Ухвала суду № 46298593, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

16.06.2015 № К/800/16801/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року

у справі № 826/15866/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк"

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2013 р. № 0000624320, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27751448, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2014 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 р. позовні вимоги задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Промінвестбанк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт від 28 серпня 2013 року № 1045/43-20/00039002, оскільки встановлено порушення позивачем вимог пункту п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст. 5, п.п.8.4 ст. 8, п.п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, 138.1 статті 138 та пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за договорами відступлення права вимоги. Податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2013 р. № 0000624320 позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27751448, 00 грн.

Суди встановили, що філією Головного управління ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в Донецькій області та ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС» укладено договір від 24 червня 2013 року про відступлення права вимоги № 15-94/70-2127/11 (сума відшкодування позивачу склала 14000000, 00 грн.) та № 15-94/70-2135/11 (сума відшкодування позивачу склала 5100000, 00 грн.) за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/19-3786/07 від 05 вересня 2007 року, з внесеними змінами до нього договорами від 28.09.2007 року № 15-93/19-3786/07-1, від 03.10.2007 року № 15-93/19-3786/07-2, від 29.12.2008 року № 15-93/19-3786/07-3, від 01.09.2010 року № 15-93/19-3786/07-4 та за Кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 15-93/16-741/08 від 04.03.2008 року, з внесеними змінами до нього договорами від 13.05.2008 року № 15-93/16-741/08/2, від 13.04.2010 року № 15-93/16-741/08/3, від 27.05.2010 року № 15-93/16-741/08/4.

Згідно договору № 15-94/70-2127/11 до ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС» перейшло право вимоги від боржника (ТОВ «СК «Інжиніринг») належного та реального виконання обов'язків на загальну суму 19 235 024,00 грн., а відповідно до договору № 15-94/70-2135/11 право вимоги від боржника (ТОВ «Вентфасад») - на загальну суму 8502138, 70 грн.

Податковий орган в акті перевірки зазначив, що за економічним змістом, вказані операції є договорами факторингу, які укладені ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС», яке не є фінансовою установою, що є порушенням вимог статті 1079 Цивільного кодексу України та призвело до незаконного збільшення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27751448, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій, не погоджуючись з позицією податкового органу, що вказані операції є договором факторингу, зазначили, що договори є реально виконаними договорами відступлення права вимоги, за яким здійснено передачу (відступлення) права вимоги до боржників, що виникло на підставі кредитних договорів, оскільки, внаслідок відступлення права вимоги з балансу позивача були списані безнадійні активи в сумі заборгованості 27,7 млн. грн., сума страхового резерву, яка включена до витрат 27,3 млн. грн., спрямована на збільшення оподаткованого доходу та позивачем включені до оподаткованого доходу суми коштів, отримані від відступлення - 19,1 млн. грн. Рух коштів за умовами договорів про відступлення права вимоги між підприємствами підтверджується банківськими виписками, ці операції належним чином відображені у податковому обліку банківської установи у ІІ кварталі 2011 року та ІІ-ІІІ кварталі 2011 року.

Крім того, суди встановили, що виконання договорів не спричинило заниження об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях, тому позивач мав правові підстави на формування витрат за договорами відступлення прав вимоги відповідно до ст. 153 Податкового кодексу України.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить що висновку, що судами повно та правильно встановлено всі обставини по справі та зроблено юридично вірні висновки про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Правовою підставою прийняття спірного повідомлення-рішення податковим органом зазначено п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.п.5.3 ст. 5, п.п.8.4 ст. 8, п.п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14, 138.1 статті 138, п.п.139.1 ст. 139 та пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Підпунктом 153.5 ст. 153 Податкового кодексу України, визначені правила оподаткування операцій з відступлення права вимоги. А саме, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку. Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Підпунктом 14.1.255 ПК України встановлено, що відступлення права вимоги це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Відповідно до п.п.138.1 ПК України - фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Аналіз наведених норм права та надані позивачем первинні документи на підтвердження фактичного виконання договорів відступлення права вимоги (які ретельно перевірені та оцінені судами) дають підстави для висновку про правомірність включення до складу витрат суму 27727163 грн., та одночасно спростовується позиція податкового органу, згідно якої зазначені витрати могли би формуватись лише при здійсненні заходів щодо стягнення з боржників суми заборгованості, оскільки діючим законодавством такої вимоги не передбачено.

Колегія суддів вважає також необґрунтованими доводи відповідача про фактичне укладання позивачем договору факторингу з метою збільшення витрат та відповідно зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає ( ст. 1077 Цивільного кодексу України). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ст. 1078 ЦК України). Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що між сторонами (позивачем та ТОВ ТОВ «ДОНАГРОЛЮКС») укладено саме договори відступлення права вимоги, що також підтверджується наданими первинними документами, а не договір факторингу, які за змістом та предмету суттєво відрізняються. Так, податковим органом не доведено, що Банк, як фактор передав або взяв зобов'язання передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (або у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступив або взяв обов'язок відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Також не доведено про збитковість зазначених операцій.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2015 року у справі № 826/15866/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

Г.К.Голубєва

М.В.Сірош