Ухвала суду № 46298557, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/45134/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Бутенка В.І.,

Малиніна В.В.,

провівши в порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Укртрансінспекції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову від 3 березня 2014 року № 034039 про застосування до нього фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що цією постановою його притягнуто до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у зв'язку з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів за відсутності документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема, без оформлення ліцензійної картки на право надання послуг з перевезення вантажів, договору з замовником транспортних послуг та документу, що підтверджує оплату транспортних послуг.

Зазначив, що перевезення пасажирів здійснював виключно для власних потреб з метою відвідування міста Києва своїми родичами та знайомими, а тому не зобов'язаний мати документи передбачені статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Окрім того, на час проведення перевірки у його водія були наявні всі необхідні документи для перевезення пасажирів автобусами для власних потреб, однак, вони не були прийняті до уваги посадовими особами під час перевірки та розгляду справи.

Посилаючись на те, що він не допускав правопорушення, вчинення якого йому ставиться за вину, просив позов задовольнити.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 червня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування його рішення та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач своїм правом, як сторони у справі, не скористався та заперечень на касаційну скаргу не подав.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

20 січня 2014 року, відповідно до направлення на перевірку, під час рейдової перевірки на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюється перевезення, інспекторами Управління Укртрансінспекції у Сумській області здійснено перевірку транспортного засобу марки «Мерседес Бенц», номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який здійснював нерегулярні пасажирські перевезення з міста Суми до міста Києва.

Під час перевірки виявлено, що у водія ОСОБА_5 відсутні ліцензійна картка на право надання послуг з перевезення вантажів, договір з замовником транспортних послуг та документ, що підтверджує оплату транспортних послуг, наявність яких відповідно до статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" є обов'язковою.

У зв'язку з цим, перевіряючі дійшли висновку, що під час надання послуг з перевезення пасажирів перевізником порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт від 20 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, за наслідком розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансінспекції у Сумській області прийнято постанову № 034039 від3 березня 2014 року про застосування відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 фінансових санкцій в розмірі 1 700 гривень.

Відповідно до положень статті 39 Закону України від 5 квітня 2004 року № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ) автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Такими документами для нерегулярних пасажирських перевезень є: 1) для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; 2) для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Автомобільним перевізником, згідно зі статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Статтею 60 Закону № 2344-ІІІ передбачена відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зокрема, абзацом третім частини першої цієї статті встановлено, що до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовуються штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постанова суду першої інстанції про протиправність спірної постанови мотивована тим, що позивач здійснював перевезення пасажирів для власних потреб, а тому документи зазначені в акті перевірки (ліцензійна картка, договір з замовником перевезення, квитанція про оплату транспортних послуг) йому не потрібні.

Скасовуючи постанову, апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції не погодився та вказав, що оскільки доказів перевезення пасажирів автобусом для власних потреб, зокрема, списку пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, як того вимагає стаття 39 Закону № 2344-ІІІ, інспекторам Управління Укртрансінспекції у Сумській області на момент здійснення перевірки водієм надані не були, і в акті про наявність такого списку не зазначено, то, відповідно, спірна постанова є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду з огляду на таке.

17 травня 1012 року між позивачем та ОСОБА_5 укладено трудовий договір, згідно з яким вид діяльності останнього - водій автотранспортного засобу.

За перевіркою матеріалів справи, згідно з актом перевірки, встановлено відсутність у водія ОСОБА_5 ліцензійної картки на право надання послуг з перевезення вантажів, договору з замовником транспортних послуг та документа, що підтверджує оплату транспортних послуг, наявність яких відповідно до статті 39 Закону № 2344-ІІІ є обов'язковою. При цьому, встановлено, що в салоні автобуса знаходилось сім пасажирів.

В своїх поясненнях щодо причин порушень водій ОСОБА_5 зазначив, що з такими не згоден, оскільки здійснював перевезення за власними потребами. Між тим, доказів перевезення пасажирів автобусом для власних потреб, зокрема, списку пасажирів, яких перевозив, завірений підписом перевізника та печаткою, інспекторам Управління Укртрансінспекції у Сумській області на момент проведення перевірки не надав. В своїх поясненнях водій ОСОБА_5 про такий список пасажирів також не вказав.

Наявний в матеріалах справи список пасажирів, перевезення яких, в день перевірки, здійснював водій ОСОБА_5, завірений підписом та печаткою ФОП ОСОБА_4, не може бути належним підтвердженням того, що перевезення пасажирів здійснювалось за власними потребами, оскільки на момент проведення перевірки такий список перевіряючим наданий не був, і в своїх поясненнях водій про нього не зазначив. До того ж, як встановлено за перевіркою матеріалів справи, в акті перевірки вказано про наявність в салоні автобуса семи пасажирів, тоді як, в списку пасажирів, що знаходиться в матеріалах справи, зазначено лише п'ять, що також ставить під сумнів наявність такого списку на момент проведення перевірки.

Окрім того, слід звернути увагу на те, що наказом Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті від 23 липня 2013 року ліцензія, як автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_4 анульована з 23 серпня 2013 року, у зв'язку із відмовою ліцензіата у проведенні позапланової перевірки від 17 липня 2013 року № 107.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В порушення зазначених вимог, позивачем не надані суду докази стосовно того, що він здійснював перевезення пасажирів автобусом для власних потреб.

З огляду на наведене, апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що 20 січня 2014 року ФОП ОСОБА_4 здійснював нерегулярні пасажирські перевезення з міста Суми до міста Києва, а тому, відповідно до статті 39 Закону № 2344-ІІІ зобов'язаний мати документи, на підставі яких виконував такі перевезення, зокрема, ліцензійну картку на право надання послуг з перевезення вантажів, договір з замовником транспортних послуг та документ, що підтверджує оплату транспортних послуг. Оскільки на момент проведення перевірки вказані документи у водія ОСОБА_5 були відсутні, то, відповідно, інспектори Управління Укртрансінспекції у Сумській області правомірно прийняли відносно позивача спірну постанову про застосування фінансових санкцій в розмірі 1700 гривень.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга не містить доводів, котрі спростовують правильність висновків апеляційного суду, зміст оскарженого рішення також не дає підстав для висновку, що апеляційним судом порушено норми матеріального чи процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, оскільки воно прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді В.В.Швець

В.І. Бутенко

В.В.Малинін