної скарги, вважає, що її доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу (МК) України від 13 березня 2012 року митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Товариством від постачальника одержано комерційну пропозицію, комерційний інвойс від 2 серпня 2013 року, рахунок-фактуру від 2 серпня 2013 року на фактичну кількість товару, пакувальний лист, які містять відомості про вартість товару (38 343,74 дол. США/тонна) із датою відвантаження - 21 серпня 2013 року, оплата 100%, порт відвантаження - Циндао порт, Китай, порт призначення: Одеса порт, Україна.

Відповідно до коносаменту № QDSW006708 - завантаження товару на борт судна відбулося 21 серпня 2013 року, що кореспондується з датами, які зазначені у комерційному інвойсі, рахунку-фактурі та пакувальному листі.

Оплата за вказаний товар позивачем здійснена 8 жовтня 2013 року у сумі 38 343,74 дол. США, що підтверджується копією платіжного документу, який наданий Митниці під час митного оформлення товару.

Таким чином, будь-яких невідповідностей у сумах сплачених коштів декларантом за вказаною поставкою судами не встановлено.

Щодо зауважень Митниці про те, що в калькуляції собівартості товару не вказано витрати на завантаження товарів на судно, то умовами поставки Інкотермс FOB передбачено, що продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна, призначеного продавцем, у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами, в названому порту відвантаження, у спосіб, що відповідає звичаям порту. Також продавець зобов'язаний: нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару.

Отже, калькуляція собівартості не є розрахунковим документом та не може впливати на вартість товару, при цьому, слід зазначити, що дана калькуляція містить такі витрати як доставка в порт відвантаження, митні збори, що свідчить про те, що, у даному випадку, витрати па завантаження на судно вже включені постачальником до вартості та вказані у декларації, яку надав декларант до митного оформлення.

Посилання митного органу па те, що дата митного оформлення (30 серпня 2013 року) зазначена у експортній декларації не кореспондується з датою виходу судна (датою коносаменту) - 21 серпня 2013 року, то таке твердження не приймається судом до уваги, оскільки зі змісту вказаної експортної митної декларації вбачається, що датою заявлення є 19 серпня 2013 року, датою експортного відправлення - 21 серпня 2013 року і це кореспондується з датою коносаменту - 21 серпня 2013 року.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що Товариством надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, вказували ціну товару, яка підлягала сплаті Покупцем на користь Продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують та не дають підстав вважати оскаржувані рішення такими, що прийняті з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді М.І.Цуркан

А.В.Єрьомін

О.В.Кравцов