Ухвала суду № 46298540, 24.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2015 року м. Київ К/800/387/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 по справі №2а-7587/12/2070 за позовом Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Харківський коксовий завод» (далі - ПАТ «Харківський коксовий завод», позивач) до Харківської митниці Міндоходів, яка є правонаступником Харківської обласної митниці (далі - відповідач), задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці від 15.06.2012 №52 на суму 75735,69грн. та №53 на суму 772504,06грн.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Харківська митниця Міндоходів 27.11.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 8, 19, 129 Конституції України, статей 57, 59, 60, 63, 234, 235, 236 Митного кодексу України, статті 1 Закону України «Про відходи», пункту 5.6 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 06.08.2009 №727, статті 7, частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Харківської обласної митниці було проведено невиїзну документальну перевірку факту порушення ПАТ «Харківський коксовий завод» вимог чинного законодавства у галузі переробки давальницької сировини та повноти визначення і декларування продуктів переробки за період з 02.04.2011 по 31.12.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статей 234, 235, 236 Митного кодексу України в частині повноти визначення продуктів переробки та їх декларування, при використанні їх на митній території України, пункту 5.6 Порядку застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 №609, що призвело до заниження податкових зобов'язань на загальну суму 565493,17грн., у тому числі 50490,46грн. - мита та 515002,71грн. - податку на додану вартість.

Висновок податкового органу про порушення ПАТ «Харківський коксовий завод» вимог податкового законодавства ґрунтується на неправильному визначенні позивачем отриманого у процесі переробки давальницької сировини очищеного коксового газу як відходів такої переробки, з огляду на те, що такий продукт переробки є супутнім, оскільки придатний для подальшого використання у власній господарській діяльності підприємства. Відтак, очищений коксовий газ як супутня продукція, отримана у процесі переробки давальницької сировини, є власністю контрагента позивача, а тому має бути відповідним чином задекларована на митній території України у режимі «ІМ» зі сплатою усіх належних митних платежів.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №0022/12/807000000/0024481702 від 25.05.2012 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.06.2012 №52, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 75735,69грн., з яких 50490,46грн. - основний платіж та 25245,23грн. - штрафні (фінансові) санкції та №53, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» у розмірі 772504,06грн., з яких 515002,71грн. - основний платіж та 257501,35грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України митний орган може здійснювати контроль митної вартості товарів, у тому числі відповідно до статей 60 та 69 Митного кодексу України, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів

Згідно з підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Положеннями пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З аналізу наведених норм вбачається, що митні органи законодавчо наділені як правом контролю за справлянням суб'єктами підприємницької діяльності податків зборів та інших обов'язкових платежів при ввезенні (пересиланні) ними товарів і предметів на митну територію України, так і правом здійснювати донарахування таких податків, зборів та платежів у випадку їх заниження відповідними суб'єктами.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

На підставі належних та допустимих доказів судами встановлено, що розмір нарахованих позивачу податкових зобов'язань було визначено на підставі митної вартості товару, обчисленої відповідно даних висновку комісійної судової товарознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту імені М.С. Бакаріуса від 19.09.2011 №8069.

При цьому, на вирішення зазначеної експертизи було поставлено питання лише щодо вартості 1000 мі очищеного коксового газу за період 2008-2011 років.

Згідно даного висновку, оцінка газу коксового очищеного залежить від багатьох чинників, які є індивідуальними для кожного окремо взятого коксохімічного виробництва, як то: технологічні потужності підприємства, обсяги виробництва продукції, економічні елементи виробничої собівартості (вартість сировини, енергетичні витрати, витрати на ремонти і утримання основних засобів, заробітна плата, амортизація основних засобів та інше).

Зокрема, з матеріалів вказаної експертизи вбачається, що проводився аналіз вартості очищеного коксового газу підприємств ВАТ «Запорожкокс», ВАТ «Запорізький Металургійний комбінат «Запоріжсталь», ПАТ «Запорізький завод Зварювальних флюсів та скловиробників», ПАТ «Алчевськкокс», ПАТ «Алчевский металургійний комбінат», та діапазон вартості по реалізації споживачу саме очищеного коксового газу у 2011 році становив від 300,00грн. до 395,00грн.

Відповідно до висновку Міністерства промислової політики України від 19.09.2011 №1641, при діючій на ПАТ «Харківський коксовий завод» технологічній системі, коксовий газ не може бути кваліфікований як очищений у зв'язку з тим, що він не відповідає технічним умовам ТУ У 322-00190443-101-99 (з відповідними змінами №1, №2, №3, №4) «газ коксовий очищений», оскільки згідно з технологічною схемою підприємства позивача, прямий коксовий газ позбавляється тільки від кам'яновугільної смоли та аміаку, та не очищується від бензольних вуглеводнів та сірки, а відтак - не може кваліфікуватись як очищений.

Крім того, згідно листа Українського державного науково-дослідного вуглехімічного інституту від 03.07.2012 №08/2-1117, яким здійснено порівняння технологічних схем очистки коксового газу підприємствами ПАТ «Алчевськкокс» та ПАТ «Харківський коксовий завод», встановлено, що на першому підприємстві проходять такі етапи очистки: очистка від смоли у відділенні первинного охолодження з отриманням продукції «смола кам'яновугільна», очистка аміаку з отриманням продукції «сульфат амонію», очистка від бензольних вуглеводнів з отриманням продукції «сирий бензол» та очистка від сірководню з отриманням продукції «сіркова кислота», у той час, як на підприємстві позивача проходить лише перший з названих методів очистки коксового газу.

У той же час, з висновків Харківської торгово-промислової палати від 15.11.2011 вбачається, що фактична вартість неочищеного коксового газу у 2011 році (9 місяців) складала від 10,00грн. до 53,95грн. за 1 тис. мі.

Враховуючи вищевикладене та за відсутності доказів того, що вартість коксового газу неочищеного на підприємствах, аналогічних підприємству позивача, у 2011 році становить 300,00грн. за 1 тис. мі, відповідачем не надано, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставного та необґрунтованого визначення Харківською обласною митницею митної вартості товару як коксового газу очищеного, у той час, як на підприємстві позивача у процесі переробки давальницької сировини утворюється неочищений коксовий газ.

Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкових повідомлень-рішень Харківської обласної митниці від 15.06.2012 №52 та №53 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 по справі №2а-7587/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ І.В. Борисенко

___ А.М. Лосєв