Ухвала суду № 46286224, 01.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1341/15 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

01 липня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівБорисюк Л.П., Собківа Я.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «Стаф» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, т.о. - Товариство з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» пред'явило позов до державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.01.2015 № 00000/2204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» (код ЄДРПОУ 37046213) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатом якої складено акт перевірки від 03.12.2014 № 7140/26-56-22-04-04/37046213 (т. 1, арк. 14-29).

За результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства, які зафіксовані в акті перевірки від 03.12.2014 № 7140/26-56-22-04-04/37046213: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 122917,00 грн.

На підставі складеного акта перевірки від 03.12.2014 № 7140/26-56-22-04-04/37046213 податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення від 06.01.2015: № 00000/2204, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 184376,00 грн., з якої: за основним платежем - 122917,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61459,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 37).

Податковим органом також було встановлено, що ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810) було виписано контрагентам-покупцям низку податкових накладних, сума ПДВ яких не перевищує 10000,00 грн., у зв'язку з чим дані податкові накладні не були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що свідчить про те, що ТОВ «Протекшн ЛТД» приховує номенклатуру реалізованих товарів (робіт, послуг) від контролюючих органів (т. 1, арк. 23).

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів погоджується із огляду на наступне.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

При цьому згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пункти 14.1.156, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України)

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» (замовник) та ТОВ «Протекшн ЛТД» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з інспектування від 27.06.2014 № 27/06/14 (т. 1, арк. 49-51).

Згідно умов даного договору, виконавець зобов'язується за замовленням замовника надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним договором, послуги з інспектування, перелік, ціна і строки виконання яких фіксується в тарифах виконавця (додаток № 1), які є невід'ємною частиною даного договору.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано суду:- додаток № 1 - тарифи та перелік послуг, що надаються ТОВ «Протекшн ЛТД» (т. 1, арк. 52); податкову накладну від 31.07.2014 № 191 (сума 384200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 54033,33 грн.) (т. 1, арк. 39); платіжні доручення від 20.08.2014 № 740, від 01.09.2014 № 778, від 24.09.2014 № 896 (т. 1, арк. 41-43); акт надання послуг від 31.07.2014 (т. 1, арк. 47).

Крім того, між ТОВ «Регіональне охоронне агентство «СТАФ» (замовник) та ТОВ «Протекшн ЛТД» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з професійної підготовки від 01.07.2014 № 01/07/14 (т. 1, арк. 53-55).

Згідно умов даного договору, виконавець зобов'язується за замовленням замовника надати, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити у строк та на умовах, визначених даним договором, послуги з професійної підготовки у спеціально об лаштованих приміщеннях шляхом тренування груп співробітників охорони та охоронників замовника.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: додаток № 1 - тарифи та перелік послуг, що надаються ТОВ «Протекшн ЛТД» (т. 1, арк. 56); податкову накладну від 31.07.2014 № 190 (сума 353300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 58883,33 грн.) (т. 1, арк. 40); платіжні доручення від 22.09.2014 № 891, від 29.09.2014 № 923, від 06.10.2014 № 951 (т. 1, арк. 44-46); акт надання послуг від 31.07.2014 (т. 1, арк. 48).

Крім цього, позивач надав суду виписку з ЄДР щодо ТОВ «Протекшн ЛТД», відповідь на запит щодо інформації з Реєстру платників ПДВ (т. 1, арк. 72-76).

Отже, на підтвердження виконання вказаних правочинів (договорів) надавались первинні бухгалтерські документи, які повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вимоги правочинів (договорів) виконані в повному обсязі, сторони претензій не мають, що відповідачем в судовому засіданні не заперечувалось.

Що стосується тверджень податкового органу, що даний вид діяльності підлягає ліцензуванню, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» чітко визначає перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню. Колегія суддів зазначає, що в даному переліку відсутні такі види діяльності, як інспектування та професійна підготовка.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охоронну діяльність», охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян, і саме цей вид діяльності підлягає ліцензуванню, а тому такі твердження податкового органу є безпідставними.

Щодо зауважень податкового органу на відсутність звітів з інспектування об'єктів охорони, інформації про персонал, який проходив перепідготовку, детальних звітів щодо охоронних послуг (де, що, коли та ким охоронялось), колегія суддів вважає їх необґрунтованими з огляду на те, що Договори про надання послуг з інспектування чи надання послуг з професійної підготовки не містять в собі суттєву умову - охорону будь якого об'єкту чи охоронні послуги взагалі, і дані послуги не є тотожнім видом послуг як охоронна діяльність.

Тарифи та перелік послуг, що надавався, чітко прописаний в Додатку № 1 до даних договорів. Кількість, назви та суми фактично наданих послуг визначені в Актах здачі-приймання наданих послуг.

Крім того, як наголошувалось позивачем, ТОВ «РОА «СТАФ» користується послугами з інспектування та професійної підготовки й інших суб'єктів господарювання, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи аналогічні договори з необхідними первинними документами по ТОВ «Гранд Інвест ЛТД» та ТОВ «Центуріон Груп»

Також позивачем пояснено, що комерційна потреба та необхідність залучення господарюючих суб'єктів виникла в межах виконання своїх зобов'язань за договорами (послуг охорони) з іншими контрагентами.

Щодо посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначеного правочину через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено кількість працівників контрагентів та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 551 Господарського кодексу України щодо встановлення підробної реєстрації контрагентів, втрачених документів або реєстрацію на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, а також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що такі операції здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Що стосується посилань податкового органу на отримання податкової інформації 25.09.2014 № 4663/7/26-50-22-08 від ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810) по взаємовідносинах з ТОВ «Регіонвуглебуд» (код ЄДРПОУ 38766911), оскільки товариство не знаходиться за податковою адресою (т. 1, арк. 23), колегія суддів зазначає наступне.

Акти про неможливість проведення зустрічних звірок не є тим самим, що і результати проведених зустрічних звірок, які є джерелом отримання податкової інформації, що положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначена в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагенту не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства Позивача.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2014 року у справі № К/800/41631/13.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.