Ухвала суду № 46298574, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2015 року м. Київ К/800/10321/15

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Бутенка В.І., Штульман І.В.,

здійснивши в касаційному порядку попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - державний виконавець), управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - ДВС), третя особа: управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відновлення виконавчого провадження та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою позивачки на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, відповідно до якого просила:

визнати протиправним діяння відповідачів, допущені при проведені виконавчих дій;

скасувати постанову державного виконавця від 24 червня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу;

зобов'язати ДВС провести необхідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа;

стягнути 1 грн. компенсації за моральні страждання.

Постановою Дніпровського районного суду від 6 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду позивачка звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судових витрат в розмірах, передбачених Законом України «Про судовий збір». Запропоновано сплатити 18,27 грн. судового збору, для чого надано строк. У визначений строк недоліки усунуті не були, тому ухвалою від 5 грудня 2014 року апеляційну скаргу повернуто.

У касаційній скарзі позивачка, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення всіх позовних вимоги. Зазначає, що у зв'язку з поданням позову про відшкодуванням шкоди та з урахуванням майнового стану, вона звільняється відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ).

Зокрема, перелік заяв, при подачі яких судовий збір не справляється наведено у частині другій статті 3 цього Закону. За змістом пункту 13 зазначеної норми (у редакції Законом України від 16.05.2013 р. N 245-VII), на яку посилається позивачка, як на підставу до звільнення, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Виходячи зі змісту вимог, заявлених в позовній заяві, ОСОБА_1 просила визнати протиправним діяння (дії та бездіяльність) відповідачів, допущені при проведені виконавчих дій по виконанню судового рішення по нарахуванню і виплаті соціальної допомоги, скасувати постанову державного виконавця від 24 червня 2014 року про повернення виконавчого документу стягувачу зобов'язати ДВС провести необхідні виконавчі дії з виконання виконавчого листа стягнути 1 грн. компенсації за моральні страждання.

З урахуванням зазначених обставин, позивачка з підстави, передбаченої пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VІ, не може бути звільнена від сплати судового збору, тому ухвала судді, яка є предметом оскарження, відповідає вимогам закону.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду не спростовують і не дають підстав вважати судове рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Можливість полегшення тягаря судових витрат для осіб з низьким рівнем доступу визначається статтею 88 КАС України. Відповідно до положень частини першої цієї норми суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При зверненні з апеляційною скаргою позивачка не просила звільнити її від сплати судового збору з підстав, передбачених вище згаданою статтею, а заявила таку вимоги лише при подачі заяви на ухвалу про усунення недоліків. Зазначену вимогу суд не вирішив, проте зацікавлена особа не оскаржила судове рішення про повернення апеляційної скарги, що згідно частини другої статті 220 КАС України унеможливлює суд касаційної інстанції переглянути таке рішення.

Позивачка не позбавлена права звернутися до суду з аналогічною вимогою про звільнення, відстрочення чи розстрочення судових витрат або оскарження рішення про повернення апеляційної скарги.

Суд касаційної інстанції позбавлений можливості перегляду рішення суду першої інстанції, оскільки воно не переглядалося апеляційним судом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

В.І. Бутенко

І.В. Штульман